— Що, синочку? — запитала Надійка, ніби сподіваючись, що він ось-ось відгукнеться. Та Миколка лише дивився на неї сумними оченятами. Взяла його на руки. Він притулився до неї, обійняв своїми тендітними ручками, що ледь слухалися. Спробував розтулити ротика, силкуючись щось сказати, але вона знала – не скаже. Почала ходити з ним на руках по кімнаті. […]
— Кохана, познайомся, це моя мама, — Діма взяв мене за руку, і я відчула легке тремтіння його пальців. Жінка в бежевому костюмі оглянула мене з ніг до голови, як сканер в аеропорту. Усілася посмішка, але очі залишилися холодними. — Вероніка Павлівна, — подала вона руку з ідеальним манікюром. — То ти ось яка, Катю. […]
Порадившись, Віктор та Оксана ухвалили рішення забрати до себе тітку Марію з села. Батьки Оксани пішли з життя дуже рано, і з рідні у неї залишилася лише ця старенька. Жити самій у селі тітка вже не могла – сил бракувало. Тож подружжя вирішило, що найкраще буде переселити її у свою квартиру. Вільна кімната все одно […]
— Але сьогодні я хочу зізнатися тобі в одній речі, — продовжив він, і щось у його голосі змусило мене напружитися. — Я зраджую тебе з першого дня весілля! За столом запала мертва тиша. Я завмерла, відчуваючи, як кров відтікає від обличчя. Усі погляди були спрямовані на нас — хто з жахом, хто з подивом. […]
– Ой, яка вона у вас руда, та вся в ластовинні, ха-ха-ха! – веселився татів друг Сергій, коли побачив його трирічну доньку Олесю. — Ну, припустимо, не руда, а русява, вся в мене, а ластовиння в маму, це так, — відповідав другу тато. Олеся була ще маленька, але ця фраза дядька Сергія запала їй в […]
Я дізналася про зраду випадково. Ні, ніяких помад на комірці чи чужих парфумів — усе набагато банальніше. Його телефон завібрував на кухонному столі, коли він був у душі, і я машинально глянула на екран. «Сумую, котику. Коли побачимося?» — написала така собі Христина з сердечком наприкінці повідомлення. П’ятнадцять років шлюбу розсипалися на попіл за одну […]
Двері машини відчинилися, і звідти виштовхнули собаку. Не вивели, не відпустили, – саме виштовхнули – грубо, різко, наче мішок зі сміттям Марія Іванівна стояла біля хвіртки з відром картопляного очищення для курей, коли побачила чорну «Тойоту». Машина зупинилася прямо посеред сільської вулиці – на очах. Дверцята відчинилися, і звідти виштовхнули собаку. Не вивели, не відпустили, – саме […]
– Чудово! Зробив дружині ляльку – і до мами під спідницю? Ні, синку, так не вийде. Я тебе ховати не буду. – Та до чого тут ховати? Я ж не зовсім… Просто видихнути хочу, розумієш? Там вона репетує, плаче, потім вибачається, потім знову репетує… У мене настільки нерви на межі, що вже чуже дихання бісить! […]
Було це давненько. Автобус виїжджав рівно о сьомій. Байдуже, зима чи літо, дощ чи заметіль — водій Макар заводив двигун, хрумтів булкою з повидлом, клав поруч із собою термос із кавою та підіймав комір куртки. Рейс був один: із села до районного центру на базар. Сорок кілометрів практично розбитою дорогою, через поля, гаї та три […]
– Здрастуйте! Я по оголошенню прийшла… Щодо кімнати! На порозі квартири, де жила Жанна Ігорівна, стояла якась сіренька дівчина, одягнена в потерті джинсики і запрану футболочку. На її ногах красувалися добряче поношені кросівки, а в руках вона тримала сумку теж не аби–яку. Світле хвилясте волосся було зібране в простецький хвостик. На обличчі ані грама косметики. […]