Мороз того вечора стояв такий, що повітря, здавалося, дзвеніло від напруги, а сніг під валянками скрипів, мов пінопласт по склу. Мінус двадцять, не менше. Я йшла від дому до лазні, притискаючи до грудей стос свіжих, пахнучих морозною чистотою рушників. Пара від дихання виривалася густими клубами, осідаючи інеєм на комір пуховика. У вікні передбанника горіло тепле, […]
— Дякую синові за свято! — сказала свекруха за столом, який я накривала 12 годин! Мою відповідь вони отримали рівно за рік.
Ну, ви ж знаєте цю картину, правда? 31 грудня. У всіх нормальних людей уже майже все готово, а на моїй кухні — ну просто філія військового заводу. З шостої ранку на ногах. Повітря в квартирі пахне зовсім не ялинкою й мандаринами, а розпеченою олією, вареною картоплею і, чесне слово, моїм тихим розпачем. На плиті булькає […]
— Чоловік із коханкою сміялися з мене просто в суді. Але коли зачитали свідчення моєї дитини, вони зблідли.
— Ваше наступне твердження — відверта брехня, — адвокат Кирила, лощений чоловік на прізвище Орлов, з огидою стиснув губи. Він дивився на мене так, ніби я була брудною плямою на його бездоганному костюмі за кілька тисяч євро. Кирило, мій майже колишній чоловік, тихо хмикнув. Сидяча поруч із ним Оксана — його нова, «покращена» версія дружини […]
Лікар прошепотів: «На спині вашого чоловіка сліди від жіночих нігтів». Я подивилася на «паралізованого чоловіка» і поправила ковдру.
— Лєно, я не відчуваю мізинця на лівій нозі! — голос Віталія тремтів, зриваючись на трагічний фальцет. — Це все, кінець. Гангрена підкрадається непомітно. Він лежав на широкому двоспальному ліжку, розкинувши руки, мов розп’ятий мученик. Ковдра була натягнута рівно до підборіддя, приховуючи «стратегічно важливі» пошкодження організму. Обличчя виражало суміш вселенського горя та очікування негайного обслуговування. […]
Він заплатив їй за аборт. Але багато хто й уявити не міг, що станеться через 10 років…
Марія Смірнова була гордістю своїх батьків. Єдина донька, вихована в любові та строгості у скромному двокімнатному будинку на околиці міста. Подружжя Смірнових не було заможним, але вони жили дружно. Маючи невеликий бізнес і займаючись господарством, вони подбали про те, щоб Марія здобула освіту, якої самі ніколи не мали. З кожним табелем успішності, з кожною випускною […]
Свекруха замовила ресторан на 20 людей і сказала: «Платить невістка, вона багата», але згодом вона пошкодувала про свої слова.
Тяжкі дубові двері ресторану «Імперія» піддалися лише після зусиль, ніби не бажаючи впускати всередину випадкових перехожих. Із глибини залу вирвався густий, оглушливий гул голосів, перекриваний дзенькотом келихів і нав’язливим ритмом естрадної музики. Олена завмерла на порозі, відчуваючи, як важкий букет із п’ятдесяти бордових троянд починає тягнути руку донизу. Вона оглянулася в пошуках затишного кутового столика […]
Мільйонер залишив сейф відкритим, щоб перевірити покоївку — її реакція довела його до сліз…
Це було випробування — жорстоке, холоднокровне й безжальне. У тиші особняка з мармуровими підлогами, під мерехтінням кришталевої люстри та рівномірним цоканням старовинного годинника, в кабінеті господаря стояв розчинений навстіж сейф. Усередині — акуратно складені стоси банкнот, мов цеглини спокуси, поблискуючи поруч із золотими ланцюгами й діамантами. Він точно знав, що вона проходитиме повз. Він вивчив […]
«Відклади молоко, доню, не назбирала», — зітхнула старенька біля каси. Касирка мовчки провела товар через сканер. А вже наступного ранку їй подзвонили з банку: «На ваш рахунок надійшов переказ»…
Жовтневий вечір опустився на місто, немов мокра важка ковдра. За склом, де вітрина розмивала навколишній світ, лив крижаний дощ, перетворюючись на гостру крупу, і цей напівморок, який порушували лише тьмяні ліхтарі біля вокзалу, здавався безкраїм. Усередині ж «Сутінкового маркета», що працював цілодобово, стояла важка духота, сплетена з пари дешевих кавових автоматів, запаху змоклої вовни та […]
{"AIGC":{"Label":"1","ContentProducer":"MiniMax","ProduceID":"2f387013118d54e94ca728f193e4fcde","ReservedCode1":"{"SecurityData":{"Type":"TC260PG","Version":1,"PubSD":[{"Type":"DS","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":"LabelMataData"},"Signature":"c06b4c393706083f4868c9e74e19633571cba55ddc15f9b239f277d973a0d33a66de183de5bc82ffb476a13991eb78d67332dd4adbbae8d17e4419c870c81330"},{"Type":"DS","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":"Binding","BType":"0"},"Signature":"904ff53a20780c3da367659ad4ba9aee06fcb51a617e1b05bd2e2cf8b4deac432be844ed94f0c3adf72c8dc2f3cc8fbc896a61f14ed6382bc1587b52b9013aa3"},{"Type":"PubKey","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":""},"KeyValue":"00a0b3b0b6a0c9b0c89cab328342af4e8221ec5b40799cbe835ab4251f7b47e4fd"}],"Bindings":[{"Type":"Hash","AlgID":"1.2.156.10197.1.401","TBSData":{"Type":""},"Signature":"0b139bb96601985e2a6fbf3b820ee8a40860c3a3ac330a0fd8ec6b6a4f821ff7"}]}}","ContentPropagator":"MiniMax","PropagateID":"2f387013118d54e94ca728f193e4fcde","ReservedCode2":"{"SecurityData":{"Type":"TC260PG","Version":1,"PubSD":[{"Type":"DS","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":"LabelMataData"},"Signature":"579ca1806409ee4191528e851c263be88fee7e7f19d679645a5a174dccda45504f343ccd7625a30eefcafc8a876bef9850662e18f29dcd3821f57c81d377f23c"},{"Type":"DS","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":"Binding","BType":"0"},"Signature":"0b6beedf5fb0fa14f85188f4f5da9fbc9ac3d355575d7f1c8e1d2e43559f2b0b9a561db39c218cb4ca9a6c9e29764b857246737fadedb0f355502892480a1259"},{"Type":"PubKey","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":""},"KeyValue":"00a0b3b0b6a0c9b0c89cab328342af4e8221ec5b40799cbe835ab4251f7b47e4fd"}],"Bindings":[{"Type":"Hash","AlgID":"1.2.156.10197.1.401","TBSData":{"Type":""},"Signature":"0b139bb96601985e2a6fbf3b820ee8a40860c3a3ac330a0fd8ec6b6a4f821ff7"}]}}"}}
Анна приїхала влаштовуватися на роботу. І на співбесіді побачила фото свого чоловіка на столі директорки.
Анна зайшла до кабінету з тією особливою обережністю, яку напрацьовуєш за роки шлюбу з людиною, що завжди має рацію. Плечі трохи опущені, усмішка чергова, голос спокійний, але не надто впевнений — рівно настільки, щоб не здатися нахабною. Кабінет директорки приватної стоматологічної клініки «Біла усмішка» містився на другому поверсі старого купецького будинку в центрі міста. Високі […]
— Дивись, куди прешся, курка, — штовхнув мене колишній чоловік у коридорі офісу, не знаючи, що я — нова дружина його генерального директора.
— Дивись, куди преш, курка, — штовхнув мене колишній чоловік у коридорі офісу. Його плече було таким же кістлявим і неприємним, як і п’ять років тому. У ніс вдарив запах дешевого парфуму, змішаний із потом та затхлим тютюном. Я похитнулася, і важка папка з документами для Віктора вислизнула з рук, глухо впавши на килимове покриття. […]