— Олю, ти нам цього року огірочків побільше закатай. Віталій магазинні не їсть, у нього від них живіт болить, а на базарі ціни сам знаєш, — Іра говорила це, навіть не виходячи з машини, лише трохи прочинивши тоноване вікно. З салону її нового білого позашляховика тягнуло прохолодою кондиціонера і дорогим парфумом. А я стояла біля […]
Таня народила донечку. Дівчинка була дуже слабенькою і невдовзі її не стало… Так розпорядилася доля. Її чоловік Микола, дізнавшись про це все, навіть не прийшов до дружини жодного разу. У день виписки на Таню чекала тільки валіза з речами, яку передав у лікарню її чоловік… Микола усе завбачливо зібрав і надіслав їй кур’єром. Сам він не став показуватись навіть персоналу лікарні. Таня чекала будь-чого, але не такої зради! Йти їй було нікуди… Пізніше вона знайшла у валізі записку від Миколи. Таня читала написане і не вірила своїм очам
Таня народила донечку. Дівчинка була дуже слабенькою і невдовзі її не стало… Так розпорядилася доля… Її чоловік Микола, дізнавшись про це все, навіть не прийшов до дружини жодного разу. У день виписки на Таню чекала тільки валіза з речами, яку передав у лікарню її чоловік. Микола усе завбачливо зібрав і надіслав їй кур’єром. Сам він не став […]
“..Як маму потрібно було з Польщі привести, всім селом скидалися, а тепер вона жирує, по ресторанах ходить…”. Я ж знаю, хто це написав, через деякий час повідомлення було видалене, хоча я зробила скрін. Ця людина усміхається мені в обличчя і бажає мені і сестрі всього найкращого, але я просто дякую і йду в іншу сторону.
Мами не стало в Польщі і щоб її перевести, потрібні були чималі кошти. Але односельчани миттю нас виручили, зібравши необхідну суму. З того часу минуло вже сім років. Ми з сестрою стали на ноги, хоча було дуже важко. І ось недавно людина, яку я прекрасно знаю, випадково під світлиною написала “коментар”. “Ми всім село гроші […]
– Ти одна, Марин.Ні дітей..ні сімї.. може, підеш звідси нарешті… – сказала мені мама. Толя з Олею з дітьми приїдуть ..Діти, Марин. Їм тісно в їхній однокімнатці, ти ж знаєш. – І куди мені подітися?
Мама стояла в дверях кухні, спершись на одвірок. У її руках – чашка з чаєм, а в голосі – байдужість, змішана з чимось майже зневажливим. Дитячий одяг – У сенсі… з’їжджати? – Марина повільно відвернулася від ноутбука, який грів їй коліна. – Мамо, я ж тут живу. Я… працюю. – Працюєш? – перепитала мама, і на її […]
Дар’я поверталася з роботи в задушливій маршрутці, коли сусідка Валентина Іванівна сіла поруч і почала жваво розповідати новини.
Дар’я поверталася з роботи в задушливій маршрутці, коли сусідка Валентина Іванівна сіла поруч і почала жваво розповідати новини. — А у твоєї свекрухи нова машинка з’явилася! — захоплено повідомила жінка, поправляючи сумку на колінах. — Гарна така, срібляста. Вчора бачила, як Єгор твій ключі передавав. Молодець який, про маму піклується! Дар’я відчула, як кров відлила […]
— Пам’ятаєш, минулої зміни у нас дівчина народжувала? Ну, кричала ще грубо — за що їй все це дістається.
— Пам’ятаєш, минулої зміни у нас дівчина народжувала? Ну, кричала ще грубо — за що їй все це дістається. Брудно лаялася, не кожен мужик так зможе, аж неприємно таке було від жінки чути! — Пам’ятаю, і що з нею? — відповіла Надя колезі, яка їй подзвонила. — Відмову написала, кинула дитину і поїхала, ось же […]
Рекс гарчав і копав, копав і гарчав. Сніг летів фонтаном. – Рекс, я кому сказав!..Що за …?Михайло підійшов ближче. І тут він побачив, як зі снігу показалася сумка. Рекс вчепився за неї зубами й потяг.– Стій! Руки самі потяглися до блискавки. Серце закалатало швидше – чи від холоду, чи від передчуття…Розстебнув і …
Михайло йшов сквером, щулячись від колючого вітру. Грудень видався злим – таким, що навіть горобці сиділи насупившись, ніби скривджені на весь білий світ. – Рекс, давай швидше! – крикнув він вівчарці, що носилася між кучугурами, задерши морду і принюхуючись до чогось тільки їй зрозумілого. Пес навіть вухом не повів. Продовжував рити сніг, ніби там закопаний […]
– З тобою все добре? ..А я стояла як вкопана.. –Мене в Італії не одна заробітчанка попереджала,треба сказати чоловікові, що ти додому їдеш, та мені хотілося йому зробити сюрприз. Краще б я послухала їхніх мудрих порад, бо коли я приїхала додому, то на мене чекав такий сюрприз, що я не знала, що робити.
Синьйора уже лягла спати, а я сіла на кухню і почала рахувати гроші. Якраз 10 тисяч євро. Як же я собою пишалася, адже тепер мені вдасться здійснити мрію чоловіка – купити йому машину. Мені 57 років, а Остапу моєму буде 60. Якраз на Різдво ювілей. І я вирішила приїхати додому трохи раніше, щоб зробити йому […]
Ювілей, як відомо, свято сумнівне. Особливо якщо у тебе не ювілей, а рахунок.
Ювілей, як відомо, свято сумнівне. Особливо якщо у тебе не ювілей, а рахунок. Катерина ще в передпокої відчула легкий ком у горлі — не від хвилювання, ні. Від передчуття. Передчуття у неї було, як у міношукача, тільки реагувало не на залізо, а на токсичних родичів. А точніше — на одну конкретну даму. Маргарита Аркадіївна. Свекруха. […]
Марина кинула ганчірку в раковину і подивилася на годинник: 19:22. Запізнюються.
Марина кинула ганчірку в раковину і подивилася на годинник: 19:22. Запізнюються. Вона вже поставила солянку, посмажила котлети, запекла рибку, навіть дістала з морозилки свій фірмовий яблучний штрудель — подарунок, так би мовити, свекрусі до ювілею. Сімдесят років — вік серйозний. Але вона була впевнена: Алла Дмитрівна знайде, за що причепитися. Пролунав дзвінок. Марина витерла руки об фартух і […]