20 Квітня, 2024
Мама привела kоханця у мій будинок! І як мені тепер їх вигнати?

Мама привела kоханця у мій будинок! І як мені тепер їх вигнати?

Моя мама майже 20 років працювала в Португалії на заробітках. Поїхала вона туди не щастя шукати. Адже мала на руках трьох дітей – я, сестра Олеся та брат Дмитро. З батьком вона дуже рано розлучилася, тоді я ще сама у садок ходила та його імені навіть пригадати не можу. 

Тому за нами слідкувала бабуся з дідусем. Мама в Португалії знайшла гарну роботу, де дуже багато платили. Висилала нам модний одяг, іграшки, солодощі, стареньким гроші. Сама приїздила вкрай рідко, тільки двічі на рік – Різдво та Великдень. Нам дуже не вистачало мами. Навіть всім друзям та однокласника заздрила. От вони живуть у повній родині, мають і тата, і маму. А за нами доглядають старенькі бабуся та дідусь. 

Але заробітки мами нас врятували від злиднів. Вона допомогла назбирати гроші на ремонт у бабусиній квартирі, оплатила кожному навчання в університеті. Потім дала гроші на квартиру та весілля Дмитрові, Олесі купила дорогу машину. Тільки от чомусь мене стороною обходила. Типу молодшим все, а мені нічого. 

Ми з чоловіком самотужки назбирали гроші на будинок у Сокільниках, на машину, на власний бізнес. Мама передавала мені хіба продукти на новосілля та якісь іграшки для сина Михайлика. Добре, що хоча б на онука не забивала, щовечора телефонувала у Скайп та говорила з ним. 

Декілька днів тому мама до мене зателефонувала, але вже на український номер 

– Золотко, а я приїхала до вас у гості! Стою на залізничному вокзалі, заберете мене? 

Ось це так мама вирішила влаштувати сюрприз нам перед Великоднем. Ми одразу зібралися та поїхали її зустрічати. Для Олесі та Діми мама купила багато речей, продуктів. А Михасику дала тільки машинку на пульті, вручила мені пляшку вина та пачку хамону. Такий-собі “подарунок”. 

По дорозі додому мама поділилася зі мною одним секретиком – у неї є новий чоловік, звати Антоніо. Познайомилися на якомусь сайті, вже зустрічаються майже 5 місяців. Але одна річ мене насторожила – Антоніо не хоче брати офіційний шлюб, хоча живе з мамою на її орендованій квартирі. 

– Та просто там такі проблеми з паперами. То треба змінити, там якусь заяву написати. Я в тому геть не розбираюся. Та і до чого цей паспорт у штампі? Нам і так добре.

Я тішилася за маму, що вона нарешті знайшла своє кохання. Однак, радість не довго тривала. 

– Мамо, а ти до нас надовго?

– Та не знаю. Віриш, мені ті заробітки вже в печінках сидять. Хочу спокійно відпочити, а не старих бабів доглядати. Та і Антоніо каже, що хотів би переїхати до Львова і зі мною жити. 

– Ви квартиру хочете купити? 

Мама так дивно глянула на мене, ніби я щось дурне запитала. Ще так хіхікнула під носа:

– Доню, яка квартира? Ми у тебе будемо жити! 

Така новина мене просто ш0кувала та декілька секунд взагалі не знала, що казати. Адже я читала багато історій про те, як жінки залишалися закордоном, там влаштовували особисте життя. А моя мама вирішила зламати цей стереотип! І хоче притягти нового чоловіка до нас!

– Так куди ми ще підемо? Олеся жива на моїй квартирі, я на неї документи переписала. Дімка своє житло має. Я не хочу їм там заважати. 

– І вирішила до мене переїхати? Хоча б запитала, чи можна.

– А я тобі чужа людина? Ти, як старша донька, повинна про мене турбуватися. 

Звісно, така ідея не сподобалася моєму чоловікові. Адже цей будинок ми робили за власні кошти, мама ні єврика не дала, зі всім нам допомагали свекри. Тим паче, його не тішила думка про те, що тут ще житиме якийсь незнайомий чоловік. 

Хоча ми з Павлом заробляємо нормальні гроші, нам вистачає на дитину та свої потреби. Але не можемо тягнути ще моя маму та її коханця. Ну це вже просто смішно. 

Я намагалася з мамою поговорити спокійно. Ну нехай вона на відкладені гроші купить квартиру, ми допоможемо з ремонтом. Але вона дуже образилася та переїхала жити до брата. До мене навіть не телефонує і рідним встигла поскаржитися. 

Як мені бути? Я не можу утримувати маму та її кавалера. Вона ж мені нічим не допомогла, то чого зараз я повинна йти на поступки? 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *