Мати розгорнула ковдру, покивала. – Дякую, звичайно. Хоча я більше на новий холодильник розраховувала. – Мамо, холодильник коштує, як половина моєї зарплати, – Марк сів за стіл. – На свято дарують те, що можуть. – Раніше могли, – буркнула Валентина Ірина відкрила банківську програму і дивилася в екран. Мінус п’ятнадцять тисяч на місяць. Знову. Вона […]
“— Ось вона! Наша рятівниця! Та, що подарує нашій родині спадкоємця! Олег підвівся. Він став поруч із ними. І жодного разу не подивився в бік дружини — «Так вийшло»? — її голос звучав моторошно спокійно. — Ти привів свою вагітну коханку на ювілей батька, Олеже. Це не «так вийшло». Це було шоу. — Шанси… — […]
– Синку, мені не вистачає грошей на життя. Щомісяця надсилай мені дві тисячі гривень. – Чому я? А як же твоя донька і внучка, якій ти відписала квартиру? Валентина була приголомшена, коли свекруха заявила, що переписала свою квартиру на єдину внучку Вікторію. Ніхто з присутніх не зрадів цій новині, окрім самої дівчини та її батьків. […]
– Як я тепер без тебе? Що мені робити? Навіщо мені далі жити? – По його щоках текли сльози, а в душі зяяла порожнеча. Там тепер замість серця була чорна дірка Валерій був закоханий в Ірину ще зі школи. Маленька, тендітна, з розсипом рудого ластовиння на носі. Саме такою він побачив її вперше і ще […]
Григорій обожнював дорогу — ту безкраю, що тремтіла в гарячому мареві, асфальтову стрічку, яка тяглася ген за обрій, ніби запрошуючи до пригод. Кожен дальній рейс для нього був не просто роботою — це був ритуал, сповнений самоти, роздумів і тихого спротиву буденності. Цього разу він вирушив у рейс сам, без звичного напарника. Старий товариш, з […]
– Пустиш? – Запитала мати, не привітавшись. – Ні, – сказала Тамара. – Я на роботу йду, а більше вдома нікого немає! Сама розумієш, я не можу залишити у квартирі чужу людину Свого батька Тамара ніколи не бачила, але знала, що його звуть Іваном, бо вона була Тамара Іванівна. Прізвище, щоправда, носила мамине – Сизова, […]
Хочу сьогодні розповісти вам історію, від якої в мене досі палають щоки — чи то від сорому за нього, чи то від гордості за себе. Історію про те, як двадцять п’ять років шлюбу вмістилися в одну-єдину фразу. І в одну мою відповідь. Можливо, і вам тут буде над чим замислитись — аби не наступати на […]
— Васю, це ти, рідний? — Так, мамо, я! Пробач, що так пізно… Голос матері, тремтячий від тривоги й втоми, долинув із темної прихожої. Вона стояла в старому халаті, з ліхтариком у руці — ніби чекала його все життя. — Васенько, моє серденько, де ж ти тинявся до самої ночі? Небо вже чорне, зорі сяють, […]
— Знову не спав? — Ірина з невдоволенням і прихованим жалем дивилася на чоловіка. Можна було не питати, все і так було написано на обличчі: мішки під очима, втома, очі немов вкриті червоною павутиною… — Юра, так не можна! Ти сам себе заганяєш у депресію! Треба щось робити! Робити… Він все життя щось робив. Жодної […]
– Аля, я виходжу заміж, – сказала Варя зі збентеженою посмішкою, – весілля наступної п’ятниці. Прийдеш? Я була б дуже рада тебе бачити. – Жартуєш? Ти? За кого? Так раптово? – у Алі все всередині похололо від такої новини, немов подруга її зрадила. Вона навіть не припускала, що їй буде так боляче це почути. Завжди […]