19 Січня, 2026

Автор: admin

Богдане! Де гроші з моєї картки?! — крик дружини змусив його здригнутися, але лише на мить. Чоловік повільно перевів погляд на дружину. — Які гроші? Ти про що взагалі? — Вісім тисяч! На картці було вісім тисяч гривень! Я збирала їх на лікування! — Та звідки я знаю? — він знову втупився в телевізор. — Певно, сама десь витратила, а тепер на мене кажеш. У тебе вже вік такий, пам’ять підводить. Забула, мабуть, як учора в супермаркеті скуповувалася. — Не бреши мені! Я пам’ятаю кожну копійку! Картка була в моїй сумці, але ти знаєш пароль, бо я просила тебе колись хліба купити! Богдан піднявся. — Ти що, мене звинувачуєш?! У власному домі?! Та як ти можеш! — Значить, це все-таки ти, — прошепотіла вона, відчуваючи, як усередині все холоне. — А хоч би й я! Це наші спільні гроші! Ти що, забула, хто в цій квартирі господар? Хто її отримав від заводу тридцять років тому
Uncategorized

Богдане! Де гроші з моєї картки?! — крик дружини змусив його здригнутися, але лише на мить. Чоловік повільно перевів погляд на дружину. — Які гроші? Ти про що взагалі? — Вісім тисяч! На картці було вісім тисяч гривень! Я збирала їх на лікування! — Та звідки я знаю? — він знову втупився в телевізор. — Певно, сама десь витратила, а тепер на мене кажеш. У тебе вже вік такий, пам’ять підводить. Забула, мабуть, як учора в супермаркеті скуповувалася. — Не бреши мені! Я пам’ятаю кожну копійку! Картка була в моїй сумці, але ти знаєш пароль, бо я просила тебе колись хліба купити! Богдан піднявся. — Ти що, мене звинувачуєш?! У власному домі?! Та як ти можеш! — Значить, це все-таки ти, — прошепотіла вона, відчуваючи, як усередині все холоне. — А хоч би й я! Це наші спільні гроші! Ти що, забула, хто в цій квартирі господар? Хто її отримав від заводу тридцять років тому

Любов повільно піднімалася на четвертий поверх старої київської «панельки». Ліфт знову не працював — звичне явище для їхнього під’їзду на Оболоні. У кожній руці вона тримала по важкому пакету, ручки яких безжально врізалися в долоні, залишаючи багряні борозни. Кожен крок відгукувався болем у правому коліні — він нагадував про себе щоразу, коли вологість повітря перевищувала […]

Read More
-Ось мої новини. Не знаю, чи сподобаються вони тобі чи ні. Я так хвилююся… Ігор мовчки взяв документи та довго розглядав. Пауза затягувалася, потім він тихо промовив: -Несподівано, якщо чесно. Моя мені всі вуха продзижчала, що через мене в нас немає дітей. Тому й сваримося. А тут…
Uncategorized

-Ось мої новини. Не знаю, чи сподобаються вони тобі чи ні. Я так хвилююся… Ігор мовчки взяв документи та довго розглядав. Пауза затягувалася, потім він тихо промовив: -Несподівано, якщо чесно. Моя мені всі вуха продзижчала, що через мене в нас немає дітей. Тому й сваримося. А тут…

-Ось мої новини. Не знаю, чи сподобаються вони тобі чи ні. Я так хвилююся… Ігор мовчки взяв документи та довго розглядав. Пауза затягувалася, потім він тихо промовив: -Несподівано, якщо чесно. Моя мені всі вуха продзижчала, що через мене в нас немає дітей. Тому й сваримося. А тут… Оксана вийшла з оглядової. Цього вона не очікувала. […]

Read More
– Ти… одружився?
Uncategorized

– Ти… одружився?

“– Ти… одружився? – Ага. Минулого тижня розписалися. – Пашо, ти навіть мені не сказав, – Галина Петрівна намагалася говорити рівно, але голос зрадливо здригнувся. – Мамо, ну що ти? Ми вирішили без галасу. Тільки розписались і все. Нікого не запрошували. – Але ж я твоя мати… – Мамо, не починай. Ми з Оленкою вирішили, […]

Read More
“– Чого злякалися? Хіба я схожий на грабіжника? Та й брати у вас нема чого, відро хіба що. Так у мене цього добра на дачі теж завалися. – Чи обличчям не вийшов? То як? Їдемо, чи чекатимете красивішого водія?
Uncategorized

“– Чого злякалися? Хіба я схожий на грабіжника? Та й брати у вас нема чого, відро хіба що. Так у мене цього добра на дачі теж завалися. – Чи обличчям не вийшов? То як? Їдемо, чи чекатимете красивішого водія?

Мар’яна стояла на зупинці вже п’ятнадцять хвилин, але ніхто більше не підійшов. – Що, всі на дачу приїжджають машинами? Чи автобус скасували, а Світлана цього не знала? Чи розклад автобуса переплутала? – І що робити? Не пішки ж іти. До міста я й до ночі не дістануся, та ще й з важким відром, повним ягід. […]

Read More
У нас у будинку все так ідеально, що навіть гидко! – Бовкнув чоловік у компанії гостей. І ця фраза стала останньою краплею
Uncategorized

У нас у будинку все так ідеально, що навіть гидко! – Бовкнув чоловік у компанії гостей. І ця фраза стала останньою краплею

Олена з Василем так втомилися бути чоловіком і дружиною, що вирішили розлучитися. Точніше, втомилася Олена. Останньою краплею стала фраза, яку чоловік жартома кинув у дружній компанії. Сидів він у цей час за шикарним столом, який накрила для його гостей багаторука дружина. І треба було їй зайти в зал у той момент, коли благовірний у відповідь […]

Read More
“– Ти з глузду з’їхала? Розблокуй негайно мої картки! – заволав чоловік, хапаючись за голову
Uncategorized

“– Ти з глузду з’їхала? Розблокуй негайно мої картки! – заволав чоловік, хапаючись за голову

Я стояла біля вікна ресторану і не могла повірити своїм очам. Віктор, мій чоловік, сидів за столиком на літній терасі й цілував якусь дівчину. Молоду, років двадцяти п’яти, не більше. Білявку з довгим волоссям і яскравою помадою. Рука сама потяглася до телефону. Я увімкнула камеру і зробила кілька знімків. Руки тремтіли, але вийшло чітко. Віктор […]

Read More
– Терміново переоформ на мене майно! – Віктор не просив навіть, а вимагав. – Поки час є! Якщо хочеш, ми з юристом завтра під’їдемо і…- Вітю, – я сіла на диван, бо ноги підкошувалися і не тримали мене зовсім, – ти… Скажи, ти взагалі чуєш себе? Лікарі кажуть, що шанси є. І навіть дуже непогані… А ти вже на мою дачу око поклав? – Надю, ну… Будь ти реалістом, – майже холодно сказав чоловік. – Статистика з твоїм діагнозом… Ну така собі
Uncategorized

– Терміново переоформ на мене майно! – Віктор не просив навіть, а вимагав. – Поки час є! Якщо хочеш, ми з юристом завтра під’їдемо і…- Вітю, – я сіла на диван, бо ноги підкошувалися і не тримали мене зовсім, – ти… Скажи, ти взагалі чуєш себе? Лікарі кажуть, що шанси є. І навіть дуже непогані… А ти вже на мою дачу око поклав? – Надю, ну… Будь ти реалістом, – майже холодно сказав чоловік. – Статистика з твоїм діагнозом… Ну така собі

 Терміново переоформ на мене майно! – Віктор не просив навіть, а вимагав. – Поки час є! Якщо хочеш, ми з юристом завтра під’їдемо і… Натрапивши на мій погляд, він раптом затнувся і дещо знітився. – Надюшо, ну… Послухай мене, – м’яко продовжив він після паузи, – поговорімо спокійно, без істерик. – Говори, – сухо відповіла […]

Read More
— Мамо, це якась помилка! Я не бачив Світлану два роки, це не може бути мій син! Не здумай відчиняти двері! — кричав у слухавку син Віктор, поки за дверима квартири Марії Іванівни плакало немовля.
Uncategorized

— Мамо, це якась помилка! Я не бачив Світлану два роки, це не може бути мій син! Не здумай відчиняти двері! — кричав у слухавку син Віктор, поки за дверима квартири Марії Іванівни плакало немовля.

— Мамо, це якась помилка! Я не бачив Світлану два роки, це не може бути мій син! Не здумай відчиняти двері! — кричав у слухавку син Віктор, поки за дверима квартири Марії Іванівни плакало немовля. Вечір п’ятниці для Марії Іванівни обіцяв бути спокійним: серіал, в’язання та чай із м’ятою. Але різкий, вимогливий дзвінок у двері […]

Read More
Але Альберт і не прагнув до спілкування, жодного разу за три роки не подзвонив і навіть донькою не поцікавився. Однак аліменти за рішенням суду надходили від нього регулярно. Хоч і були вони сміховинні, але ці чотири тисячі капали на банківську картку рівно за тиждень до зарплати. Якраз коли в гаманці і в холодильнику у Вероніки майже нічого вже не залишалося.
Uncategorized

Але Альберт і не прагнув до спілкування, жодного разу за три роки не подзвонив і навіть донькою не поцікавився. Однак аліменти за рішенням суду надходили від нього регулярно. Хоч і були вони сміховинні, але ці чотири тисячі капали на банківську картку рівно за тиждень до зарплати. Якраз коли в гаманці і в холодильнику у Вероніки майже нічого вже не залишалося.

Після розлучення Вероніка з гарячої голови видалила номер колишнього чоловіка з телефону, не бажаючи його більше бачити і чути. Але Альберт і не прагнув до спілкування, жодного разу за три роки не подзвонив і навіть донькою не поцікавився. Однак аліменти за рішенням суду надходили від нього регулярно. Хоч і були вони сміховинні, але ці чотири […]

Read More
— Так, я тричі була заміжня, — любила колоти очі Степанівна. — Але з кожного шлюбу я виходила з прибутком, а ти — ще бідніша, ніж була. У тебе від чоловіка тільки ця дармоїдка залишилася, яку ще роками на ноги ставити треба. Тому вчила я тебе, і вчити буду. А те, що ти зараз нужду терпиш, — то тобі наука на майбутнє, щоб розумнішою була
Uncategorized

— Так, я тричі була заміжня, — любила колоти очі Степанівна. — Але з кожного шлюбу я виходила з прибутком, а ти — ще бідніша, ніж була. У тебе від чоловіка тільки ця дармоїдка залишилася, яку ще роками на ноги ставити треба. Тому вчила я тебе, і вчити буду. А те, що ти зараз нужду терпиш, — то тобі наука на майбутнє, щоб розумнішою була

— Мамо, не ображайся, але до бабусі я не поїду, — вже вкотре відрізає Яринка. — Тобі подобається це терпіти? То терпи, але більше в нашій родині таких охочих немає. Традиційні страви — А ти бодай раз подумала, чому я все це зношу? — втомлено зітхає мати. — Заради тебе ж стараюся. Ми з тобою […]

Read More