“– А як я поясню всім, чому тебе нема на маминому святі? – Розгублено запитав чоловік – Дякую, дуже смачно, – сказав чоловік, відсуваючи тарілку. – Катрусю, мені з тобою поговорити треба. – Знаєш, Мишко, а я навіть здогадуюсь, про що. – І про що ж? – Про день народження твоєї мами. – Так. Сьогодні […]
– Що означає неправильно? Антоне, яка різниця, чия це квартира? – Велика різниця, – він одвернувся до вікна. – Я втрачаю свою роль глави сім’ї. Стаю підкаблучником. Буду змушений плазувати перед тобою, щоб ти мене не вигнала. Розумієш? Це принижує чоловіка – То ти що, не винаймаєш квартиру? – спитав Антон, примружившись. Марина похитала головою […]
Ігор сидів у своєму кабінеті, занурений у важку, майже фізично відчутну тишу. Здавалося, навіть годинник на стіні боявся тикати — стрілки завмерли, ніби не насмілювалися порушити мовчазну скорботу, що зависла в повітрі. Він дивився в одну точку — на кут дорогого столу з темного дерева — але нічого не бачив. Погляд був спрямований усередину — […]
— Мамо, що це за папірець?! Ти що, з глузду з’їхала?! — кричав у слухавку Стас. Голос, що ще вчора звучав солодко, тепер зривався від паніки й злості. 1.Фатальний підпис — Мамо, ну навіщо ти знову починаєш? Ми ж не чужі люди! — голос сина, Стаса, був масляно-лагідним, але в очах блищали холодні, розважливі вогники. […]
Дзвінок у двері пролунав так раптово, що я здригнулася й ледь не впустила з рук порожню картонну коробку. Я не чекала гостей. Тим паче тут, у цьому будинку, про який майже ніхто ще не знав. На ґанку стояла Тамара Іванівна, моя свекруха. Вона дивилася на мене, а потім перевела погляд на фасад будинку.— Привіт, Аню, […]
– Мамо, а я ж не твій син, так? – спитав він, дивлячись у підлогу Наталія Вікторівна працювала у лікарні, де дітки з’являються на світ божий понад тридцять років. Все тут знала напам’ять – запах підігрітого молока, шум кварцових ламп, тишу палат, де чути, як дихає життя. Вона була старшою медсестрою – найдосвідченішою, найнадійнішою, тією, […]
— Артуре, я вагітна! — вона ледь не збила чоловіка з ніг, кинувшись йому на шию. Так хотілося якнайшвидше поділитися цією радісною новиною.Він підхопив її, але відразу ж відсторонився. І вже тоді вона помітила дивний погляд, який майнув у його очах.— Ти впевнена? — сухо запитав він.— Так, я сьогодні була у лікаря. Уявляєш, ми […]
Катерина Дмитрівна стояла біля свіжої могили, обрамленої сірим осіннім небом і безрадісним пейзажем цвинтаря. Навколо кружляли жовті листки, зірвані холодним вітром з дерев, і тривожно літали над мокрою землею. Дощ ішов уже кілька годин поспіль, але жінка не помічала, як промокла її чорна куртка — здавалося, жодна стихія не могла бути страшнішою за те горе, […]
— Просто відпочинь, рідна, — солодкий голос Стаса звучав надто вже турботливо. — Кілька тижнів у гарному санаторії — й ти знову будеш у формі. Відновиш сили. Я намагалася сфокусувати погляд на чоловікові. Голова гуділа, ніби набита мокрою ватою. — Я не хочу до санаторію, — прошепотіла я. Тамара Ігорівна, свекруха, що сиділа попереду, фиркнула […]
Олександр був на роботі коли йому зателефонували і повідомили про те, що не стало його рідної сестри… Великого горя, від цієї звістки, він не відчув, бо з Ганною майже не спілкувався. Сам Сашко був пізньою дитиною і на момент його народження вона була вже цілком дорослою, мало того Ганна, на той момент, навіть не жила […]