“– А-а, вам аби швидше мене на той світ спровадити? Ну дякую, онученько! Так і знала, що ви всі сидите і чекаєте, коли мене вперед ногами винесуть! – Совісті в тебе немає, Юля! Бабуся твою маму виховала, людиною зробила, а ти її тепер хочеш на вулицю виставити, житло забрати! Юля здивовано моргнула. Вона навіть не […]
Коли не стало Михайла Петровича, на подвір’ї його старої хати розцвітали півонії. Марина, ледь скинувши чорну хустку, почала відкривати шафи, а Галина, червона від сліз та гніву, перегородила їй шлях. Марина, старша сестра, приїхала з міста на дорогому авто, а Галина, яка не маючи чоловіка, не маючи дітей, останні десять років прожила з батьком. Поминки […]
— Ми, купимо вам квартиру, – сказала нам із нареченим перед весіллям свекруха, – трикімнатну, у гарному районі. Але тільки з умовою, що у вас буде контракт. Сама зрозумій, скільки зараз розлучень, ми будемо вкладатися, а потім що? Неприємно було, ми з Денисом ще й одружитися не встигли, як нас уже розвели, але справедливість слів […]
– Катерино, подумай гарненько. Навіщо тобі цей “заміж”? Ти що – зараз погано живеш? Дах над головою є, робота є. Що тобі ще потрібне? – Запитувала мати у своєї двадцятидворічної доньки. Ці розмови не припинялися вдома другий тиждень. Катя, якій вже набридли моралі матері, нічого не відповідала. Але Галина Василівна не залишала спроб переконати дочку […]
“-Я хочу зробити тест – якщо Даша справді моя – я заберу її. -Бери хоч зараз, бо плутається під ногами – набридло, годувати треба, одягати треба, я собі розслабитися часом не купую, щоб їй поїсти щось купити. Таке життя… Дай грошей, Мишко, га Рита збиралася на роботу. Вона швидко приготувала чоловікові бутерброди, загорнула у фольгу […]
– Немає моєї каблучки! Андрію, ти чуєш? – Закричала Олена, перевернувши всю спальню вгору дном. – Моєї каблучки зі смарагдом ніде немає! Вона стояла посеред кімнати, важко дихаючи, оточена відчиненими ящиками комода і вивернутими навиворіт коробками. Руки тремтіли від нестримної паніки. Ця каблучка була її гордістю – куплена на першу велику премію, пам’ять про те, […]
Все життя я жила в селі, так вже давно звикла і ніколи не планувала переїжджати. Та поруч завжди був чоловік і діти. Їх в мене аж четверо, тож я була впевнена, що на старість матиму підтримку. Чогось думала, що хтось з дітей неодмінно поруч залишиться. Але врешті всі роз’їхалися хто куди. Старший син вже давно […]
– Чудово! Зробив дружині ляльку – і до мами під спідницю? Ні, синку, так не вийде. Я тебе ховати не буду. – Та до чого тут ховати? Я ж не зовсім… Просто видихнути хочу, розумієш? Там вона репетує, плаче, потім вибачається, потім знову репетує… У мене настільки нерви на межі, що вже чуже дихання бісить! […]
“– Ми одружилися тиждень тому. Були тільки ми з Лізою, свідки, та ще пара наших друзів. Все, як ми й хотіли. – Ти з глузду з’їхав, синку? – погрозливо промовив батько. – Ми ж ваше весілля так планували! Ми вже всій рідні розповіли, як добре буде! Усіх покликали! Та, як ти міг нас так зганьбити! […]
Чоловікові зателефонували з опіки й сказали забрати рідну доньку, якої в нього ніколи не було… – Марія, сядь, будь ласка, мені тобі треба сказати дещо важливе, – Дмитро зітхнув. – Мені сьогодні з опіки дзвонили, моя донька зараз у дитбудинку, – Марія від несподіванки гикнула і перепитала: – Яка донька? Від кого? Ти що жартуєш? […]