27 Лютого, 2026

Рік: 2026

Юля вийшла з автобуса і з важкими сумками у руках вирушила до рідного будинку. – Я вдома, – гукнула вона відкривши двері. – Юля, доню! – всі кинулися їй назустріч. – А ми відчували, що ти приїдеш! Увечері, коли всі сиділи за великим сімейним столом, хтось постукав у двері. – Сусіди, напевно, привітати зайшли, – мама знизала плечима і пішла відкривати двері. Повернулася вона не одна а з «гостями». Юля глянула на людей, які увійшли у кімнату і не повірила своїм очам
Uncategorized

Юля вийшла з автобуса і з важкими сумками у руках вирушила до рідного будинку. – Я вдома, – гукнула вона відкривши двері. – Юля, доню! – всі кинулися їй назустріч. – А ми відчували, що ти приїдеш! Увечері, коли всі сиділи за великим сімейним столом, хтось постукав у двері. – Сусіди, напевно, привітати зайшли, – мама знизала плечима і пішла відкривати двері. Повернулася вона не одна а з «гостями». Юля глянула на людей, які увійшли у кімнату і не повірила своїм очам

Юля мовчки і навіть з деякою тугою дивилася у вікно автобуса, що ніс її далеко від рідних місць. На колінах у неї стояла велика картата сумка, яку вона міцно притискала до себе. Дівчина взяла з собою тільки все необхідне, але сумка все одно виявилася досить об’ємною, та й до того ж, бабуся поклала зверху цілий […]

Read More
Пригадую, як тоді дивилася на те, як чоловік радо збирає речі і каже, що полюбив і я маю його зрозуміти. «Ти ще теж може собі когось знайдеш» – він мало не підскакував з нетерплячки якнайшвидше втекти з хати, лиш би я не почала його совістити та дітьми прикриватися. Він так і казав мені завжди, що я прикриваюся дітьми
Uncategorized

Пригадую, як тоді дивилася на те, як чоловік радо збирає речі і каже, що полюбив і я маю його зрозуміти. «Ти ще теж може собі когось знайдеш» – він мало не підскакував з нетерплячки якнайшвидше втекти з хати, лиш би я не почала його совістити та дітьми прикриватися. Він так і казав мені завжди, що я прикриваюся дітьми

Хто би міг подумати, що ситуація може змінитися? Дітей у нас було двоє, тоді їм було десять і вісім років, хата була моя, тому Матвій не мав на неї права. І от я сиділа і розуміла, що у нього попереду кохання, а у мене важка робота, бо ж дітей треба й далі глядіти, мене ж […]

Read More
Наталя мила сходи в під’їзді, коли до неї підійшла якась жінка. – Вибачте, – сказала незнайомка. – У мене, є ключ, але я б хотіла, щоб ви стали свідком того, що я зайду в квартиру. – Чию? – не зрозуміла Наталя. – Ігоря Вікторовича, – пояснила жінка. Раптом Наталя згадала – коли сусіда не стало, саме ця жінка – Ніна, допомогла все організувати. Жінки зайшли в квартиру сусіда, і Ніна почала щось шукати. – Ой, дивіться! – раптом вигукнула вона. Наталя підійшла і побачила в руках Ніни якусь коробку. Ніна відкрила її і жінки застиги від здивування
Uncategorized

Наталя мила сходи в під’їзді, коли до неї підійшла якась жінка. – Вибачте, – сказала незнайомка. – У мене, є ключ, але я б хотіла, щоб ви стали свідком того, що я зайду в квартиру. – Чию? – не зрозуміла Наталя. – Ігоря Вікторовича, – пояснила жінка. Раптом Наталя згадала – коли сусіда не стало, саме ця жінка – Ніна, допомогла все організувати. Жінки зайшли в квартиру сусіда, і Ніна почала щось шукати. – Ой, дивіться! – раптом вигукнула вона. Наталя підійшла і побачила в руках Ніни якусь коробку. Ніна відкрила її і жінки застиги від здивування

Провести в останню дорогу Ігора Вікторовича прийшло лише кілька людей. Воно і зрозуміло, людиною він був самотньою, сім’ї та дітей не нажив, і хоча все свідоме життя віддав школі, попрощатися прийшло не дуже багато народу. Свої роки Ігор Вікторович доживав у маленькій однокімнатній квартирі, де найдорожчим був сучасний телевізор. Диван, два крісла, тумбочка та кухонний […]

Read More
У мами завжди хтось винен. То батьки, то чоловік, то співмешканець. Тепер черга дійшла і до мене. Я теж виявилася винною
Uncategorized

У мами завжди хтось винен. То батьки, то чоловік, то співмешканець. Тепер черга дійшла і до мене. Я теж виявилася винною

У мами завжди хтось винен. То батьки, то чоловік, то співмешканець. Тепер черга дійшла і до мене. Я теж виявилася винною. Нібито саме я змусила маму вигнати її співмешканця, чим зіпсувала їй життя. Маячня чистої води, але мама в цьому впевнена і постійно нагадує про мою “провину”. Батьки мами були винні у тому, що не […]

Read More
Алла варила картопельку до оселедця, як раптом на столі задзвонив її телефон. Вона глянула на екран і ахнула! Дзвонила її колишня свекруха… Алла довго дивилася на телефон, який настирливо дзвонив. – Ну, треба ж, і з чого це вона раптом подзвонила? – сплеснула руками Алла. Вони давно вже не спілкувалися. Алла була впевнена, що більше ніколи й не будуть! Телефон прощально дзенькнув і замовк. Алла була впевнена, що свекруха дзвонитиме ще, поки колишня невістка не відповість. Але телефон мовчав! І Алла зважилась на несподіваний крок
Uncategorized

Алла варила картопельку до оселедця, як раптом на столі задзвонив її телефон. Вона глянула на екран і ахнула! Дзвонила її колишня свекруха… Алла довго дивилася на телефон, який настирливо дзвонив. – Ну, треба ж, і з чого це вона раптом подзвонила? – сплеснула руками Алла. Вони давно вже не спілкувалися. Алла була впевнена, що більше ніколи й не будуть! Телефон прощально дзенькнув і замовк. Алла була впевнена, що свекруха дзвонитиме ще, поки колишня невістка не відповість. Але телефон мовчав! І Алла зважилась на несподіваний крок

Алла варила картопельку до оселедця, як раптом на столі задзвонив її телефон. Вона глянула на екран і ахнула! Дзвонила її колишня свекруха… Алла довго дивилася на телефон, який настирливо дзвонив… – Ну, треба ж, і з чого це вона раптом подзвонила? – сплеснула руками Алла. Вони давно вже не спілкувалися і Алла була впевнена, що […]

Read More
Олексій повернувся додому пізно. – Я вже вдома, – гукнув він до дружини. Але відповіді не було. Чоловік пройшовся по квартирі, і помітив, що ні дружини, ні доньки вдома немає. – Поїхала до своїх батьків, – вирішив він і спокійно ліг спати. Наступного ранку Олексій прокинувся, Каті все ще не було. Набрав номер дружини, але її телефон не відповідав. Олексій вирішив зателефонувати тещі. – Доброго дня. Катя з Олесею у вас? – запитав він. – Олексію ти що, нічого не знаєш? – раптом сказала теща. – Що не знаю? Ви про що? – здивовано запитав чоловік, нічого не розуміючи
Uncategorized

Олексій повернувся додому пізно. – Я вже вдома, – гукнув він до дружини. Але відповіді не було. Чоловік пройшовся по квартирі, і помітив, що ні дружини, ні доньки вдома немає. – Поїхала до своїх батьків, – вирішив він і спокійно ліг спати. Наступного ранку Олексій прокинувся, Каті все ще не було. Набрав номер дружини, але її телефон не відповідав. Олексій вирішив зателефонувати тещі. – Доброго дня. Катя з Олесею у вас? – запитав він. – Олексію ти що, нічого не знаєш? – раптом сказала теща. – Що не знаю? Ви про що? – здивовано запитав чоловік, нічого не розуміючи

Олексій повернувся додому пізно. – Я вже вдома, – гукнув він до дружини. Але відповіді не було. Чоловік пройшовся по квартирі, і помітив, що ні дружини, ні доньки вдома немає. – Поїхала до своїх батьків, – вирішив він і спокійно ліг спати. Наступного ранку Олексій прокинувся, Каті все ще не було. Набрав номер дружини, але […]

Read More
Андрію! Це що таке, я тебе питаю? — голос Олени, дружини, тремтів від люті. — Я лізла дістати ароматизатор, який впав за бачок, а витягла оце! Тут гроші, Андрію! Величезна купа грошей! Вона розірвала пакет прямо перед його обличчям. На килим полетіли вогкі купюри. П’ятсот, тисяча, двісті. Справжній дощ із паперових сподівань. — Я відкладав, — ледь чутно промовив він, відчуваючи себе школярем, якого спіймали з чимось недобрим за школою. — Відкладав?! — Олена мало не задихнулася. — Тут майже триста тисяч! У туалеті! Ти що, щось від мене приховуєш? Чи, може, у тебе десь на лівому березі друга сім’я підростає, якій аліменти треба готувати? — Та яка сім’я, Олено, схаменися! Ти ж знаєш, де я працюю! — Все, Андрію, я набираю свою матір, ти геть палицю перегнув! — крикнула дружина і стала набирати номер тещі. Андрій зблід
Uncategorized

Андрію! Це що таке, я тебе питаю? — голос Олени, дружини, тремтів від люті. — Я лізла дістати ароматизатор, який впав за бачок, а витягла оце! Тут гроші, Андрію! Величезна купа грошей! Вона розірвала пакет прямо перед його обличчям. На килим полетіли вогкі купюри. П’ятсот, тисяча, двісті. Справжній дощ із паперових сподівань. — Я відкладав, — ледь чутно промовив він, відчуваючи себе школярем, якого спіймали з чимось недобрим за школою. — Відкладав?! — Олена мало не задихнулася. — Тут майже триста тисяч! У туалеті! Ти що, щось від мене приховуєш? Чи, може, у тебе десь на лівому березі друга сім’я підростає, якій аліменти треба готувати? — Та яка сім’я, Олено, схаменися! Ти ж знаєш, де я працюю! — Все, Андрію, я набираю свою матір, ти геть палицю перегнув! — крикнула дружина і стала набирати номер тещі. Андрій зблід

Вечір у квартирі Ковальчуків починався як зазвичай: шипіння олії на пательні, монотонний гул телевізора з вітальні та звична суєта перед вечерею. Андрій, чоловік сорока років із легкою сивиною на скронях та втомленим поглядом офісного працівника, переглядав новини, чекаючи на заклик до столу. Все було передбачувано, аж поки з ванної кімнати не пролунав дивний звук — […]

Read More
— Я піду чайник поставлю, – несподівано мирно сказала Наталка. — Не треба чайник, – Марина різко встала. – Ви не зрозуміли? Нам з’їжджати треба. Завтра! Господиня квартири попередила – якщо затримаємо оплату ще на день, речі на вулицю виставить. — І куди ви всі речі повезете? – практично запитала Олена Павлівна. – На дачу? Там же холод собачий, опалення немає. — Є грубка, – вперто сказала Марина. – І електрообігрівачі купимо. — На які гроші? – хмикнула Наталя з кухні. — Знайдемо! Діма підробіток шукає, я… я теж що-небудь придумаю
Uncategorized

— Я піду чайник поставлю, – несподівано мирно сказала Наталка. — Не треба чайник, – Марина різко встала. – Ви не зрозуміли? Нам з’їжджати треба. Завтра! Господиня квартири попередила – якщо затримаємо оплату ще на день, речі на вулицю виставить. — І куди ви всі речі повезете? – практично запитала Олена Павлівна. – На дачу? Там же холод собачий, опалення немає. — Є грубка, – вперто сказала Марина. – І електрообігрівачі купимо. — На які гроші? – хмикнула Наталя з кухні. — Знайдемо! Діма підробіток шукає, я… я теж що-небудь придумаю

 Не зрозуміла? А хто це вирішив, що ви там жити будете? Ви в кого дозвіл питали? – здивовано дивилася на невістку свекруха. — Ми переїжджаємо на вашу дачу – повторила жінка. – Вивозьте свої речі, нам вони заважають, – Марина стояла в дверях міської квартири свекрухи, нервово смикаючи ремінець сумки. Олена Павлівна завмерла з недомитою […]

Read More
— Ах, ось воно що, – насторожилася дружина, – ось чому ти зранку тему про зраду завів. Значить, правда це?! — Ні, Оксанко, не зраджував я тебе. Пожартував я, позлити тебе хотів. — А це що? – ткнула вона пальцем у лист. У Якова затремтіли руки. — Дозвольте повідомити вам, що у вас є онук, Іванко. А стан мого здоров’я такий, що дні мої можуть бути полічені на пальцях. Мами моєї, Софії Михайлівни, уже немає. І нікого в нас немає, крім вас. Можливо, ви зглянетеся над рідною дитинкою і заберете його до себе після мого відходу
Uncategorized

— Ах, ось воно що, – насторожилася дружина, – ось чому ти зранку тему про зраду завів. Значить, правда це?! — Ні, Оксанко, не зраджував я тебе. Пожартував я, позлити тебе хотів. — А це що? – ткнула вона пальцем у лист. У Якова затремтіли руки. — Дозвольте повідомити вам, що у вас є онук, Іванко. А стан мого здоров’я такий, що дні мої можуть бути полічені на пальцях. Мами моєї, Софії Михайлівни, уже немає. І нікого в нас немає, крім вас. Можливо, ви зглянетеся над рідною дитинкою і заберете його до себе після мого відходу

— Слухай, бабцю, а я ж тебе зраджував, – вирішив досадити своїй зовсім не старій, 55-річній дружині, Яків Степанич. В помсту за те, що та останнім часом не відпускала його з мужиками на нічну риболовлю. Вона б і не проти, тільки він до ранку без риби заявляється і ледве тепленький, а йому, з його здоров’ям, […]

Read More
Люди діставали з своїх пакунків їжу і клали коту на паркан, а він жалібно нявкав і боявся злізти…
Uncategorized

Люди діставали з своїх пакунків їжу і клали коту на паркан, а він жалібно нявкав і боявся злізти…

Дружина написала цілий перелік продуктів, і я йшов до магазину за покупками. На зупинці я зустрів свого старого знайомого і ми відійшли в сторону, щоб з ним поговорити. На автобудівній станції росло дерево з величезною кроною. На верхніх тонких гілочках сидів кіт і жалібно нявкав. Було видно, що він випадково заліз на тонкі гілочки дерева […]

Read More