26 Січня, 2026

Автор: admin

“– Дивний він якийсь, – сказала Зінаїда Петрівна своїй доньці після того, як впізнала ближче її «кавалера». – І де ти його знайшла?
Uncategorized

“– Дивний він якийсь, – сказала Зінаїда Петрівна своїй доньці після того, як впізнала ближче її «кавалера». – І де ти його знайшла?

– Дивний він якийсь, – сказала Зінаїда Петрівна своїй доньці після того, як впізнала ближче її «кавалера». – І де ти його знайшла? – У поліклініці познайомилися,- тихо відповіла Вероніка,- він там лікарем працює. – І добре отримує? – Нам вистачає. Вони разом із матір’ю сиділи на зупинці, чекаючи автобуса, якого все не було. А […]

Read More
“– Жити треба далі. Втік та й втік. Був би хоч хороший, а то ж он який непорядний. Виховаємо дитину самі, не переживай!
Uncategorized

“– Жити треба далі. Втік та й втік. Був би хоч хороший, а то ж он який непорядний. Виховаємо дитину самі, не переживай!

“– Жити треба далі. Втік та й втік. Був би хоч хороший, а то ж он який непорядний. Виховаємо дитину самі, не переживай! Павла виховували мама й дідусь. Бабусю він пам’ятав невиразно. Йому було п’ять років, коли її не стало. Пам’ятав він тільки її запашні пиріжки… А от батька він взагалі ніколи не бачив. Він […]

Read More
“— Тату, не увозь! — схлипнула молодша дочка, Катруся, семирічна, з почервонілим від сліз носом. — Дашку не можна віддавати, вона ж наша! – Твоя Дашка, – батько різко смикнув кермо, – скрізь гадить. Всюди! І в коридорі, і біля грубки, і вчора у взутті купу лишила. А куди належить, ходити не хоче. Мені що, з нею робити? — Але ж тато…
Uncategorized

“— Тату, не увозь! — схлипнула молодша дочка, Катруся, семирічна, з почервонілим від сліз носом. — Дашку не можна віддавати, вона ж наша! – Твоя Дашка, – батько різко смикнув кермо, – скрізь гадить. Всюди! І в коридорі, і біля грубки, і вчора у взутті купу лишила. А куди належить, ходити не хоче. Мені що, з нею робити? — Але ж тато…

“— Тату, не увозь! — схлипнула молодша дочка, Катруся, семирічна, з почервонілим від сліз носом. — Дашку не можна віддавати, вона ж наша! – Твоя Дашка, – батько різко смикнув кермо, – скрізь гадить. Всюди! І в коридорі, і біля грубки, і вчора у взутті купу лишила. А куди належить, ходити не хоче. Мені що, […]

Read More
«Я привів свою коханку пожити з нами, а ти можеш переночувати на кухні», — заявив чоловік, але він не знав, що я вже викликала її чоловіка за цією адресою.
Uncategorized

«Я привів свою коханку пожити з нами, а ти можеш переночувати на кухні», — заявив чоловік, але він не знав, що я вже викликала її чоловіка за цією адресою.

Двері відчинилися без попередження. Мій чоловік Олег не мав звички користуватись ключами, коли я була вдома — завжди телефонував, щоб я відкрила. Але сьогодні він просто зайшов. І не сам. Повітря в передпокої вмить стало густим, ніби чиєсь чуже дихання витіснило з нього весь кисень. Поруч з Олегом стояла вона. Я впізнала її за фотографіями […]

Read More
Чоловік прийшов з роботи. Зайшов на кухню і сів за стіл. Дружина поставила на стіл сковорідку зі смаженою картоплею, поруч сало і солоні огірки.
Uncategorized

Чоловік прийшов з роботи. Зайшов на кухню і сів за стіл. Дружина поставила на стіл сковорідку зі смаженою картоплею, поруч сало і солоні огірки.

Чоловік прийшов з роботи. Зайшов на кухню і сів за стіл. Дружина поставила на стіл сковорідку зі смаженою картоплею, поруч сало і солоні огірки. За два місяці життя з молодою дружиною він уже звик, що обід завжди чекає на нього на столі: — Аванс переказали на картку, десять тисяч, — сказав він, наминаючи картоплю. — […]

Read More
— Як справи, донечко? Всі гроші заробила чи як? — поцікавилася мати Тетяни, Ніна, неприємно хихикаючи в трубку.
Uncategorized

— Як справи, донечко? Всі гроші заробила чи як? — поцікавилася мати Тетяни, Ніна, неприємно хихикаючи в трубку.

— Як справи, донечко? Всі гроші заробила чи як? — поцікавилася мати Тетяни, Ніна, неприємно хихикаючи в трубку. — Всіх грошей не заробиш. Але я працюю не тільки для цього. — Так? А для чого ще? — Для задоволення. Я люблю свою роботу, мамо. — Ой, мені не зрозуміти. Ось у нашої Улянки правильні мрії: […]

Read More
Після того як я відкрила подарунок чоловіка на день народження, я розплакалася і вигнала його назавжди.
Uncategorized

Після того як я відкрила подарунок чоловіка на день народження, я розплакалася і вигнала його назавжди.

— Ну що, імениннице, готова сяяти? — Марк увійшов до спальні з двома келихами ігристого, на його губах грала та сама усмішка, від якої в мене досі щось тріпотіло всередині, навіть через двадцять років. Він поставив келихи на туалетний столик, його відображення на мить злилося з моїм у дзеркалі. Я поправляла шовкову сукню кольору нічного […]

Read More
— Лідочка, подивися, є ще хтось у коридорі? Хотіла раніше піти сьогодні. У мами день народження, — сказала Анна.
Uncategorized

— Лідочка, подивися, є ще хтось у коридорі? Хотіла раніше піти сьогодні. У мами день народження, — сказала Анна.

— Лідочка, подивися, є ще хтось у коридорі? Хотіла раніше піти сьогодні. У мами день народження, — сказала Анна. — Зараз, Анна Львівна. Молода симпатична медсестра встала з-за столу, відчинила двері кабінету і виглянула в коридор. — Нікого більше немає, Анна Львівна. І за записом всі пройшли, я перевірила, — посміхнувшись, повідомила Лідочка. — Добре. […]

Read More
— Якщо твоя дружина не навчиться нормально зі мною розмовляти, я їй усе волосся повupuваю, синочку!..
Uncategorized

— Якщо твоя дружина не навчиться нормально зі мною розмовляти, я їй усе волосся повupuваю, синочку!..

Голос у слухавці дзвенів від ледь стримуваного гніву — такий різкий і розлючений, що навіть заглушував рівномірний фоновий гул офісу. Максим машинально притис телефон до вуха і відвернувся від колеги, який кинув на нього зацікавлений погляд. На екрані завис річний звіт — таблиці та графіки раптом перетворилися на набір безглуздих цифр і ліній. Уся реальність […]

Read More
Начальник тюрми вмовив ув’язнену побути нянькою для його сина. Вона співала хлопчику дивно знайому колискову…
Uncategorized

Начальник тюрми вмовив ув’язнену побути нянькою для його сина. Вона співала хлопчику дивно знайому колискову…

Василь Сергійович, сидячи у своєму кабінеті, втретє почув настирливий дзвінок мобільного телефона, що лунав із внутрішньої кишені піджака. Він починав втрачати терпіння — нарада затягнулася, справ накопичилось, а дзвінок усе не вщухав. Зрештою, зрозумівши, що, скоріш за все, це не робоче питання, він відпустив підлеглих — працівниць жіночої виправної колонії, — різко підвівся і, схопивши […]

Read More