Варя прокинулася від шуму, що долинав з вулиці. Надворі стояла літня спека, і медсестра трохи прочинила вікно. Молода жінка зусиллям підняла голову й подивилася у двір: виписували маму з двійнею, на ґанку їх зустрічав щасливий батько разом із родичами, у руках у них були блакитні кульки.
«Отже, хлопчики…» — майнула думка, і очі Варі мимоволі наповнилися сльозами.
Знову накотили спогади про той жах, у якому вона жила останній місяць.
Щаслива й окрилена, Варя дізналася, що чекає на дитину. Того ж вечора за вечерею вона одразу повідомила Стаса. Чоловік теж не приховував радості від майбутнього батьківства. Попри те, що вони зовсім недавно одружилися, кохали одне одного так само сильно, як і в день знайомства. Варя стала на облік, а на перший скринінг вони зі Стасом пішли разом. Діагноз пролунав, мов грім серед ясного неба: Варя майже не розуміла слів лікаря, у пам’яті закарбувалася лише остання фраза:
— У вашому випадку краще зробити аб» р т. Діагноз несумісний із життям.
— Але як так могло статися? — запитав Стас.
Лікар лише знизала плечима й знову заговорила медичними термінами. Варя наполягала на повторних аналізах, консиліумі, але висновок залишився тим самим. Додатково порадили зробити прокол. Варя погодилася на все, аби лише переконатися, але страшний діагноз підтвердився. Їй знову рекомендували перервати вагітність.
Варя лягла до лікарні. Вона майже нічого не пам’ятала — все відбувалося ніби на автопілоті. Єдине, про що вона попросила, — загальний наркоз, аби не бачити цього кошмару.
«Усе закінчилося», — сказала вона собі й знову заливалася сльозами, уткнувшись у подушку. За два дні Стас забрав її додому й жахнувся: від колишньої Варі залишилася лише тінь. Він обійняв її, притис до себе й почав гладити по волоссю:
— Варя, я поруч. Я люблю тебе. Все буде добре, — намагався він підбадьорити дружину.
— Ні, Стасе, вже нічого не буде, — прошепотіла Варя й заплакала в нього на плечі.
Минув рік. Варя з головою поринула в роботу, аби менше думати про пережите. Вона часто затримувалася допізна, поверталася додому пізно.
Несподівано Стас запропонував поїхати до батьків у область — добиратися треба було кілька годин потягом. Варя не заперечувала.
— Погуляємо лісом, сходили б до річки, навідаємо рідних, — переконував Стас, усе думаючи, як підняти їй настрій.
У п’ятницю, зустрівши дружину після роботи, вони одразу вирушили на вокзал. Стас побіг до каси, а Варя вийшла на перон — потяг уже стояв, скоро мав відправлятися. Раптом до неї підійшла циганка й сказала: «Народиш близнюків собі на день народження», — і так само несподівано зникла.
За хвилину підійшов Стас:
— Варя, що з тобою?
— Нічого. Ти взяв квитки?
— Так, ходімо у вагон, — запропонував він.
Слова циганки не виходили з голови, і Варя наважилася запитати чоловіка:
— Стасе, коли ти підійшов, ти бачив циганку?
— Ні, тут нікого не було, — одразу відповів він.
— Мені здалося… — заспокоювала себе Варя.
У селі й справді було добре, свіже повітря пішло на користь. Уперше за довгий час Варі наснився сон: у руках вона тримала дві великі рибини. Прокинувшись, вона не одразу зрозуміла значення й запитала свекруху:
— Маріє Іванівно, а до чого сниться риба? Я тримала в руках дві.
— Варюню, до вагітності! — зраділа жінка.
— Та годі вам, не звертайте уваги, — відмахнулася Варя.
— Скоро онуків мені народиш, — не вгавала свекруха.
— Маріє Іванівно, ви вірите снам? — сумнівалася Варя.
— Віриш чи ні, а риба завжди сниться до вагітності, — упевнено відповіла жінка.
За місяць у Варі з’явилася затримка. Спершу вона не надала цьому значення, але, відчувши слабкість, згадала й купила тест. Удома одразу зайшла до ванної — дві смужки. Вона вибігла саме в той момент, коли Стас повернувся додому:
— Стасе, я вагітна!
— Варя, я так радий. Я тебе люблю, — сказав він, обійнявши й поцілувавши дружину.
Тієї ночі Варя засинала щасливою в обіймах чоловіка, відчуваючи: тепер усе буде інакше. Яким же було її здивування, коли лікар, підтвердивши вагітність, сказав:
— У вас буде двійня.
— Двійня? — перепитала Варя.
— Так, — підтвердила лікарка.
Цього разу справді все було по-іншому. Усі аналізи були в нормі, лише наприкінці лікар порадила лягти на збереження. Здорові близнюки народилися саме в день народження молодої мами. Хлопчики були міцні й дуже схожі на батька.
Настав день виписки. Стас приїхав із величезними синіми кульками, розкішним букетом і подарунками для медперсоналу. Щасливий тато чекав свою Варю з синами.
Якось, прогулюючись подвір’ям із подвійним візком, Варя знову несподівано зустріла ту саму циганку:
— Ну що, народила близнюків у свій день народження?
— Так, — відповіла Варя, а циганка вже зникла.
