Дзвінок у двері пронизував ранкову дрімоту будинку. Різко, вимогливо. Я нахмурилася, відриваючи голову від подушки. Кому це потрібно так рано? Тамара Павлівна, моя свекруха, вже шмигала коридором. Її шепіт був голосніший за будь-який крик. — Іду, іду! Що ж так дзвонити… Я накинула халат і вийшла з кімнати. У дверях стояли двоє в поліцейській формі. […]
Так ЦЕ Я.. та сама донька, яка відправила маму на заробітки. Коли вступила до Львова на 1 курс мама наважилася поїхати в Німеччину на заробітки: Але ви не думайте, що хотіла, аби ненька заробила грошей мені на квартиру чи на машину. Просто розуміла, що це для мами єдиний шанс бодай трішки пожити для себе та почуватися по-справжньому щасливою. […]
– А ще кажуть, що понеділок важкий день, – думав Андрій, сідаючи в машину. – П’ятниця теж чогось не тішила… І тиждень і увесь місяць. Та й взагалі, все життя, останнім часом пішло шкеребрть! До кінця місяця кілька робочих днів, а план він не виконав, значить, премії знову йому не бачити, а платіж по кредиту […]
Мама стояла в дверях кухні, спершись на одвірок. У її руках – чашка з чаєм, а в голосі – байдужість, змішана з чимось майже зневажливим. – У сенсі… з’їжджати? – Марина повільно відвернулася від ноутбука, який грів їй коліна. – Мамо, я ж тут живу. Я… працюю. – Працюєш? – перепитала мама, і на її обличчі промайнула […]
Син не зрозумів спершу, чому мама прикриває рот хусточкою і посміхається якось скуто. Вона відступила боком від гостей, пропускаючи до квартири сім’ю сина. — Що з вами, Антоніно Петрівно? – поставила запитання в лоб невістка. — Та нічого, нічого, маленька неприємність, – метушливо потрясла головою жінка, – нарешті ви приїхали, мої дорогі, я вже думала, […]
У невеличкому селі кожна людина на очах. Усі знають, де працює, як живе, з ким дружить, із ким зустрічається. Сім’ї теж під постійним «контролем»: ці сваряться через нісенітниці, ті багато гульбанять, он ті – ледачі, а ось ці – люди порядні… Сім’ю Прокопчуків відносили до останньої категорії. Чоловік Степан і його дружина Ольга працювали у […]
Після того, як не стало чоловіка Тетяни минуло лише два місяці, коли на її порозі з’явилася красива жінка років п’ятдесяти. – Доброго дня, – посміхаючись, привіталася гостя. – Ви вдова знаменитого професора Мельника? – Так, – кивнула Тетяна. – Я його вдова. А ви хто? – Я?.. – гостя загадково посміхнулася. – Я Ганна. Ганнуся, […]
Вона поглянула на запрошення. Тридцять років із дня закінчення школи. Красива листівка із золотими літерами. — Ти ж підеш? — запитала вона, витираючи руки об фартух. — Звичайно. Тільки ти хоч приведи себе до ладу, а то виглядаєш як тільки з курника вилізла. Не ганьби сім’ю. Слова вдарили під дих. Олена завмерла, тримаючи ополоник у […]
— Мамо, Наташа щось зле проти тебе замишляє, — сказав уві сні покійний син Марії Семенівни. — Не бери від неї ані їжі, ані води! — Мамо, вона хоче тобі зла, — знову попередив Григорій. — Їй потрібен наш дім. Вона хоче позбутися тебе. Проганяй її якнайшвидше… Цієї ночі Марії Семенівні приснився покійний син. Григорій […]
Надія Петрівна більше години кликала свого чоловіка Сергія. В глибині душі вона розуміла, що трапилося щось погане, але серце все продовжувало сподіватися, що Бог все-таки змилостивиться над нею і її Сергійко проживе ще довге життя… Вона вже кілька років була дуже слаба. І всі ці роки жінка день і ніч благала Бога тільки про одне, […]