12 Квітня, 2024
– У мене Віка скоро має народити. Збирай речі та переїжджай геть, – дорікав брат, хоча знав, що я прописана там

– У мене Віка скоро має народити. Збирай речі та переїжджай геть, – дорікав брат, хоча знав, що я прописана там

Я кругла сирота. Батьків не стало в автокатастрофі декілька років тому. Тоді братові Олегу було 19, він оформив наді мною опікунство. На щастя, у сиротинець мене не забрали, ми залишилися жити у квартирі батьків. 

Завдяки братові я закінчила школу із золотою медаллю, маю стипендію в університеті. Зараз навчаюся на магістратурі та маю невеличкий підробіток. Чисто так, на косметику, одяг, якісь ще розваги. Недавно телефон новий купила. 

Досі живу на батьківській квартирі. І декілька місяців тому до нас переїхала Вікторія, наречена Олега. Вони досить довго зустрічалися, ще як батьки були живі. Потім брат зробив їй пропозицію, розписалися, тихо відсвяткували в кафе. 

Віка мені подобалася. Хороша дівчина, з нею можна було поговорити про все на світі. Частково, вона мені замінила маму. Я могла їй розповісти про проблеми у стосунках, поплакати після розлучення, поділитися секретами. Ще й до того, ми спокійно поділили хатні обов’язки. 

Однак, тепер наші стосунки просто скотилися на дно. Зараз Віка на 4 місяці вагітності і вони вже знають стать дитинки. І не знаю, чия це була ідея. Але зараз Олег та зовиця хочуть, аби я переїхала геть. 

Спершу намагалися зі мною м’яко поговорити:

– Ну в нас народиться дитинка, та спальня мала. Ми б могли твою кімнату переробити на дитячу. 

– А куди я піду жити?

– А…На орендовану. То ж не дорого. Ти можеш до нас приходити у гості. 

Тільки така перспектива мене не тішить. По-перше, у мене нема стільки коштів на оренду. А у Львові квартири дуже дорогі. Сама я такі витрати не потягну. 

По-друге, я ж там прописана. Відповідно, половина житла належить мені офіційно. Читала в Інтернеті, що в таких випадках хтось з родичів продає частку. 

– Гроші? Лідо, ти прекрасно знаєш, що у мене нема такої суми!

– Але я не можу піти з цієї квартири.

– А може просто не хочеш? Ти знаєш, що у нас скоро дитина буде! Так тебе жаба давить через ті квадратні метри чи що? 

Ось так я посварилася з братом та Вікою через квартиру. Поки я живу тут, але інколи шукаю варіанти на оренду. 

Я просто не хочу псувати з ними остаточно стосунки. Так, квартира – то дуже дороге задоволення. Тільки от брат єдина людина, яка у мене на цьому світі залишилася…

Ви підтримуєте думку нашої юної читачки? 

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть нам в комент

Я кругла сирота. Батьків не стало в автокатастрофі декілька років тому. Тоді братові Олегу було 19, він оформив наді мною опікунство. На щастя, у сиротинець мене не забрали, ми залишилися жити у квартирі батьків. 

Завдяки братові я закінчила школу із золотою медаллю, маю стипендію в університеті. Зараз навчаюся на магістратурі та маю невеличкий підробіток. Чисто так, на косметику, одяг, якісь ще розваги. Недавно телефон новий купила. 

Досі живу на батьківській квартирі. І декілька місяців тому до нас переїхала Вікторія, наречена Олега. Вони досить довго зустрічалися, ще як батьки були живі. Потім брат зробив їй пропозицію, розписалися, тихо відсвяткували в кафе. 

Віка мені подобалася. Хороша дівчина, з нею можна було поговорити про все на світі. Частково, вона мені замінила маму. Я могла їй розповісти про проблеми у стосунках, поплакати після розлучення, поділитися секретами. Ще й до того, ми спокійно поділили хатні обов’язки. 

Однак, тепер наші стосунки просто скотилися на дно. Зараз Віка на 4 місяці вагітності і вони вже знають стать дитинки. І не знаю, чия це була ідея. Але зараз Олег та зовиця хочуть, аби я переїхала геть. 

Спершу намагалися зі мною м’яко поговорити:

– Ну в нас народиться дитинка, та спальня мала. Ми б могли твою кімнату переробити на дитячу. 

– А куди я піду жити?

– А…На орендовану. То ж не дорого. Ти можеш до нас приходити у гості. 

Тільки така перспектива мене не тішить. По-перше, у мене нема стільки коштів на оренду. А у Львові квартири дуже дорогі. Сама я такі витрати не потягну. 

По-друге, я ж там прописана. Відповідно, половина житла належить мені офіційно. Читала в Інтернеті, що в таких випадках хтось з родичів продає частку. 

– Гроші? Лідо, ти прекрасно знаєш, що у мене нема такої суми!

– Але я не можу піти з цієї квартири.

– А може просто не хочеш? Ти знаєш, що у нас скоро дитина буде! Так тебе жаба давить через ті квадратні метри чи що? 

Ось так я посварилася з братом та Вікою через квартиру. Поки я живу тут, але інколи шукаю варіанти на оренду. 

Я просто не хочу псувати з ними остаточно стосунки. Так, квартира – то дуже дороге задоволення. Тільки от брат єдина людина, яка у мене на цьому світі залишилася…

Ви підтримуєте думку нашої юної читачки? 

Напишіть нам в коментарях 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *