Але, я ж не врахувала, кого він мені в хату привів Ми з чоловіком не маємо статків, завжди працювали в Україні, я в школі кухаркою, а мій чоловік на машині возив продукти, далі пішов на завод працювати, хліб розвозити. У нас двоє синів і ми змалку їх вчили, що треба працювати самим, бо ніхто їм […]
Я обміняв дружину на молодшу, як автомобіль. Але виявилося, що стара модель була не такою вже й поганою!
Коли мені вперше наснилася моя колишня дружина, я подумав, що збожеволів. Адже в мене було те, чого я так прагнув! Я жив із привабливою молодою коханкою, мені заздрили всі колеги на роботі. І все ж щасливим я себе не відчував Нещодавно я зустрів Олену — свою колишню дружину. Мені здалося, чи це справді була вона? […]
Олю, нам треба розлучитися. Квартиру і машину поділимо навпіл, – хитрий чоловік ще не знав, що ділити нічого.
Вечір, який назавжди змінив життя Олі, починався цілком звично. Насвистуючи щось під ніс, вона розкладала по тарілках спагетті з соусом песто — улюблену страву чоловіка. На столі вже стояв салат із руколою та чері, а в скляному підсвічнику мерехтіла свічка. Олексій сидів за столом, не відриваючись від телефону, монотонно постукуючи пальцями по столу. Останнім часом […]
Аж через чотири роки колишній чоловік прийшов подивитися, як я живу, і позеленів від заздрості.
Січнева завірюха замітала сліди. Таня піднімалася сходами з візочком, ледь втискуючи його у вузький під’їзд. На другому поверсі сусідка Антоніна Петрівна похитала головою: «Знову сама? А твій чоловік де?» Таня лише усміхнулась у відповідь — уже звикла до подібних запитань Двері відчинилися в порожнечу. Восьмимісячний Мишко солодко спав у візочку, не підозрюючи, що його життя […]
Подруга почала говорити тост, а мене наче хто гарячим обдав, не думала я, що почую від найближчої людини таке, тим більше, що вона ж знає мою ситуацію!
Вітаю тебе, Іринко, з п’ятдесятиріччям і бажаю аби тобі й надалі так щастило в житті, як до тепер, бо Бог тобі дав доброго чоловіка і свекрів, добрих дітей. Тому дякуй Богу і молися Йому. Вітаю Ні, я й до того чула від неї фрази, як мені все легко в житті дається, але так мене знецінити? […]
Якось забувши гаманець удома, Аня повернулася назад і застала чоловіка з молоденькою красунею.
Аня квапилася. Ранок був метушливий, як завжди. Чоловік пішов на роботу трохи раніше, діти ще спали, а вона, не допивши каву, металася квартирою, збираючись у справи. У голові крутилася звична круговерть: забрати посилку з пункту видачі, заїхати в аптеку по краплі для молодшого, не забути про бухгалтерію, купити хліба Сумку схопила з вішалки майже машинально. […]
Говорила я своєму Микиті, що одружитися одразу після армії безглуздо. Та куди там, і слухати син мене не став. Кохання, мовляв, на віки
Говорила я своєму Микиті, що одружитися одразу після армії безглуздо. Та куди там, і слухати син мене не став. Кохання, мовляв, на віки. Знаємо ми таке кохання, до першої сварки на побутовому ґрунті. Хлопець після армії, адже він який? Правильно, як собака голодний. Що бачить, на те й кидається. Їсть, їсть, а потім страждає, і […]
А мати мовчки переїхала в однокімнатну квартиру, коли син забрав її житло. Через пів року вона привезла подарунок — і все змінилося
Ніна Петрівна стояла посеред новенької однокімнатної квартири й намагалася зрозуміти, куди зникли останні тридцять років її життя. Здавалося, лише вчора вони з Віктором переїхали у простору трикімнатну квартиру, а тепер від тієї щасливої епохи залишилися тільки фотографії в альбомі та ваза, подарована на срібне весілля. — Мамо, ну як тобі? Затишно, правда ж? — крутився […]
А я привезла чоловікові обід. А він відчинив двері… в рушнику. І був не один.
Ранок почався звично. Мій чоловік Андрій поспішно збирався на роботу, як завжди забувши обід, який я готувала з особливою ретельністю. Двадцять років шлюбу навчили мене помічати дрібниці: костюм відпрасований, запонки блищать, а обід — так і залишився на кухонному столі. — Лєно, ти не уявляєш, який сьогодні день! — гукнув він, зав’язуючи краватку. — Приїжджають […]
Ти чого так рано? — голос чоловіка прозвучав з надривом, ніби його застали зненацька.
Ти чого так рано? — голос чоловіка прозвучав з надривом, ніби його застали зненацька. Олена повільно провернула ключ у замку, вслухаючись у клацання, що завжди означало початок чогось нового. Вона ступила до передпокою, мружачись від різкого світла люстри. Перше, що впало в око — червоні човники на шпильках, необережно кинуті біля порогу. Серце стиснулося: ці […]