Фарфорова цукорниця з наївним візерунком із польових квітів стояла на звичному місці, але тепер здавалася мені потворною пащею, що ось-ось виплюне отруту. Ще вчора я бачила, як Аліна, дружина мого сина, з ангельською усмішкою висипала туди білий порошок із маленького пакетику, затиснутого в пальцях. Рік. Цілий рік я повільно зникала, перетворювалась на тінь. Слабкість, туман […]
Плач починався завжди в один і той самий час. Рівно опівночі, ніби всередині неї хтось запускав невидимий механізм скорботи. — Ти чуєш? — шепотіла я, штовхаючи чоловіка в бік. Кирило невдоволено бурмотів, не розплющуючи очей. — Лен, просто спи. Це ненадовго. — Але ж вона плаче. Справжньо. Може, їй зле? Він важко зітхав, і в […]
Уявіть собі таку картину: ми з чоловіком, мов дві бджілки, вже років сім збирали на мрію. Не на щось недосяжне, а на своє, рідне — невеличкий будиночок біля річки, щоб влітку возити туди онуків, із грядками, з банькою. Ну, ви розумієте. Кожна копієчка — туди, кожна премія — в «скарбничку». Я, знаєте, нову сукню не […]
— Я йду від тебе, Аню. Ці слова, сказані рівним, чужим голосом, розрізали затишну тишу вечора, мов ніж. Вилка випала з ослаблих пальців Анни й дзенькнула об тарілку. Святковий стіл, який вона готувала дві години, свічки… усе це враз перетворилося на злу, абсурдну декорацію. — Що?.. Як це — йдеш? Сергію, що ти таке кажеш? […]
Кришка каструлі тихо дзенькнула об стільницю. Я вимкнула плиту й втомлено усміхнулася своєму відображенню в кухонній шафці. Гарячий, наваристий суп. Діма повернеться з роботи — і ми нарешті повечеряємо всією родиною. До кухні, не криючись, зайшла свекруха, Тамара Павлівна. Вона рухалась моєю крихітною квартирою, як господарка на ревізії, і її погляд ковзнув по мені з […]
“– У тебе є чудовий улюблений син, – сказала Тетяна рівно, виставивши матір за двері. – От нехай він і вирішує, де тебе поселити. А цю квартиру купила я сама. І нікого сюди не пущу! – Тань, ну що тобі на новосілля подарувати? – голос Олени звучав весело у слухавці. – Може, гарну вазу. чи […]
— Дай сюди, — Олег відібрав у мене молоток з такою поблажливою усмішкою, ніби перед ним не доросла жінка, а наївна дитина. — У тебе ж усе валиться з рук. Без мене й цвяха в стіну не заб’єш, горе-майстриня. Говорив він це невимушено, по-своєму, як і безліч разів до цього. Ця фраза давно стала «нашою» […]
Одного вечора мій чоловік повернувся від мами, зітхнув так, наче камінь на душі, і раптом видав: — А може зробимо тест на батьківство для нашої донечки? Не для мене — мамі треба… — …Ще до весілля пів року вона переконувала сина: «Не бери ту дівку, не твого вона поля ягода!» — згадує тридцятирічна Світлана, ледве […]
Ну, ви ж знаєте, як це буває. Наближається ювілей свекрухи — 60 років. Дата серйозна, треба святкувати з розмахом. А хто в нас у родині головний організатор, двигун і, як то кажуть, вічний двигун? Правильно, я. Свекруха, Ніна Павлівна, підійшла до мене з найневиннішим виглядом:— Свєточко, ти ж у нас така молодець, така активна! — […]
— Аліна? Не може бути! Я вже думала, ти номер змінила й зникла назавжди. Голос Лєни в слухавці був ніби облитий солодким медом, у якому марно борсалась отруйна оса. Десять років. Десять років я не чула цього голосу, але тіло відреагувало швидше, ніж мозок — по спині пробіг неприємний холодок. — Не зникла, як бачиш. […]