Ігор не підозрював, що на нього чекає вдома, тому повертався у чудовому настрої. Був вечір п’ятниці, попереду маячили вихідні. І хоча на суботу і неділю були заплановані домашні клопоти, вони обіцяли бути дуже приємними. Бо що може бути радіснішим за облаштування власного гнізда? Ще рік тому Ігор про таке щастя і подумати не міг. “Цікаво, […]
Проходь, мамо, ми на тебе чекали, – каже син Віталій, а невістка забрала куртку і подає тапочки свекрусі. Раптом її посмішку змінило занепокоєння на обличчі. Марія пройшла в кімнату до гостей, а Ліда кивнула головою на підлогу, і Віталій побачив те, що й вона – мокрі сліди на підлозі. Вони обоє перезирнулися, але вирішили поки-що не чіпати цю тему. Та вранці на маму чекав сюрприз
– Проходь, мамо, ми на тебе чекали, – каже син Віталій, а невістка забрала куртку і подає тапочки свекрусі. Раптом її посмішку змінило занепокоєння на обличчі. Марія пройшла в кімнату до гостей, а Ліда кивнула головою на підлогу, і Віталій побачив те, що й вона – мокрі сліди на підлозі. Вони обоє перезирнулися, але вирішили […]
Коли будинок вже був готовий, мій син сповістив ще одну радісну новину – він одружується. Я, звичайно, додому відразу поїхала, бо хотіла на майбутню невістку подивитися. І тут мене чекав неприємний сюрприз, я би навіть сказала, дуже неприємний сюрприз. Мій син вирішив одружитися мало того, що з найбіднішою дівчиною з нашого села, та ще й мій колишній чоловік живе зараз з її мамою. Уявляєте мій розпач. Син пояснив, що коли він до батька в гості приходив, то там і зустрів свою Оксанку, і відразу мене запевнив, що вона дуже хороша
– І для кого ти, Данусю, усе це накупила? Сукні, кофточки, взуття, косметика? У тебе ж дочки немає, – каже мені моя подруга Світлана, така ж заробітчанка як і я, яка ходила в неділю зі мною по банкарелях. Додому ми збиралися на Різдво. Перед від’їздом ми у свій вихідний вирішили пройтися по магазинах, бо ж […]
– Не мамкай! – фиркнула свекруха. – Поки ти ні куєш, ні мелеш, вона гуляє і нехтує своїми обов’язками. Ти впевнений, що твоя Ольга з подругою зустрічалася? А раптом у неї хтось з’явився? Ти не боїшся, що вона вкаже тобі за поріг, і тоді прощавай, квартира
– Чому чоловіка з хати женеш?! – обурилася свекруха. – Не маєш права! – Я нікого не жену, – спокійно відповіла Ольга. – Я просто запропонувала Олексію тимчасово пожити десь, поки ми з ним у сварці. Свекруха замовкла, і пильно подивилася на неї. Як завжди, погляд у неї був колючим, недобрим. – Ага! – пирхнула […]
– Бароне, Бароне! Відчепися! Ну скільки тобі разів казати? Не кусай мене. Не кусай руку, яка тебе годує! Гаразд, вмовив, пішли ще погуляємо
– Тимофію, привіт! – Олена увірвалася в квартиру як вихор. Вона ще біля під’їзду подивилася на вікна їхньої квартири і побачила в них світло і дуже зраділа. Адже її Тимофій був у відрядженні і раз у вікнах світло – значить він повернувся! Нарешті повернувся! Вона скинула чоботи і пальто і кинулася в кімнату, де сидів […]
— То в чому справа, Таню? Я зараз батька покличу, нехай він сам з тобою розмовляє, – мамин голос став суворішим, вона звикла, що донька слухається, а тут раптом Таня таке каже. — Не треба тата, мамо, просто так вийшло… Мамо, ти тільки не дивуйся, я заміж вийшла і ще я чекаю дитину, тому я не приїду, так татові й скажи. — Як заміж? Як це дитину чекаєш, та ти що, донечко? – ахнула Ніна Михайлівна, – Ось так, нічого не сказавши нікому, заміж вийшла
— Диплом отримала? Коли приїдеш, батько тебе вже чекає не дочекається. Місце для тебе тримає, та й ще дехто на тебе чекає, здогадуєшся? – навіть по голосу було чутно, що мама посміхається. Таня знала, про кого вона говорить, і спалахнула. Тато хоче все її життя контролювати. І роботу поруч із собою для неї пригледів, і […]
– Я хочу, дуже хочу! Ми можемо встановити якісь правила? Щоб я чітко знала, що допустимо, а що ні
Я стояла біля плити, помішуючи свій улюблений борщ, коли відчула рух позаду. Анжела Вікторівна, моя свекруха, тихо увійшла в кухню і, не вимовляючи ні слова, потягнулася до полиці зі спеціями. – Я вже все додала, – сказала я тихим голосом, намагаючись залишатися спокійною. – Ой, Вірочка, – з презирством махнула вона рукою, – ти ж […]
Мамо, нам гроші потрібні, можна ми до тебе сьогодні в гості заїдемо? – питає мене донька напередодні Водохреща. – Заїжджайте після Служби, – кажу. – Я планую в церкві воду освятити, а потім вдома буду, стіл накрию без проблем, бо ж повний холодильник їжі. – Дякую, мамо, будемо десь під обід. Але з нами будуть і батьки Сергія. Ти ж не проти? – питає. – Не проти, звичайно, це ж свята, нехай свати теж приходять, – відповіла я. Я поставила слухавку і присіла на диван. На Різдво я до доньки в гості ходила, то навіть згадувати не хочу той прийом, настільки мені неприємно
– Мамо, нам гроші потрібні, можна ми до тебе сьогодні в гості заїдемо? – питає мене донька напередодні Водохреща. – Заїжджайте після Служби, – кажу. – Я планую в церкві воду освятити, а потім вдома буду, стіл накрию без проблем, бо ж повний холодильник їжі. – Дякую, мамо, будемо десь під обід. Але з нами […]
– Знаєте що, Тамаро Петрівно! Я дуже довго мовчала, терпіла, намагалася не псувати стосунки з вами та з Сергієм. – Але більше не збираюсь! – Роздратовано вигукнула невістка
– Ну що, дорогі гості, дорогі мої діти… Я, на правах найстаршої з присутніх, мабуть, скажу перший тост. Сергію! Дорогий мій синку! Я тебе вітаю з такою серйозною покупкою. – Я дуже рада, що Сергій, нарешті, придбав власну квартиру. Та ще й таку велику, світлу, простору, у новому будинку. Для багатьох це просто нездійсненна мрія. […]
Марія Іванівна поїхала до дочки у місто. Погостювати та допомогти з онукою. І от прийшов час повертатися в село. Дочка перед від’їздом Марії, накрила на стіл, і раптом сказала: -Ти не можеш поїхати додому, мамо. – Чому не можу? Можу. У гостях добре, а вдома краще. – Марія Іванівно, ваш будинок продано ще рік тому, – раптом заявив зять. Марія мовчки перевела на нього погляд, а Ольга закрила обличчя руками
Марія Іванівна сиділа біля вікна та загадково посміхалася. Вона щойно поговорила з дочкою телефоном і тепер не могла стримати сліз – сліз щастя. Дочка повідомила, що через тиждень забере її до себе назовсім, тепер жінка житиме в місті, допомагатиме з онукою, яку до цього бачила тільки на фотографії, а дитині як-не-як вже півтора роки озирнутися […]