17 Квітня, 2024
Ми з мамою поїхали до бабусі на дачу. Я побачила, як бабуся витирає стіл однією ганчіркою, потім тією ж ганчіркою “полірує” ножі та виделки

Ми з мамою поїхали до бабусі на дачу. Я побачила, як бабуся витирає стіл однією ганчіркою, потім тією ж ганчіркою “полірує” ножі та виделки

Одного літнього дня ми з мамою приїхали до бабусі на дачу.

Це було місце мого дитинства, де кожна клумба та старий скрипучий паркан викликали теплі спогади.

Але цей візит став для мене випробуванням.

Поки мама і бабуся балакали на кухні, я помітила, як бабуся, прибираючи по обіді, витерла стіл звичайною ганчіркою.

Потім, на мій жах, тією ж ганчіркою вона почала “полірувати” ножі та виделки

Моє захоплення ідеальною чистотою бабусиної дачі миттю зникло. З того часу я почала уникати їжі в гостях.

“Мамо, ти бачила, що робить бабуся?”

– Прошепотіла я на вухо мамі, коли бабуся відійшла.

Мама тільки зітхнула: “Так, люба, я помітила.

Але це її будинок, і вона робить все по-своєму”.

Це мене не втішало.

“Але це ж не гігієнічно!” – обурювалася я.

Кожен візит до бабусі перетворювався для мене на випробування.

Я почала приносити з собою власні прилади та акуратно використовувати їх, намагаючись нікого не образити.

“Дорога, чому ти їси своєю вилкою?” – спитала одного разу бабуся, здивовано дивлячись на мене.

Я відчула себе у скрутному становищі, але вирішила, що час говорити відверто: “Бабусю, мені не подобається, як ти миєш посуд.

Мені здається, так неправильно”.

Бабуся подивилася на мене здивовано, потім усміхнулася. “Люба, я так робила все життя.

Але, якщо тобі це не подобається, я постараюся змінити свої звички”.

З того часу бабуся почала приділяти більше уваги гігієні на кухні.

А я зрозуміла, що важливо висловлювати свої побоювання та давати людям шанс змінитись.

Цей досвід навчив мене, що іноді варто ризикнути, аби покращити ситуацію.

КІНЕЦЬ.

джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *