Невістка таки вийшла зі мною на город, та кликала я її разів із двадцять. Я ж їй важкої роботи не дала – попросила кидати фасолю, доки я ямки роблю. На два ряди її стало, а потім, як полетить відро. Ой, мали що сусіди чути, бо говорила вона довго і від душі Восени мій син попросився […]
Чоловік покинув Віру з дитиною на руках, залишивши її без засобів до існування, в орендованій квартирі. Минуло три роки. І коли він вирішив покепкувати з неї — завмер у німому подиві.— Це ти?.. Віра?— Привіт, Костю. Не чекав Перед ним стояла жінка — впевнена, з рівною спиною, з ледь помітною усмішкою на вустах. У її […]
Моя старша сестра, її 30 років, 3 роки працювала у дідуся, якому було 93 роки доглядальницею. Приходила кілька разів на тиждень на кілька годин. Він жив у одному дворі з родичами, але у окремому будинку. Все було чудово, дід був задоволений та його рідні теж. І ось дідуся не стало у 93 роки і одразу […]
— «Так вийшло»? — її голос звучав моторошно спокійно. — Ти привів свою вагітну коханку на ювілей батька, Олеже. Це не «так вийшло». Це було шоу — Шанси… — літній лікар у окулярах зняв їх і втомлено потер перенісся. — Марино, я маю бути з вами відвертим. Ваші шанси стати матір’ю практично дорівнюють нулю. У […]
– Та скільки можна? – голос Тетяни Іванівни був наче грім. – У тебе зарплата, як у міністра, а ти шкодуєш на сім’ю копійку витратити – Тетяно Іванівно, – Марина стояла біля столу, стискаючи в руках кухоль з охололим чаєм. – У нас сім’я – це я, Сашко та діти. Все, що я заробляю, йде […]
– Ну що, дорогі гості, дорогі мої діти… Я, на правах найстаршої з присутніх, мабуть, скажу перший тост. Сергію! Дорогий мій синку! Я тебе вітаю з такою серйозною покупкою. – Я дуже рада, що Сергій, нарешті, придбав власну квартиру. Та ще й таку велику, світлу, простору, у новому будинку. Для багатьох це просто нездійсненна мрія. […]
У невеликому, але мальовничому містечку, де кожен зустрічний знав іншого по імені, жила молода дівчина на ім’я Анна. Це містечко було тихим і затишним, ніби застиглим у часі — з вузенькими вуличками, старими ліхтарями та будинками, оточеними квітучими клумбами. Тут завжди панувала атмосфера спокою та взаємної підтримки. Люди знали один одного роками, товаришували родинами, допомагали […]
– Степо, я не розумію, чого ти хочеш, – сказала Катя.– Та нічого особливого, – відмахнувся Степан. – Просто хочу побути сам, трохи відпочити. Ось… З’їзди на дачу, розслабся, скинь пару кілограмів. А то вже зовсім розпливлася.Він із зневагою провів очима по її фігурі. Катя знала, що набрала вагу через лікування, але сперечатись не стала.– […]
— Анно Михайлівно, ваш батько… він сьогодні вранці… Голос Людмили Іванівни затремтів. Я так сильно стиснула телефон, що суглоби пальців побіліли. — Що з ним? — запитала я, і сама здивувалася, наскільки чужим прозвучав мій голос. — Серце не витримало. Михайло Петрович пішов уві сні. П’ятнадцять років. П’ятнадцять років пройшло з того часу, як я […]
Варя прокинулася від шуму з вулиці. Надворі стояла спекотна літня пора, важкий духотний жар огортав усе довкола, немов щільна ковдра. Медсестра, помітивши, що пацієнтка прийшла до тями, обережно привідчинила фортку, впустивши в палату рідкісний ковток свіжого повітря. Варя повільно, з напругою підвела голову — м’язи задубіли після тривалого лежання, тіло здавалося чужим і непідвладним. Вона […]