17 Січня, 2026

Автор: admin

– Мамо, помилка – це коли сіль із цукром переплутала! А коли ти рік кублишся з чоловіком сестри та брешеш їй у вічі – це вибір! Усвідомлений та підлий!
Uncategorized

– Мамо, помилка – це коли сіль із цукром переплутала! А коли ти рік кублишся з чоловіком сестри та брешеш їй у вічі – це вибір! Усвідомлений та підлий!

– Мамо, помилка – це коли сіль із цукром переплутала! А коли ти рік кублишся з чоловіком сестри та брешеш їй у вічі – це вибір! Усвідомлений та підлий! – Ох, дострибалася вона, – зітхнула мати. – Вадим цей… Лар, він же її ні в що не ставить.Виявляється, він уже пів року, як знайшов собі […]

Read More
– У мого сина вже є батько! Надійний, – той, хто поряд. Він справжній чоловік, бо полюбив нас обох, – мене та Сашка. У нас тепер його прізвище, а у сина – його по батькові.І це не Олексій! – Видала невістка колишнім свекрам
Uncategorized

– У мого сина вже є батько! Надійний, – той, хто поряд. Він справжній чоловік, бо полюбив нас обох, – мене та Сашка. У нас тепер його прізвище, а у сина – його по батькові.І це не Олексій! – Видала невістка колишнім свекрам

Оля пам’ятала той день до дрібниць. Три роки тому, а наче ціла епоха. Олексій кинув на ліжко відкриту валізу, почав жбурляти в неї свої речі, сказав сухо, відсторонено, не дивлячись їй у вічі: – Я йду. Все вистачить! За його спиною вже маячила тінь його нової жінки – владної, холодної, не люблячої дітей. Оля знала: […]

Read More
— Мій прощальний подарунок. Шість соток у якійсь дірі під назвою Верхні Ключі. Заросла бур’янами ділянка, кривий сарай і напівзруйнований колодязь. Усе, чого ти заслуговуєш
Uncategorized

— Мій прощальний подарунок. Шість соток у якійсь дірі під назвою Верхні Ключі. Заросла бур’янами ділянка, кривий сарай і напівзруйнований колодязь. Усе, чого ти заслуговуєш

— Підписуйте, Ксеніє Аркадіївно, і покінчимо з цим фарсом. Родіон недбало підсунув до мене теку з документами. Його пальці барабанили по столу з червоного дерева, а на губах грала та сама посмішка, яку я зненавиділа за останні роки. Посмішка хижака, що заганяє жертву. — Що це? — я навіть не торкнулася паперів, відчуваючи, як усередині […]

Read More
– Відсьогодні у мене нові правила. Моя кімната – моя територія! Без стуку, без дозволу – ніхто не входить. І так, у мене там тепер стоїть холодильник, все, що я куплю – я складатиму туди. – Мамо, ти що, з головою посварилася? Ти від дочки продукти будеш ховати?- Не ховати, Міло! Мотивувати
Uncategorized

– Відсьогодні у мене нові правила. Моя кімната – моя територія! Без стуку, без дозволу – ніхто не входить. І так, у мене там тепер стоїть холодильник, все, що я куплю – я складатиму туди. – Мамо, ти що, з головою посварилася? Ти від дочки продукти будеш ховати?- Не ховати, Міло! Мотивувати

– Відсьогодні у мене нові правила. Моя кімната – моя територія! Без стуку, без дозволу – ніхто не входить. І так, у мене там тепер стоїть холодильник, все, що я куплю – я складатиму туди. – Мамо, ти що, з головою посварилася? Ти від дочки продукти будеш ховати?- Не ховати, Міло! Мотивувати Люда ледве донесла […]

Read More
– Ну, так, ти син. І я тебе звідси не виганяю. Живи. Якщо Марія повернеться, я з радістю відчиню перед нею двері. А перед усіма іншими твоїми жінками двері в цю квартиру будуть зачинені
Uncategorized

– Ну, так, ти син. І я тебе звідси не виганяю. Живи. Якщо Марія повернеться, я з радістю відчиню перед нею двері. А перед усіма іншими твоїми жінками двері в цю квартиру будуть зачинені

Коли Ольга увійшла до своєї квартири, вона відразу відчула, що тут сталося щось недобре. Спочатку вона кинулася до кімнати сина, де він жив зі своєю дружиною Марією. Там нікого не було. Тоді вона попрямувала до кухні і побачила там Костю, який спокійно їв суп з тарілки. – Чому ти вечеряєш сам? – запитала його Ольга. […]

Read More
— Чому тоді, коли ми з Андрієм приходимо, ти так не бігаєш? — Віка підійшла ближче до столу. — Чому для Ігоря завжди найкращі шматки, нові рецепти і три види гарячого?
Uncategorized

— Чому тоді, коли ми з Андрієм приходимо, ти так не бігаєш? — Віка підійшла ближче до столу. — Чому для Ігоря завжди найкращі шматки, нові рецепти і три види гарячого?

Я вже другий день не виходжу з кухні. Спершу здавалося, що роботи небагато, але варто лише почати. Позавчора мила вікна, бо сонце так невдало світило, що кожну цятку було видно. Вчора взялася за підлогу, кути вичищала, де зазвичай віник не дістає. Сьогодні з самого ранку плита не вимикається. Варила, чистила, маринувала. Подія буде важлива – […]

Read More
Чоловік запросив свою рідню пожити в нас місяць, не спитавши мене. Я сказала «Ласкаво просимо» – і купила квиток в санаторій на цей же термін
Uncategorized

Чоловік запросив свою рідню пожити в нас місяць, не спитавши мене. Я сказала «Ласкаво просимо» – і купила квиток в санаторій на цей же термін

Чоловік запросив свою рідню пожити в нас місяць, не спитавши мене. Я сказала «Ласкаво просимо» – і купила квиток в санаторій на цей же термін Вечір п’ятниці, ви вже подумки наливаєте собі чай із чебрецем, вмикаєте улюблений серіал, а потім ваш світ перевертається однією фразою. – Люба, до речі, мама з тіткою Зіною в понеділок […]

Read More
Чоловіче! Я, можливо, зараз негарне питання задам, але що тут відбувається? — Маринко, ти вже вдома? А ми тут сюрприз готуємо! — з кухні визирнув Дмитро. На його обличчі блукала дивна, майже винувата посмішка. — Сюрприз? — Марина повільно поставила пакети на підлогу. — Дмитре, зараз восьма вечора. Я після десятигодинного робочого дня мріяла про тишу. А натомість бачу у нас вдома виставку взуття пенсійного фонду. Що тут відбувається? З-за спини чоловіка, випливла Ганна Йосипівна. На свекрусі був яскравий домашній халат. — Доброго вечора, невісточко, — промовила вона. — Не хвилюйся, ми тут трохи лад навели. Я дивлюся, у тебе в шафках на кухні справжній безлад: крупи стоять поруч із побутовою хімією. Я все переставила, підписала баночки, викинула те, що мені здалося зайвим. Тепер будеш як справжня господиня. — Викидаєте мої речі без дозволу? — Марина не могла повірити. — Дмитре, можеш пояснити, чому твої батьки господарюють у моїй кухні? — Сонечко, ну не кип’ятися. Розумієш, у тата з мамою обставини змінилися. Вони приїхали до нас пожити
Uncategorized

Чоловіче! Я, можливо, зараз негарне питання задам, але що тут відбувається? — Маринко, ти вже вдома? А ми тут сюрприз готуємо! — з кухні визирнув Дмитро. На його обличчі блукала дивна, майже винувата посмішка. — Сюрприз? — Марина повільно поставила пакети на підлогу. — Дмитре, зараз восьма вечора. Я після десятигодинного робочого дня мріяла про тишу. А натомість бачу у нас вдома виставку взуття пенсійного фонду. Що тут відбувається? З-за спини чоловіка, випливла Ганна Йосипівна. На свекрусі був яскравий домашній халат. — Доброго вечора, невісточко, — промовила вона. — Не хвилюйся, ми тут трохи лад навели. Я дивлюся, у тебе в шафках на кухні справжній безлад: крупи стоять поруч із побутовою хімією. Я все переставила, підписала баночки, викинула те, що мені здалося зайвим. Тепер будеш як справжня господиня. — Викидаєте мої речі без дозволу? — Марина не могла повірити. — Дмитре, можеш пояснити, чому твої батьки господарюють у моїй кухні? — Сонечко, ну не кип’ятися. Розумієш, у тата з мамою обставини змінилися. Вони приїхали до нас пожити

Марина зупинилася на порозі, відчуваючи, як важкі пакети з продуктами відтягують пальці. Ключі ледь чутно звякнули, залишившись у замковій щілині — вона навіть не встигла їх витягнути, бо погляд наткнувся на чуже взуття. У їхньому вузькому коридорі, де зазвичай панував мінімалізм, тепер панував хаос. Поруч із лакованими черевиками чоловіка лежали старі розтоптані капці з овечої […]

Read More
Того фатального четверга Ганна Петрівна вийшла на ганок, щоб покликати дітей на обід. Пахло смаженими кабачками та кропом. – Софійко! Артемку! Йдіть мити ручки! – гукнула вона в бік пісочниці. Відповіді не було. У пісочниці лежали покинуті відерця та пластикова лопатка, але дітей не було. Бабуся не одразу злякалася. «Мабуть, побігли до Галі у двір», – подумала вона. – Галю! Моя Софійка не у вас? – крикнула вона через тин. Сусідка вийшла з хати, витираючи руки об фартух. – Ні, Ганно. Я думала, вони у тебе обідають. Артемко теж зник? Протягом наступної години спокійне містечко перетворилося на розбурханий вулик. Жінки оббігали всі сусідні двори, зазирали в колодязі, кликали дітей так, що голоси зривалися на хрип. До пошуків долучилися чоловіки, сусіди, навіть місцевий дільничний. Хтось припустив найстрашніше — озеро. Всі кинулися до берега. Там, на піску біля самої води, самотньо лежали маленькі рожеві сандалики Софійки та синя кепка Артемка – Українці Сьогодні
Uncategorized

Того фатального четверга Ганна Петрівна вийшла на ганок, щоб покликати дітей на обід. Пахло смаженими кабачками та кропом. – Софійко! Артемку! Йдіть мити ручки! – гукнула вона в бік пісочниці. Відповіді не було. У пісочниці лежали покинуті відерця та пластикова лопатка, але дітей не було. Бабуся не одразу злякалася. «Мабуть, побігли до Галі у двір», – подумала вона. – Галю! Моя Софійка не у вас? – крикнула вона через тин. Сусідка вийшла з хати, витираючи руки об фартух. – Ні, Ганно. Я думала, вони у тебе обідають. Артемко теж зник? Протягом наступної години спокійне містечко перетворилося на розбурханий вулик. Жінки оббігали всі сусідні двори, зазирали в колодязі, кликали дітей так, що голоси зривалися на хрип. До пошуків долучилися чоловіки, сусіди, навіть місцевий дільничний. Хтось припустив найстрашніше — озеро. Всі кинулися до берега. Там, на піску біля самої води, самотньо лежали маленькі рожеві сандалики Софійки та синя кепка Артемка – Українці Сьогодні

Ганна Петрівна впала на коліна. Її крик розрізав тишу надвечір’я так, що птахи знялися з дерев. Кілька днів водолази обшукували дно. Шукали довго, ретельно, але озеро не віддало нічого. Жодної ознаки того, що діти були у воді. Дільничний, літній чоловік з втомленими очима, прийшов до Ганни Петрівни через три дні. – Ганно, треба повідомити Світлану […]

Read More
я тут прикидаю, як краще оцю перегородку знести. Якщо об’єднати кухню з цією кімнатою, вийде сучасна студія. Зараз у Києві всі так роблять, це додає простору. — Яку перегородку?! Ти про що взагалі розмовляєш? — Ірина відчувала, як в середині починає закипати гнів. Іван нарешті згорнув рулетку і розвернувся до сестри. На його обличчі сяяла самовпевнена посмішка людини, яка вже все за всіх вирішила. — Ну як про що. Мамі ця трикімнатна квартира вже ні до чого, вона лише втомлюється тут прибирати. Ми вирішили, що вона переїде в нашу однокімнатну. А ця квартира — ідеальний варіант для мене та Наталі. Вона ж чекає дитину, нам скоро знадобиться дитяча. — Як ти можеш думати про таке? Мама ще жива, а ти у неї дім відбираєш, в якому вона все життя прожила
Uncategorized

я тут прикидаю, як краще оцю перегородку знести. Якщо об’єднати кухню з цією кімнатою, вийде сучасна студія. Зараз у Києві всі так роблять, це додає простору. — Яку перегородку?! Ти про що взагалі розмовляєш? — Ірина відчувала, як в середині починає закипати гнів. Іван нарешті згорнув рулетку і розвернувся до сестри. На його обличчі сяяла самовпевнена посмішка людини, яка вже все за всіх вирішила. — Ну як про що. Мамі ця трикімнатна квартира вже ні до чого, вона лише втомлюється тут прибирати. Ми вирішили, що вона переїде в нашу однокімнатну. А ця квартира — ідеальний варіант для мене та Наталі. Вона ж чекає дитину, нам скоро знадобиться дитяча. — Як ти можеш думати про таке? Мама ще жива, а ти у неї дім відбираєш, в якому вона все життя прожила

— Іване, ти що тут затіяв зі своїми інструментами?! Ірина завмерла на порозі материної квартири, приголомшено дивлячись на брата. Іван із серйозним виглядом, наче він був головним інженером великого будівництва, зосереджено розтягував рулетку вздовж стіни у вітальні, роблячи якісь помітки олівцем прямо на шпалерах. — О, Ірка прийшла, — він навіть не повернув голови, продовжуючи […]

Read More