— Анно Михайлівно, ваш батько… він сьогодні вранці Голос Людмили Іванівни затремтів. Я так сильно стиснула телефон, що суглоби пальців побіліли. — Що з ним? — запитала я, і сама здивувалася, наскільки чужим прозвучав мій голос. — Серце не витримало. Михайло Петрович пішов уві сні. П’ятнадцять років. П’ятнадцять років пройшло з того часу, як я […]
Аліна обережно тримала ніж над обробною дошкою. Моркву потрібно було нарізати для борщу, але руки злегка тремтіли від напруження.— Не так ріжеш зовсім, — Ніна Петрівна підійшла ззаду й забрала ніж. — Дивись уважно, як правильно робити. Соломкою треба, тонкою соломкою — Вибачте, я не знала, — тихо відповіла Аліна. — Посуд теж не туди […]
Мамо, нам треба поговорити, — Андрій стояв у дверях кухні, уникаючи дивитися їй у вічі Галина Петрівна підняла голову від каструлі з борщем. За сорок років материнства вона навчилася читати обличчя сина, немов розгорнуту книгу. І тепер він виглядав так само, як у дитинстві, коли розбив м’ячем сусідське вікно. — Що трапилося, Андрію? Сядь, поїж. — […]
Був пізній вечір. Надворі вирувала справжня негода. Я поверталася додому після роботи, хуртовина застилала очі, видимість на відстані трьох метрів була нульовою. Дорогою я заїхала до супермаркету, щоб купити продуктів на вечерю. На вулицях міста практично не було людей. Це й зрозуміло, кого за такої погоди потягне на вулицю? Заходячи до супермаркету, я помітила лише […]
— Мамо, ми можемо починати? У мене зустріч через годину. В центрі. Ти ж розумієш, так Ольга поправила шовкову блузку, і її браслет зухвало блиснув у світлі лампи. Анна Павлівна повільно обвела поглядом своїх дітей. П’ятеро. Четверо дивилися на неї з погано прихованим нетерпінням, як на вокзалі в очікуванні потяга, який от-от повезе їх у […]
— Що ти на себе вдягла? — Гліб оглянув дружину зверхнім поглядом з голови до п’ят. — Виглядаєш як базарна тітка! Ми ж тепер статусні люди Ці слова вдарили Ірину, мов ляпас. Статусні люди… Вона дивилася на чоловіка і не впізнавала його. Де подівся той скромний хлопець, якому вона сказала «так» двадцять років тому? Той, […]
Уявіть собі цю картину. Моя Катя — модниця, завжди худа, як тростинка, така вся стильна штучка. А я… я звичайна жінка. Десь трохи поправилась, десь зморшка з’явилась. Ну, життя ж іде, що тут скажеш І от кожна наша зустріч для мене перетворювалась на маленьку тортуру. Вона робила це, мабуть, не зі зла, а з «найкращих […]
Хочу сьогодні розповісти вам одну історію, яка трапилася не так давно, але яку я, мабуть, не забуду ніколи Це історія про те, як іноді один-єдиний вчинок, зроблений з холодною головою, може прозвучати гучніше за найшаленіші крики. Отже, уявіть собі картину: річний звіт. Хто з цим стикався, той мене зрозуміє без зайвих слів. Наш відділ гудів, […]
«Коли ж тебе вже не стане?» — прошепотіла невістка Її подих був теплим і пахнув дешевою кавою. Вона думала, що я без свідомості — просто тіло, начинене ліками. Але я не спала. Я лежала під тонкою лікарняною ковдрою, і кожен нерв у моєму тілі був натягнутий, як струна. Під долонею, схований від чужих очей, лежав […]
Хочу поділитися історією, яка сталася зі мною та чоловіком цього літа під час відпочинку. Вона ще раз доводить: не копай іншому яму — сам у неї й потрапиш. Особливо, коли робиш це на очах у тихої, але дуже спостережливої жінки Уявіть собі: ми з Миколою не бачили моря, мабуть, років сім. Постійно щось заважало — […]