– Аліна! – голос свекрухи зривався на вереск. – Ти де? Ти доїхала? Ти вже на дачі? – Ні, я ж написала – автобус зламався, я повернулася. Стою біля дверей, зараз зайду і… – Не заходь! Аліна завмерла з ключем у замку. – Що?! – Не заходь додому! Чуєш мене? Не відчиняй двері! Розвертайся і […]
— Ну що, друзі, оновлення надійшло! — голосно проголосив Ігор, смакуючи кожне слово. Він стояв біля стіни у вітальні, вказуючи рукою на новий «експонат». — Вчора наша дорога Світлана примудрилася так сильно зіпсувати плов, що… провела весь день у таємній кімнаті! Весь день! Уявляєте? Звісно, я не ризикнув його їсти, — радісно продовжив розповідати чоловік. […]
— Ти хочеш зіпсувати мені зустріч і зірвати контракт?! Ти… Ти просто знущаєшся з мене останнім часом! Робиш все навпаки, на зло! — крикнув Павло дружині, яка ледь стояла на ногах… …Останнім часом Павло не міг перебувати поруч із дружиною. Він не впізнавав її. Замість яскравої, веселої Поліни, з якою він прожив майже десять років, […]
Андрій сів за стіл і крадькома поглянув на Валерію, яка сиділа навпроти. Молодих людей, мабуть, спеціально так посадили, щоб вони добре розглянули одне одного. Хлопцеві не подобалося те, що він бачив. Андрій уявив, а що якби йому, дійсно, довелося одружитися з цією дівчиною, і скис. Висока, міцна дівчина була, як мінімум, удвічі ширша за свого майбутнього нареченого. […]
Вечірнє сонце над Тернополем уже давно зникло за обрієм, залишаючи по собі лише густі фіолетові сутінки, що повільно вповзали в затишну вітальню крізь незавішені вікна. У квартирі панувала та особлива, дзвінка тиша, яка зазвичай буває перед справжньою бурею. Оксана сиділа на дивані, зосереджено переглядаючи графіки в планшеті, коли вхідні двері з гуркотом відчинилися. Тарас влетів […]
До нас хтось ломиться, – сказала я чоловікові. – Ломиться? – здивовано спитав Віктор. – Ну так… Дивись. Там біля нашого будинку люди якісь крутяться. – А… – Віктор нарешті побачив їх. – Ага… Бачу. Ми поверталися з магазину і саме під’їжджали до нашого дачного будиночка. Ну, тобто юридично він був не наш, а свекрухи. […]
– Наталю, мила, приїжджай, – Тетяна Олегівна практично плакала в трубку. – Я більше так не можу … – Що сталося? – захвилювалася подруга. – Я заважаю жити своєму синові! Треба щось із цим робити! Краще б мене не стало. – Не кажи нісенітниці, – Наталя Іванівна включила метал у голосі – це завжди допомагало […]
— Вітя, що будемо робити? Занадто рано. Анечці третій рік пішов, тільки відмовилася від памперсів. Та й я не встигла відпочити. З одного декрету в інший, — засмучувалася Тетяна. — Анечка ще маленька, на руки проситься. Як я з животом буду її підіймати? Нас стане четверо, а працюєш ти один. Може, почекаємо з другою дитиною? […]
– Ким-ким вона тобі доводиться? – перепитала Даша про всяк випадок. – Троюрідною сестрою, – терпляче повторив Ілля. – І чому твоїй троюрідній сестрі так вже необхідно місяць тинятися у нас? – Дашенька, я ж сказав: вона дитину в лікарню кладе, на операцію. Малий буде лікуватися, гроші його батько, Катькин чоловік, надішле, але жити ж […]
— Алло, я слухаю. — Оля на бігу відповіла на незнайомий міський номер. — Родіонова Ольга Миколаївна? Це вас з другої міської турбують. Ваш колишній чоловік Родіонов Павло Сергійович потрапив у ДТП, потрібна його медична поліс. Він сказав вам зателефонувати. Ви зможете привезти? — сухо запитав незнайомий жіночий голос у слухавці. — Що? Коли? І […]