— Знаєш, а я ж завжди мріяла про власну квартиру, — усміхнулася я, дивлячись на ключі в його руках. — А в мене власна квартира була завжди, — відповів він тією самою усмішкою, від якої тепер мене нудило. Годинник показував 21:30. Я вже сотий раз перевірила телефон — жодного повідомлення від Сергія. Вечеря давно охолола, […]
— Світлано, це якось… неправильно. Вона ж моя мама. — А я твоя дружина! — різко відповіла вона. — І я хочу жити в нормальній квартирі, а не в цій комірчині. Твоя мама своє вже прожила. Цілих сімдесят років. Досить. Я не ворушилася. Навіть дихала рівно, імітуючи глибокий сон. Сліз не було — все всередині […]
– Зовсім совість втратила? – Голос свекрухи дзвенів від обурення. – Здала дитину і пішла розважатися? А мені сидіти з ним, га? Мені за шістдесят років, між іншим! У мене тиск! – Я привезла сина не вам, – Олена говорила рівно, майже лагідно. – Я привезла його татові! Який, якщо пам’ятаєте, збирався виховати з нього […]
“-Ти що? Людмили Іванівни вже два роки, як нема. Куди ти їх повезеш, на кладовище, чи що? Він погладив бороду. -Ага, вона чекає. Сама мені сказала, квіти хочу. А я для Людочки своєї, все зроблю Таня вивела корову і приклавши долоньку до очей, дивилася вслід стаду. Скрип хвіртки сусіда змусив її озирнутися. Дід Василь крекчучи, […]
— Що ти на себе вдягла? — з неприхованою огидою промовив Гліб, повільно й зневажливо оглянувши дружину з голови до п’ят. — Виглядаєш як базарна тітка! Ми ж тепер люди статусу. Пора відповідати. Його слова були як ляпас. «Статусні люди»… Вона дивилась на чоловіка і не впізнавала в ньому того доброго, трохи незграбного хлопця, якому […]
“– Після слів свекрухи за святковим столом, я більше жодного разу не переступила поріг її будинку… Аріна сиділа за святковим столом і намагалася посміхатися. Ювілей свекрухи Ніни Петрівни зібрав усю рідню. Квартира була забита галасливими людьми: онуки ювілярки гасали по кімнатах, старші невістки обговорювали школи та дитячі хвороби. Але Аріна відчувала себе невидимкою серед цих […]
– Ти взагалі з дуба звалився?! Тобто твоїх батьків я впущу в свою квартиру, яка чекає на орендарів, а рідну дочку залишу без грошей? Типу, крутись, дочко, як хочеш! Так, чи що? – Наталко, ну що ти упираєшся, слово честі?! Мої батьки ж не чужі! Це ж тепер і твої батьки також! – міркував Марко, […]
— Це вже не твій пес. Тепер його звати Бродяга, і я його не віддам. Ти навіть не уявляєш, через що він пройшов! Я його витягувала з того світу, він ледь не помер у мене на руках! Аркадій Петрович машинально виводив хрестики у своєму блокноті, намагаючись перетворити їх на якийсь візерунок. У душі панувала порожнеча […]
— Серветки. Переклади. Голос свекрухи, Тамари Ігорівни, пройняв нерви, наче тупий ніж по склу. Я завмерла, дивлячись на ідеально рівну стопку лляних серветок. — Що з ними не так? — мій голос прозвучав надто тихо, майже нечутно. — Кут. Він задертий на міліметр. Гості подумають, що в нас у домі бардак. Я повільно видихнула, намагаючись […]
– Мамо, я, звичайно, все розумію, п’ятдесят тисяч – сума велика… Але ж у тебе були гроші! Чому ти нам не допомогла? – з болем у голосі спитала Світлана. – Ну, скажімо, були. І що? Це мої гроші, я ними й розпоряджаюся, – відмахнулась Любов Максимівна. – Ви ж, зрештою, викрутилися, нічого страшного не сталося. […]