Моя бабуся Анна Вікторівна, завжди ставилася до мене краще, ніж до інших своїх онуків, я сам добре це помічав. Я завжди знаходився поряд з нею, скільки себе пам’ятаю. Коли я вже підріс, прибігав до бабусі, щоб дізнатися як її справи, я любив з нею спілкуватися, розмовляти про життя. Якось я прийшов, а вона лежить і […]
У вихідні Катя їздила в село до дідової хати. Розпалювала грубку в холоди. Прогноз не віщував доброї погоди, вночі звіялася заметіль. Перемело вуличку. І дорогу.Стyкіт у двері спoлохав Катю. Відчинила. Перед порогом стояв незнайомий молодий чоловік. “Тут і доля тебе знайде” – збулися дідові слова
Долю і конем не об’їдеш. – Ну й, застряг я тоді посеред дороги. Наче посеред світу, заметеного снігом… За матеріалами “Наш День” “Спинилась доля серед заметілі”. Автор Ольга Чорна Катя усміхається. Григорій ніжно обіймає дружину. За вікном заметіль. Світу Божого не видно. Хтось нарікає на таку погоду. А Катя гріється в обіймах коханого. І дякує […]
– Дмитро, давай до твоєї мами поїдемо, – сказала після сніданку Оля чо ловікові. – Я прибрати хочу у неї, їсти наварити. – Якщо треба, то зʼїздимо, – одразу погодився Дмитро. Після обіду Оля та Дмитро вирушили до свекрухи. Дмитро відкрив квартиру матері своїм ключем, щоб не по турбувати Ларису Іванівну. Зайшли в коридор. Раптом почули, як мати Дмитра, у кімнаті, з кимось голосно розмовляла по телефону. Дмитро та Оля прислухалися до розмови Лариси Іва нівни і застигли від почутого
– Дмитро, давай до твоєї мами поїдемо, – сказала після сніданку Оля чо ловікові. – Я прибрати хочу у неї, їсти наварити. – Якщо треба, то зʼїздимо, – одразу погодився Дмитро. Після обіду Оля та Дмитро вирушили до свекрухи. Дмитро відкрив квартиру матері своїм ключем, щоб не по турбувати Ларису Іванівну. Зайшли в коридор. Раптом […]
Денис ішов з роботи. Під ногами приємно хрумтів сніг. Раптом він почув якийсь звук. Чоловік подивився на всі боки і побачив на лавці хлопчика. Він витирав на щоках сльози. Денис підійшов до нього. – Хлопчику, ти заблукав? – запитав він. – Чому плачеш? – Я листа загубив, – сказав той. – Я написав Миколаю… – Ох, біда, – сказав Денис. – Ну нічого, ще напишеш. Ти біжи додому, а то вже темно, а я пошукаю твого листа. Домовилися? – Добре, – сказав хлопчик і пішов. Денис пішов далі. Раптом він помітив щось у снігу. Денис придивився й застиг від несподіванки
Денис ішов з роботи, під ногами приємно хрумтів сніг, чомусь згадувалося дитинство. Катання з гірки, гра в сніжки… Золоті часи були… Раптом Денис почув якийсь звук. Він подивився на всі боки і побачив на лавці хлопчика в коричневому пальті і сірій шапочці. Він витирав сльози на щоках. Денис підійшов до нього. – Хлопчику, ти заблукав? […]
Зоя вирішила зайти в кафе пообідати, як раптом на вулиці зустріла свого однокласника. – Зоя? Прекрасно виглядаєш! А ти це… лотерею виграла, чи що? Ти ж… це…, – сказав Олег і зупинився. – Що з тобою? Ти дар мови втратив? Яка я маю бути? Якщо хочеш поговорити, ходімо в кафе, – здивувалася Зоя такій реакції. – А ти бачу ділова. Як і вибратися спромоглася, зазвичай звідти не повертаються, – Олег підозріло глянув на жінку. – Ти про що? Звідки не повертаються? – Зоя здивовано дивилася на Олега, не розуміючи, що відбувається
Зоя вирішила зайти в кафе пообідати, як раптом на вулиці зустріла свого однокласника. – Зоя? Прекрасно виглядаєш! А ти це… лотерею виграла, чи що? Ти ж… це…, – сказав Олег і зупинився. – Що з тобою? Ти дар мови втратив? Яка я маю бути? Якщо хочеш поговорити, ходімо в кафе, – здивувалася Зоя такій реакції. […]
Людмила вирішила зробити генеральне прибирання в квартирі. Почала вона зі своєї кімнати. Досі ще траплялися речі її покійного чоловіка Олексія. Але Людмила майже все викидала. Залишала тільки найцінніше й найпамʼятніше. Весь одяг із шаф вона виклала на диван і крісла. Почалося сортування. Людмила перебирала речі і згадувала своє життя… Раптом її роздуми зупинив дзвінок у двері. – Дивно, – подумала Людмила. – Дочка в іншому місті живе. Та й попередила б мене… Але дзвонили наполегливо, а потім почали стукати. – Хто там?! – вийшла у коридор Людмила. Вона відкрила двері й застигла від несподіванки
Людмила вирішила зробити генеральне прибирання в квартирі. Почала вона зі своєї кімнати. Досі ще траплялися речі її покійного чоловіка Олексія. Але Людмила майже все викидала. Залишала тільки найцінніше й найпамʼятніше. Весь одяг із шаф вона виклала на диван і крісла. Почалося сортування. Людмила перебирала речі і згадувала своє життя… Раптом її роздуми зупинив дзвінок у […]
Микола приїхав у село, щоб оглянути хату своєї покійної бабусі. Була зима і все замело снігом. Він пробирався крізь замети, як раптом ступив на розчищену доріжку. Вона йшла аж до бабусиної хати. Біля хвіртки Микола зупинився, ще раз подивився на паркан і на вікна в хаті… Доріжка від хвіртки до ґанку теж була розчищена, і навіть сходи виметені! – Я що помилився будинком? – подумав Микола. Було таке відчуття, ніби бабуся жива і зараз вийде з хати. Раптом позаду нього почувся чийсь голос: – Привіт, Миколо! Микола застиг, не розуміючи, що відбувається
По засніженій і давно не прочищеній дорозі йшов Микола у бік села. Машину свою залишив на узбіччі, бо бачив, що не проїхати йому. – Та-ак, давненько тут був трактор, – думав чоловік. – Та й ясна річ, у селі жителів не дуже багато, автобус сюди не ходить, до траси недалеко. Навіть зупинка автобусна там. Влітку, напевно, […]
Ніна прийшла з роботи і задрімала на дивані. Щойно вона прокинулася, як у двері подзвонили. – Олексій же має ключ, – здивовано подумала Ніна про свого чоловіка. Дзвінок повторився. Він був такий нерішучий… Ніна подивилася в коридорі у дзеркало, поправила зачіску, й відкрила двері. На порозі стояв мій Микола, друг Олексія. – Привіт, Ніно, – сказав він. – Привіт, Миколо, – здивовано відповіла жінка. – А Олексія нема, він ще не прийшов з роботи. – Я знаю, – сказав Микола. – Я прийшов до тебе з поганими новинами. – Та що ж там сталося?! – Ніна не могла зрозуміти, що це робиться
Ніна прийшла з роботи, переодягнулась і попила чаю. Вечерю готувати ще зарано, встигне. Олексій прийде години через дві. Ніна взяла книжку, лягла на диван і блаженно випростала ноги. Вона була весь день на підборах. Ніна працювала вчителькою початкових класів. Виглядала підтягнутою, з акуратною стрижкою. Одягалася у строгі костюми та непомітні сукні. Це шкільний дрес-код вчителів. […]
У Насті не стало мами. У спадок їй залишилася квартира, будинок і хороший рахунок у банку. Настя розповіла чоловіку Олегу про свою спадщину. – Це ж добре! – вигукнув той. – Ми зможемо вкластися в наш бізнес. – До вступу у спадок ще пів року, – сказала Настя. – Я подумаю. – А що тут думати? – ахнув чоловік. – Це тимчасові проблеми. Все піде як по маслу! З того часу чоловік став поводити себе дивно. То квіти, то вечеря, то подарунок невеликий… А якось до Насті прийшла одна жіночка з роботи чоловіка. Тут і відкрилася вся правда
У Насті не стало мами. У спадок їй залишилася квартира, будинок і хороший рахунок у банку. Настя розповіла чоловіку Олегу про свою спадщину. – Це ж добре! – вигукнув той. – Ми зможемо вкластися в наш бізнес. – До вступу у спадок ще пів року, – сказала Настя. – Я подумаю. – А що тут думати? – ахнув […]
В Андрія був день народження. Його дружина Марина накрила стіл. Приїхали дорослі діти, а Андрія все не було… – Мамо, година вже пізня, ми підемо, – сказали діти. – Передавай батькові вітання! – Добре передам… – махнула рукою Марина. – Вибачте, що так сталося. Діти поїхали, а Марина озирнулася навкруги. І навіщо вона тільки прикрашала все кульками й квітами, ніби готувалася до важливого прийому? А наготувала ж скільки… Вона вже прибрала зі столу, як раптом у двері подзвонили. – Ну, нарешті з’явився! – вигукнула Марина, й пішла в коридор. Вона відкрила двері, й застигла від побаченого
В Андрія був день народження. Його дружина Марина накрила стіл. Приїхали дорослі діти, а Андрія все не було… – Мамо, година вже пізня, ми підемо, – сказали діти. – Передавай батькові вітання! – Добре передам… – махнула рукою Марина. – Вибачте, що так сталося. Діти поїхали, а Марина озирнулася навкруги. І навіщо вона тільки прикрашала […]