28 Лютого, 2026
– Дві новини,- сказав Юра,- одна хороша, інша… Теж хороша, але не дуже. З якого почати? – Почни з хорошої, – відповіла Ліда чоловікові. – До нас завтра приїжджає моя мати, – радісно сказав Юра. – Я так за нею скучив
Uncategorized

– Дві новини,- сказав Юра,- одна хороша, інша… Теж хороша, але не дуже. З якого почати? – Почни з хорошої, – відповіла Ліда чоловікові. – До нас завтра приїжджає моя мати, – радісно сказав Юра. – Я так за нею скучив

– Дві новини,- сказав Юра,- одна хороша, інша… Теж хороша, але не дуже. З якого почати? – Почни з хорошої, – відповіла Ліда чоловікові. – До нас завтра приїжджає моя мати, – радісно сказав Юра. – Я так за нею скучив. Скільки ми не бачилися? – Три тижні, – не довго думаючи, відповіла Ліда. – […]

Read More
Привіт, Галинко, зайшла до тебе, щоб новину сказати. Люба приїхала, так що чекай гостей. Ти, головне, не переживай, ми тут з сусідами усі засвідчимо, як воно було. Але кажу тобі, щоб ти готова була, – Стефа прибігла до сусідки з самого ранку з цікавою новиною. – Дякую, тітко Стефо. А ви впевнені, що це таки була Люба? Де ви її бачили? – Галина намагалася зрозуміти, що відбувається, чому зовиця приїхала саме зараз, коли їй і так дуже важко
Uncategorized

Привіт, Галинко, зайшла до тебе, щоб новину сказати. Люба приїхала, так що чекай гостей. Ти, головне, не переживай, ми тут з сусідами усі засвідчимо, як воно було. Але кажу тобі, щоб ти готова була, – Стефа прибігла до сусідки з самого ранку з цікавою новиною. – Дякую, тітко Стефо. А ви впевнені, що це таки була Люба? Де ви її бачили? – Галина намагалася зрозуміти, що відбувається, чому зовиця приїхала саме зараз, коли їй і так дуже важко

 Привіт, Галинко, зайшла до тебе, щоб новину сказати. Люба приїхала, так що чекай гостей. Ти, головне, не переживай, ми тут з сусідами усі засвідчимо, як воно було. Але кажу тобі, щоб ти готова була, – Стефа прибігла до сусідки з самого ранку з цікавою новиною. – Дякую, тітко Стефо. А ви впевнені, що це таки […]

Read More
– Ми з мамою не вічні! – ридав у відчаї батько. – Помиріться, збережіть життя дітей!
Uncategorized

– Ми з мамою не вічні! – ридав у відчаї батько. – Помиріться, збережіть життя дітей!

Ми з чоловіком разом понад 20 років. У щасливому шлюбі виховували двох донечок Настю та Лесю, які тішили нас з року в рік. І будинок побудувати встигли і машину купили. Жили в злагоді. Настя все любила повторювати, що наші з чоловіком стосунки для неї приклад, а рідний батько Іван – ідеал чоловіка і вона б […]

Read More
– Зовсім ми не бідні! – заперечила мати. – Квартира у нас, хоч і двокімнатна, але своя. Я працюю бухгалтеркою. Зарплата цілком нормальна. Так, ми ніколи не шикували, але й у злиднях ніколи не жили. А скоро ти підеш працювати, і ми житимемо ще краще
Uncategorized

– Зовсім ми не бідні! – заперечила мати. – Квартира у нас, хоч і двокімнатна, але своя. Я працюю бухгалтеркою. Зарплата цілком нормальна. Так, ми ніколи не шикували, але й у злиднях ніколи не жили. А скоро ти підеш працювати, і ми житимемо ще краще

Наталя Петрівна прийшла додому. Вона відкрила двері своєї квартири й ахнула від несподіванки – на порозі стояла її донька і плакала. – Світлано, щось трапилося? – занепокоїлася мати. – Мамо, весілля не буде! Батьки заборонили Роману зустрічатися зі мною… – Навіть так! – здивувалася Наталя Петрівна. – Його батьки сказали, що я йому не пара! […]

Read More
– Добре, ти поїдеш з нами, але я маю сказати тобі одну річ. Я не зможу стати тобі мамою і не зможу тебе любити, але я буду піклуватися про тебе і ти не повинен ображатися. Адже в нас тобі буде краще, ніж у дитячому будинку
Uncategorized

– Добре, ти поїдеш з нами, але я маю сказати тобі одну річ. Я не зможу стати тобі мамою і не зможу тебе любити, але я буду піклуватися про тебе і ти не повинен ображатися. Адже в нас тобі буде краще, ніж у дитячому будинку

Сьогодні був важкий день. Ваня поховав сестру. Нехай непутню, проте рідну. Вони не бачилися з нею близько п’яти років і от така трагедія. Віка, як могла підтримувала чоловіка, намагалась більшу частину клопоту взяти на себе. Однак після похорону їх чекала ще одна не менш важлива справа. У Ірини, сестри Вані, залишився маленький син. І всі […]

Read More
– Радій, що хоч повертається. Он мій Вітя взагалі пішов, аліменти платити забув, зараза така.
Uncategorized

– Радій, що хоч повертається. Он мій Вітя взагалі пішов, аліменти платити забув, зараза така.

Марина сильно потерла скроні. Голова розколювалася після безсонної ночі. Перед очима стояв вчорашній вечір: Ігор у сусідній кімнаті, неголосний голос у телефонній слухавці: «Так, усе заброньовано. Готель біля моря. Ні, не хвилюйся, вдома все спокійно.» Вона тоді завмерла біля дверей, не наважуючись ані увійти, ані піти. А потім довго стояла під гарячим душем, наче намагалася […]

Read More
Він відкинувши в кінець розв’язану краватку, чортихаючись, одягає шосту шлею поспіль на котів, які чинять опір і відверто тікають від нього
Uncategorized

Він відкинувши в кінець розв’язану краватку, чортихаючись, одягає шосту шлею поспіль на котів, які чинять опір і відверто тікають від нього

О дванадцятій у дружини була операція. Проста. Планова. Нескладні маніпуляції і виписка цього ж дня. Треба б було поїхати туди з нею, але вона не наполягала. Знала, що він зайнятий. Та й відкриття нової філії на носі. — Усе добре буде, — сказала, — Подзвоню, як закінчиться все. І, чмокнувши його в щоку, закинувши в сумку кілька пакетиків […]

Read More
Директорка Дитячого будинку, куди звернулася Тетяна, була рада допомогти, показала кілька хлопців, та Тетяна побачила іншу дитину
Uncategorized

Директорка Дитячого будинку, куди звернулася Тетяна, була рада допомогти, показала кілька хлопців, та Тетяна побачила іншу дитину

Тетяна швидко вийшла із зали суду на вулицю. Тепер вона розведена. Ну і нехай, це краще, ніж знати, що твій чоловік спить із молодою дівчиною. А після того, як Тетяна про це дізналася, Толя ж її й дорікнув, мовляв, у дзеркало подивися і зрозумієш, чому його набік потягло. Вона подивилась.  Подивилась критично на своє відображення […]

Read More
Час минав, дівчатка росли. Уже не стало бабусь, постаріли батьки, а у дівчат до імен додалися по батькові. Життя у всіх склалося по-різному. Одне тільки було у всіх однаково – у жодної з них воно не стало легким
Uncategorized

Час минав, дівчатка росли. Уже не стало бабусь, постаріли батьки, а у дівчат до імен додалися по батькові. Життя у всіх склалося по-різному. Одне тільки було у всіх однаково – у жодної з них воно не стало легким

— Галю, у тебе теж світла немає? – Світлана Іванівна важко піднялася сходами на веранду сусідської дачі. — Що? – Галина Сергіївна виглянула з кухні й усміхнулася сусідці. – Що ти, Свето? — Свето, кажу, є в тебе? — Ні, зранку як вимкнули, так досі й не дали. — Ясно. – Світлана опустилася в продавлене […]

Read More
“І нащо ти цю дитину тоді народжувала, якщо не можеш до мене навіть у гості заїхати та допомогти?” – нарікала мама у слухавку. Замість підтримки я отримала ніж у серце
Uncategorized

“І нащо ти цю дитину тоді народжувала, якщо не можеш до мене навіть у гості заїхати та допомогти?” – нарікала мама у слухавку. Замість підтримки я отримала ніж у серце

Мені 34 і нещодавно народила первістка, сина Дмитрика. Для нас це з чоловіком довгождана та бажана дитина, бо ми 12 років намагалися стати батьками. Зізнаюся, що глибоко в душі так заздрила молодим матусям, коли бачила, як вони гуляють з колясками по вулиці, як купують дитячі суміші в магазині. Інколи навіть плакала з відчаю.  З Антоном […]

Read More