Січнева завірюха замітала сліди. Таня піднімалася сходами з візочком, ледь втискуючи його у вузький під’їзд. На другому поверсі сусідка Антоніна Петрівна похитала головою: «Знову сама? А твій чоловік де?» Таня лише усміхнулась у відповідь — уже звикла до подібних запитань Двері відчинилися в порожнечу. Восьмимісячний Мишко солодко спав у візочку, не підозрюючи, що його життя […]
Вітаю тебе, Іринко, з п’ятдесятиріччям і бажаю аби тобі й надалі так щастило в житті, як до тепер, бо Бог тобі дав доброго чоловіка і свекрів, добрих дітей. Тому дякуй Богу і молися Йому. Вітаю Ні, я й до того чула від неї фрази, як мені все легко в житті дається, але так мене знецінити? […]
Аня квапилася. Ранок був метушливий, як завжди. Чоловік пішов на роботу трохи раніше, діти ще спали, а вона, не допивши каву, металася квартирою, збираючись у справи. У голові крутилася звична круговерть: забрати посилку з пункту видачі, заїхати в аптеку по краплі для молодшого, не забути про бухгалтерію, купити хліба Сумку схопила з вішалки майже машинально. […]
Говорила я своєму Микиті, що одружитися одразу після армії безглуздо. Та куди там, і слухати син мене не став. Кохання, мовляв, на віки. Знаємо ми таке кохання, до першої сварки на побутовому ґрунті. Хлопець після армії, адже він який? Правильно, як собака голодний. Що бачить, на те й кидається. Їсть, їсть, а потім страждає, і […]
Ніна Петрівна стояла посеред новенької однокімнатної квартири й намагалася зрозуміти, куди зникли останні тридцять років її життя. Здавалося, лише вчора вони з Віктором переїхали у простору трикімнатну квартиру, а тепер від тієї щасливої епохи залишилися тільки фотографії в альбомі та ваза, подарована на срібне весілля. — Мамо, ну як тобі? Затишно, правда ж? — крутився […]
Ранок почався звично. Мій чоловік Андрій поспішно збирався на роботу, як завжди забувши обід, який я готувала з особливою ретельністю. Двадцять років шлюбу навчили мене помічати дрібниці: костюм відпрасований, запонки блищать, а обід — так і залишився на кухонному столі. — Лєно, ти не уявляєш, який сьогодні день! — гукнув він, зав’язуючи краватку. — Приїжджають […]
Ти чого так рано? — голос чоловіка прозвучав з надривом, ніби його застали зненацька. Олена повільно провернула ключ у замку, вслухаючись у клацання, що завжди означало початок чогось нового. Вона ступила до передпокою, мружачись від різкого світла люстри. Перше, що впало в око — червоні човники на шпильках, необережно кинуті біля порогу. Серце стиснулося: ці […]
—Авжеж упораємось, — кинула я з легкою самовпевненістю, оглядаючи нову сусідку, що застигла на порозі в застібнутому до горла пальті Нервовим рухом вона заправила вибиту пасму в тугий пучок. Між брів — глибока зморшка тривоги, тонкі губи напружені. Поруч — донька. Крихітна, бліда, з величезними очима, в яких жила якась давня втома, зовсім недоречна на […]
Мороз вдарив не на жарт саме напередодні Нового року. Перед виїздом Марина глянула на термометр — мінус двадцять. Але насправді здавалося, що набагато холодніше. «Оце так свято… Краще б сніг пішов», — пробурмотіла вона, складаючи пакунки з продуктами в багажник Стара Нива була гордістю її чоловіка Миколи. Він уперто відмовлявся міняти машину, хоч могли собі […]
— Мамо! Мааамо! Я тата бачив! У кафе сидів! — Сашко влетів у квартиру, грюкнув дверима і, не знімаючи взуття, застрибав по коридору Марина саме витягувала пиріг із духовки — яблучний, з корицею, той самий, що найбільше любив Сашко. Від жару запітніли окуляри, і вона не одразу зрозуміла, що сказав син. — Де саме ти […]