— Геть.Слово вдарило, наче ляпас — коротко й боляче. Я підвела очі на свекруху, Тамару Ігорівну. Вона стояла в дверях кухні, її обличчя застигло, наче камінь. — Що? — перепитала я, хоча чудово все почула. — Збирай свої речі й забирайся з мого дому. Негайно. Вона говорила так, ніби виносила вирок. Ніби я не тимчасова […]
Багатії насміхалися з батьків нареченої. Вони заплатили, щоб весілля не відбулося. Але «простушка»-наречена підготувала відповідь, від якої у них відвисли щелепи!..
У глибині зелених просторів, де ліси шепочуть давні таємниці, а ріки течуть, мов сріблясті стрічки, серед затишних хатинок із солом’яними дахами й димком з димоходів росла дівчинка на ім’я Сніжана. Її дитинство минало в маленькому селі, загубленому серед полів і пагорбів, де день починався з крику півня, а закінчувався заходом сонця, що фарбував небо у […]
Донечко, нам треба поговорити.
– Донечко, нам треба поговорити. – Про що? – Таня здивовано подивилася на матір. – Я б хотіла тебе де з ким познайомити. Таня закотила очі. – Я не хочу ні з ким знайомитися, мамо. – Сонечко, для мене це дуже важливо. Будь ласка. – Гаразд, але я нічого не можу тобі обіцяти. Я люблю […]
— Ні копійки на екскурсії! Сиди в готелі! — заявив чоловік, замикаючи гроші в сейфі. Але він не знав, що моя відповідь уже лежить на кредитній картці.
Сьогодні я розповім вам історію про жадібність. Не ту, коли шкода копійки, а ту, яка випалює душу і перетворює близьку людину на тюремного наглядача. І про те, як одна маленька кредитна картка може стати ключем не тільки від сейфа, а й від нового життя. Чесно, після цього випадку я ніби заново народилася. Ми з моїм […]
Він силою виштовхнув її за поріг і зачинив двері. Майя спочатку летіла за інерцією, потім спіткнулася і впала на дощатий настил двору.
Він силою виштовхнув її за поріг і зачинив двері. Майя спочатку летіла за інерцією, потім спіткнулася і впала на дощатий настил двору. Обтрусивши долоні, сіла на мокрі дошки і обережно доторкнулася до палаючої щоки, спустилася до нижньої губи. На пальцях залишився багряно-червоний слід. Це не здивувало Майю, а лише підтвердило припущення — знову чоловік розбив […]
— Ви — пережиток минулого! Вам пора на смітник! — вигукнув мені юний начальник. За хвилину він був готовий крізь землю провалитися від моєї відповіді!
Хочу сьогодні розповісти вам одну історію, яка трапилася не так давно, але яку я, мабуть, не забуду ніколи. Це історія про те, як іноді один-єдиний вчинок, зроблений з холодною головою, може прозвучати гучніше за найшаленіші крики. Отже, уявіть собі картину: річний звіт. Хто з цим стикався, той мене зрозуміє без зайвих слів. Наш відділ гудів, […]
— Що це за «сільське» плаття? — сестра принизила мене при всіх. Мій «подарунок» у відповідь змусив її втекти…
Уявіть собі цю картину. Моя Катя — модниця, завжди худа, як тростинка, така вся стильна штучка. А я… я звичайна жінка. Десь трохи поправилась, десь зморшка з’явилась. Ну, життя ж іде, що тут скажеш. І от кожна наша зустріч для мене перетворювалась на маленьку тортуру. Вона робила це, мабуть, не зі зла, а з «найкращих […]
“– Квартира? Яка ще «твоя квартира»? – Мамо, ну дідуся. Він залишив її мені. Ти ще туди квартирантів пускала. Ти що, не пам’ятаєш? – розгублено спитала Аліна. – А-а… Та квартира. Так вона ніколи й не була твоєю, – невимушеним тоном відповіла Ірина. – Забудь про неї. Я її продала
– Квартира? Яка ще «твоя квартира»? – Мамо, ну дідуся. Він залишив її мені. Ти ще туди квартирантів пускала. Ти що, не пам’ятаєш? – розгублено спитала Аліна. – А-а… Та квартира. Так вона ніколи й не була твоєю, – невимушеним тоном відповіла Ірина. – Забудь про неї. Я її продала. У Аліни підскочив пульс. Серце […]
“– Ну… Ви ж самі вирішили з’їхати, – відповіла мати. – Вас ніхто не гнав, а ви образилися…
“– Ну… Ви ж самі вирішили з’їхати, – відповіла мати. – Вас ніхто не гнав, а ви образилися… – Доню, я тут подумала… А навіщо вам три кімнати? Вам і однієї, начебто, вистачає. Софійка все одно з вами спить. Оля спочатку навіть не вловила сенс сказаного. Подумала, що мама знову хоче привезти до них якийсь […]
— Ми забираємо в тебе фірму, а тобі, будь ласка, залишаємо квартиру! — коханка прийшла принизити дружину, але покарання прийшло звідти, звідки не чекали…
— Що ти на себе вдягла? — Гліб оглянув дружину зверхнім поглядом з голови до п’ят. — Виглядаєш як базарна тітка! Ми ж тепер статусні люди. Ці слова вдарили Ірину, мов ляпас. Статусні люди… Вона дивилася на чоловіка і не впізнавала його. Де подівся той скромний хлопець, якому вона сказала «так» двадцять років тому? Той, […]