Мама доводить мене до ска3у.
Щодня вона телефонує мені по двадцять разів і скаржиться на погане самопочуття.
Мені доводиться все покидати і їхати до неї.
Часом ми викликаємо лікаря і щоразу нас запевняють, що з ненькою все добре.
– Ваша мама вдає, що хвора, – сказав один лікар швидкої.
Ці слова страшенно образили неньку. Вона казала, що лікарям байдуже житиме вона чи помре. А я не розуміла, чому мама так зі мною чинить. Вона ж знає, що я важко працюю, маю дітей і чоловіка. Та пояснити їй бодай щось я не могла.
– Ти не хочеш допомоги матері! Залишаєш мене напризволяще!
– Мамо, я не можу покинути дітей заради тебе.
Щоразу я поверталась додому виснажена і розбита. Врешті чоловік запропонував доволі непоганий варіант.
– Так надалі бути не може. Ми маємо забрати твою маму. Продамо наші квартири й купимо будинок, виділимо кімнату для тещі.
Я все обдумала і вирішила, що це чудовий варіант. Розповіла про нашу ідею мамі та вона лише почала кричати:
– Ви не маєте права розпоряджатися моїм майном! Хочете продати мою квартиру, а мене в будинок для літніх людей відправити? Це моя квартира, тут я і помру.
Як я не вмовляла неньку, вона мене не слухала.
Я в розпачі, не знаю, що робити. Боюсь, що мій шлюб постраждає, адже чоловік довго це не витримає. Та й мені важко і фізично, і морально.
Як би ви вчинили на моєму місці?
Напишіть нам в коментарях
