Віктор прийшов з роботи, переодягнувся і як звичайно скинув у кошик з білизною одяг, щоб дружина його випрала до завтрашнього дня Звичайний день, звичайні рутинні справи і нічого не віщувало лиха, але рівно до того моменту, поки Олена не затіяла прання. Перед тим, як завантажити речі в барабан пральної машини, Олена, як і багато господинь, […]
– Олег, поїхали швидше до матері, там з нею щось трапилося, – пролунав у трубці, хлодний, голос дружини. – Їдь одна, мені ніколи, – як завжди відмовився Олег. – Ти не розумієш, там щось серйозне, – раптом сказала Олена. Довелося їхати. Увійшовши до квартири, Олег ахнув. Від тієї жінки, що він знав – не залишилося і сліду.
Олег допив каву на балконі, вилаявся про себе і впевнено ступив у кімнату. Час із цим покінчити, твердо вирішив він. Коли він вперше побачив Олену, серце застигло. – Не буває такої краси, – подумав молодий чоловік. Вона була ідеальною. Сяюча шкіра без жодної цятки, гарне правильне обличчя, довгі ноги, струнка, підтягнута постать. Жодної вади, а […]
Оля приїхала прибрати в будинку батька. Раптом біля хвіртки вона зустріла сусідку. – Оля, ти чого тут? – здивувалася та. – Та поприбирати хочу. – Невже жити тут будеш? Ти ж маєш свою квартиру, – сказала тітка Віра. – Яку ще квартиру? – здивувалась Оля. – Так батько ж на тебе переписав. Чи мати тобі не сказала? Оля не вірила своїм вухам.
Оля прийшла додому на сумна. -Ну, що за люди?! – думала вона. – Лізуть у її життя і на матір всяке говорять! Нехай вона не ідеальна мати – та іншої немає. У неї взагалі нікого немає. Батька рік тому не стало… Оля тата любила. Він був святом і промінцем світла в цьому житті… Мама пішла […]
Оксана зайшла в квартиру з важкими пакетами продуктів. Жінка почула, що на кухні розмовляє Степан з своєю мамою. – Сину, ну не пара вона тобі, покинь її, – говорила Марія Вікторівна. – Вона ж ні борщу зварити не може, ні в хаті порядок навести. – Мамо, я вже і сам це помічаю, – погоджувався чоловік. – Треба тобі з нею якось розлучитися, – раптом заявила свекруха. Оксана не вірила у почуте. Жінка обережно прикрила вхідні двері та вибігла з квартири.
Твоїй мамі потрібен догляд! Я працюю, ти також. Лікар сказав.. – Оксано, давай пізніше обговоримо це, – роздратовано зупинив її чоловік, – Ніколи мені зараз. Оксана стояла в коридорі поліклініки і розгублено слухала короткі гудки в трубці телефону. “Ось так. Йому ніколи. А я? А мене запитали: чи є мені коли чи ні? – думала […]
Валентина Іванівна приготувала обід і сіла перед телевізором відпочити. Раптом пролунав дзвінок у двері. На порозі стояла її дочка Віра, і плакала. – Вірочко, доню, ти чого? Мати завела доньку на кухню, посадила на стілець. – Мамо. Я вагітна! – нарешті сказала Віра. Валентина Іванівна не зрозуміла, чи правильно розчула.
Валентина Іванівна закінчила готувати обід і присіла перед телевізором відпочити. Вона тільки-но сіла, як пролунав дзвінок у двері: -Галька сусідка дзвонить, чи що? – подумала жінка і пішла відкривати. На порозі стояла її дочка Віра, і плакала. -Вірочко, доню, ти чого це? Сталося щось? Валентина не очікувала побачити доньку серед тижня та ще й у […]
Аня повернулася з роботи, як раптом побачила свекруху, яка сиділа на кухні і плакала. – Тамаро Віталіївно, що сталося? – запитала Аня. – Ой, дитино, – заголосила вона, – пішов від мене мій Василь! – Як же так? – здивувалася Аня. – Сказав, що я йому набридла, – ще сильніше заплакала свекруха. І тут Аня побачила на кухні декілька сумок.
Андрій і Юра були рідними братами з різницею у віці 7 років. Дорослі хлопці жили вдвох у трикімнатній квартирі, а їхня мати — по сусідству з вітчимом. Брати працювали, хоча зарплата була не великою, щоб відокремитися один від одного, та й мати не дозволяла поки що ділити житло. Прийшов час їм одружуватися і якось так […]
Оксана приготувала вечерю і покликала чоловіка їсти. – Це неможливо їсти. Все-таки господиня з тебе ніяка, – раптом сказав Дмитро, одягнувся і вийшов з квартири. Оксана опустилася на табуретку. По щоках потекли сльози. Дмитро повернувся наступного дня лише увечері. Оксана не наважилася питати, де він був. Але сварки все ж, уникнути не вдалося.
Коли Дмитро пішов, голосно закривши двері, Оксана безсило опустилася на кухонну табуретку. По щоках потекли сльози. І вона навіть не намагалася їх стримати. – Ну, що зі мною не так? Чому я така? Навіть нормальну вечерю не можу для чоловіка приготувати, – переживала жінка. Дмитру було важко догодити. Але Оксана старалася. І вірила, що обов’язково […]
Людмила і незнайомий хлопець показалися у дворі. – Ідуть! – гукнула Наталка і підбігла до вікна. – Відійди від вікна, побачить ще, – гукнула мати. – Знайомтеся, це Сергійко, – Люда ніяково глянула на нареченого. – А це моя сестричка, Наталка, – сказала Люда. Сергій якось дивно глянув на дівчину.
Люда у нас першою заміж вийде, от прямо відчуваю, – бабуся Ганна, дивлячись на онучок, несподівано видала свій прогноз щодо заміжжя -Це чому ж? – світловолоса, блакитноока, молодша сестра Наталка з подивом подивилася на бабусю. -Ну, так старша ж. Двадцять один рік. -А мені дев’ятнадцять учора виповнилося. -Ну, так і чекай свого часу, молодша ти […]
Ніна вирішила здати кімнату. Квартирант знайшовся одразу. Молодий хлопець – Андрій. Якось Андрій зайшов до Ніни і запитав: – Можна до мене гості приїдуть? Поживуть тут трохи. Ніна погодилася. Через три дні хлопець з’явився з невисоким чоловіком. Ніна Іванівна відчинила двері і вже хотіла піти до своєї кімнати, як раптом… – Ніно, це ти? – запитав незнайомець. Ніна обернулася, і застигла від здивування.
Ніна Іванівна ніколи й подумати не могла, що зважиться здавати кімнату у своїй квартирі. У її розпорядженні була двохкімнатна квартира в сорок квадратів. Гарний район, сонячна сторона, середній поверх… Але кімнати лише дві, та й ті дуже маленькі. А кухня зовсім крихітна – п’ять метрів. Ну куди тут пускати людей? Але… Сусідка знизу, Маргарита Михайлівно, […]
Антоніна Василівна зварила борщ. Потім прийшла її подруга Клавдія. Вони пообідали. – У сина мого сусіда жінка зʼявилася, – ніби між іншим сказала Клавдія. – Ой, та й добре, – сказала Антоніна. – Сама кажеш, чоловік гарний. – Не знаю, як тобі й сказати, – Клавдія насупилася, а потім тихо додала: – Зінка твоя до сина сусідського бігає. Сама бачила! Антоніна застигла.
Антоніна Василівна задумливо дивилася у вікно на нескінченно гарний зимовий краєвид. Тиша та спокій… Але на душі у Антоніни Василівни не було спокою. Півгодини тому до неї навідалася стара приятелька Клава. Вони колись разом працювали і навіть дружили сім’ями, відзначали спільно свята, добре що жили в сусідніх будинках. Але так склалося життя, що у Клавдії […]