З самого ранку відчуваю себе огидно. Наче камінь у горлі застряг — такий, що хочеться вити від безсилля. Якби не стримувався, напевно, розплакався б на весь голос. А все через те, що мій сусід відвіз свою літню маму в будинок для людей похилого віку. Ту саму бабусю, яку я знав із дитинства. Добра, спокійна, завжди […]
Світлана Петрівна стояла в дверях кімнати, ледь прочинивши стулку — аби не заважати, але й не пропустити важливу мить. Вона дивилася на сина з тим самим поглядом, у якому переплелися материнська гордість, ніжність і щось майже святе. Сашко стояв перед дзеркалом у світлому костюмі з метеликом, який допомагали приколоти друзі. Усе виглядало, мов у фільмі […]
Ігор сидів у кріслі, не зводячи очей із вікна. Там, біля підвіконня, загорнувшись у плед із книжкою в руках, сидів його дід — Віктор Степанович. Згорблений, сивий, з неспішним поглядом поверх окулярів. Повільно гортав сторінку за сторінкою, ведучи пальцем по рядках, ніби боявся щось пропустити. Цей спокійний ритуал дратував Ігоря. Він мовчки спостерігав, але всередині […]
Кажуть, самотність — це не коли навколо немає людей, а коли серце забуває, як звучить голос коханої людини. Валентина Єгорівна знала це, як таблицю множення. Кожен її ранок починався з тиші. Ні «доброго ранку», ні шарудіння капців по підлозі, ні запаху кави — лише тиша, густа, мов глина. Двадцять років тому тут ще сміялась дівчинка […]
— Сашко, йди сюди… — тихо покликала Лєна з порога. Я вийшов з кухні, витираючи руки рушником, і застиг. У її тремтячих руках була картонна коробка. Усередині — немовля. Зовсім малюк. Загорнутий у плед, з червоненьким личком і стиснутими кулачками. — Я… я гуляла в лісі… біля струмка. Почула плач. Спершу подумала — кошеня… а […]
Мій єдиний син одружився рік тому. Невістку привів до нас додому. Я не мала нічого проти, більше того, я сама запропонувала щоб вони жили зі мною, адже квартира у нас велика, трикімнатна, місця всім вистачить. Сину моєму 30 років, він довго придивлявся, перш ніж вибір зробити. А невістці всього 23 роки, вона лише нещодавно університет […]
В кінці листопада мені подзвонила моя старша сестра Ольга. Ми з нею майже годину про все говорили, а потім вона мені, ніби ненароком, каже, що приїде в Київ до нас. Ольга відразу взялася заспокоювати мене, що гостюватимуть вони у нас зовсім недовго, а всього лише 3-4 дні. Сестра сказала, що справ у них особливих у […]
Коли Іван повернувся з роботи, мати стояла на балконі й поливала квіти. Нахилившись над підвісними кашпо, вона дбайливо розправляла листя. Її обличчя було осяяне особливим, спокійним світлом.— Мам, ти як бджілка, — Іван зняв піджак, підійшов і обійняв її за плечі. — Знову весь день на ногах?— Та яка ж це робота, — відмахнулася вона […]
Антон повертався додому пізно ввечері. У руках — сумка з речами. З тим, із чим пішов пів року тому від дружини, з тим і повертався. Додому! Як там, напевно, затишно. Його мила Іринка обійме й поцілує, Дашка з криком «Татку!» кинеться на шию, а Ігорко дме бульбашки й дивиться своїми щирими сірими очима. «От дурень… […]
-Пробач мені, Елю, але я ще молодий, здоровий чоловік. У мене є свої потреби, — Віктор ховав очі в підлогу, — мені потрібна повноцінна жінка. А ти, вибач, вже ніколи не будеш такою. Пробач! Квартиру я залишаю тобі, я ж не якийсь там покидьок! Із цими словами він накинув на плечі великий туристичний рюкзак, підхопив […]