— Ти знаєш, Костя, цього місяця мені прийшли дивні платіжки, — доїдаючи шматок пирога, спеченого невісткою, ділилася з сином Тетяна Марківна. — Ох, Людочка, яка смакота! Ну до чого у тебе пироги завжди смачні виходять! Хоч з м’ясом, хоч з капустою! Та й солодкі теж незрівнянні! Не поділишся рецептом тіста? — Мамо, а що в них дивного? — […]
Ні, Мар’яно. Грошей тобі я більше не дам. З сьогоднішнього дня назавжди забудь про мій гаманець, — Ганна навіть не обернулася. — Як це — ні? — голос Мар’яни став тонким і жалісливим, наче скрипка, що фальшивить. — Тітонько, ви ж знаєте, у мене малий, Тарасик, знову занедужав! Треба на приватного лікаря, бо в державній поліклініці черги, а йому недобре! — Минулого місяця Тарасик мав «унікальну ситуацію», на яку я дала три тисячі гривень. А позаминулого ви з чоловіком терміново латали дах на дачі, бо «заливало стелю», я дала гроші, а потім тебе в дорогому ресторані люди бачили. Ти просила двадцять тисяч гривень на нові вікна, бо старі «прогнили». Я віддала тобі свої заощадження на опалення. А вчора проходила повз ваш будинок — вікна старі, лише фіранки нові. Де гроші, Мар’яно? Я, знаєш, хоч і пенсіонерка, але пам’ять маю добру
— Ні, Мар’янко. Грошей тобі я більше не дам. З сьогоднішнього дня назавжди забудь про мій гаманець, — Ганна Степанівна навіть не обернулася, продовжуючи пильно роздивлятися вечірнє небо за вікном своєї львівської квартири. Племінниця, яка ще хвилину тому впевнено переступила поріг, заціпеніла. Її обличчя, зазвичай натреноване на вираз «святої мучениці», витягнулося від несподіванки. Вона звикла, […]
“Виховали скнарою…
– О боже… Вісімдесят шість тисяч? На це? Поліно, ти не ображайся, але тільки зуби Анжеліною Джолі тебе не зроблять. – Краще б матері допомогла чи, он, племінниці на форму підкинула… Світлані довелося кредит взяти, щоб Софію до школи зібрати. То хоч на діло, а ти так, стоматологів годуєш… – махнула рукою баба Зіна. – […]
– Бабо Маріє, розкажи про себе, про своє життя, – сказала дівчинка. – Мені цікаво, чому ти живеш сама? – Ох, Віро, треба воно тобі? Ну навіщо тобі моє важке життя, живи своїм. – Ну розкажи, бабо Маріє, розкажи, ми ж з тобою нікуди не поспішаємо, – просила Віра. – Ну добре, слухай, тільки в моєму житті нічого доброго не було…
– Бабо Маріє, розкажи про себе, про своє життя, – сказала дівчинка. – Мені цікаво, чому ти живеш сама? – Ох, Віро, треба воно тобі? Ну навіщо тобі моє важке життя, живи своїм. – Ну розкажи, бабо Маріє, розкажи, ми ж з тобою нікуди не поспішаємо, – просила Віра. – Ну добре, слухай, тільки в […]
Занадто довго прощала…
– Що це таке? – різко спитала Анастасія. – Кому ти цукерки купував? І квіти? У руках у неї був чек, що випав із кишені куртки чоловіка. Анастасія повільно обернулася до нього. Денис сидів на дивані, уткнувшись у телефон. Її пальці стиснули чек так сильно, що папір порвався. Денис підвів голову, миттєво оцінив ситуацію та […]
– Я йду від тебе, Ромо – сказала вона і продовжила бризкатися духами. – Тобто, як іду? До кого? Куди? – До іншого чоловіка. Чи ти думав, що я вічно буду твої витівки терпіти? Хочу – ночую, хочу – не ночую. Такого я не терпітиму!
Роман не ночував удома з п’ятниці до неділі. Таке вже було не вперше. Однак він не боявся, що дружина закотить скандал. Подумаєш, чого він тільки на свою адресу не чув. – Якщо любить, значить буде терпіти, – подумав він і впевнено переступив поріг свого будинку. У квартирі було спокійно. Варя дивилася телевізор, а п’ятирічний син […]
П’ять умов…
Сватів від Степана я випроваджувала вже вп’яте. Щоразу вони приїжджали на скрипучій «Ниві», привозячи із собою чужі запахи, та ніякове мовчання. Дві його своячки, жінки огрядні та гучноголосі, починали здалеку: про погоду, про врожай, а потім, зітхаючи, переходили до головного. – Галино, ну ти зрозумій, Степан наш, мужик золотий! – починала одна, викладаючи на стіл […]
– Я меркантильний? Я, який три дні не вилазив із кухні! Який готував, закуповував, тягав сумки із магазину! А твоя сестра сиділа на дивані й говорила: – А чи можна ще манго нарізати? – Вона гість! – Гість, який за три дні з’їв більше, ніж ми удвох за місяць!
– Я меркантильний? Я, який три дні не вилазив із кухні! Який готував, закуповував, тягав сумки із магазину! А твоя сестра сиділа на дивані й говорила: – А чи можна ще манго нарізати? – Вона гість! – Гість, який за три дні з’їв більше, ніж ми удвох за місяць! Катя поставила останню тарілку в посудомийку і видихнула. Три дні […]
– У тебе, мамо, тепер є чоловік, у Тані – тато і ти, у Марії теж є чоловік. Ніхто з вас не самотній. Самотньою залишилася лише я! – Самотньою у найважчу хвилину. Ви згадуєте мене, коли потрібні гроші чи допомога. Грошей більше не буде! – Але ж ти впоралася, значить ти сильна!
– У тебе, мамо, тепер є чоловік, у Тані – тато і ти, у Марії теж є чоловік. Ніхто з вас не самотній. Самотньою залишилася лише я! – Самотньою у найважчу хвилину. Ви згадуєте мене, коли потрібні гроші чи допомога. Грошей більше не буде! – Але ж ти впоралася, значить ти сильна! Наталя лежала після […]
– Ось, я ж казав, не прийду з порожніми руками. Свій внесок у бюджет приніс! Тетяна зазирнула у пакет. Там лежала довга палиця варено-копченої ковбаси. Найдешевшої
Переглянути запис(відкривається у новій вкладці) – Ось, я ж казав, не прийду з порожніми руками. Свій внесок у бюджет приніс! Тетяна зазирнула у пакет. Там лежала довга палиця варено-копченої ковбаси. Найдешевшої Тетяна почала готуватись до свята ще двадцять дев’ятого грудня. Обійшла усі найближчі магазини у пошуках акцій. Червону рибу взяла в одному, там була знижка. […]