4 Лютого, 2026

Автор: admin

— Що за помиї ти приготувала? Свиней і то краще годують! — принизив чоловік дружину в компанії своїх друзів.
Uncategorized

— Що за помиї ти приготувала? Свиней і то краще годують! — принизив чоловік дружину в компанії своїх друзів.

Еля насилу розплющила очі. Голова тріщала, в горлі дерло, а тіло ломило так, ніби вона щойно пройшла жорсткий бій із невидимим ворогом. Висока температура не спадала вже третю добу, а таблетки діяли слабо — лише трохи приглушували жар, не знімаючи його повністю. Вона потягнулась до склянки з водою, та раптом двері до спальні рвучко розчахнулися. […]

Read More
— Звідки у вас фото мого чоловіка? — Вашого чоловіка? Взагалі-то це мій наречений! — заявила молода клієнтка.
Uncategorized

— Звідки у вас фото мого чоловіка? — Вашого чоловіка? Взагалі-то це мій наречений! — заявила молода клієнтка.

Сидячи у своєму невеличкому кабінеті, Лідія нетерпляче поглядала на годинник, чекаючи останню на сьогодні клієнтку. Поперек болів нестерпно, хотілося бодай трохи прилягти, але залишалося завершити справи. Коли вона відкривала власний манікюрний салон, то добре усвідомлювала, з чим доведеться мати справу. Щоб заробити гідно, треба працювати без вихідних і втоми. З часом вона звикла. Спершу витримувала […]

Read More
“– Ксеніє, ти хоч розумієш, що це кримінальна справа? – А ти доведи, що то я! – Нахабно кинула сестра
Uncategorized

“– Ксеніє, ти хоч розумієш, що це кримінальна справа? – А ти доведи, що то я! – Нахабно кинула сестра

“– Ксеніє, ти хоч розумієш, що це кримінальна справа? – А ти доведи, що то я! – Нахабно кинула сестра – Ми поділимо твою дачу, – гнівний голос Ксенії дзвенів у слухавці. – Бо що ж це виходить? Тобі бабуся дачу відписала, а мені що – повітря? Мені дулю з маслом виходить, так?! Я саме […]

Read More
– Мені захотілося чогось іншого, а ми з тобою багато років прожили і кохання пішло, залишилася звичка. Так що Іринко прощавай, іду я. Дітям я сам поясню, думаю, що вони зрозуміють мене, а якщо ні, то не знаю… Хай як хочуть. ЖІнка не повірила своїм вухам. Але Вадим таки пішов…
Uncategorized

– Мені захотілося чогось іншого, а ми з тобою багато років прожили і кохання пішло, залишилася звичка. Так що Іринко прощавай, іду я. Дітям я сам поясню, думаю, що вони зрозуміють мене, а якщо ні, то не знаю… Хай як хочуть. ЖІнка не повірила своїм вухам. Але Вадим таки пішов…

– Мені захотілося чогось іншого, а ми з тобою багато років прожили і кохання пішло, залишилася звичка. Так що Іринко прощавай, іду я. Дітям я сам поясню, думаю, що вони зрозуміють мене, а якщо ні, то не знаю… Хай як хочуть. ЖІнка не повірила своїм вухам. Але Вадим таки пішов… – Ну і йди! – […]

Read More
Я виховав дитину сам, дружина зникла після пологів, спочатку я дуже плакав.
Uncategorized

Я виховав дитину сам, дружина зникла після пологів, спочатку я дуже плакав.

— Тихенько, дихай глибше, отак… — шепотів я, пiдтримуючи Аню пiд спину, поки вона, стискаючи губи до кровi, впивалася пальцями в край лiжка. — Я не витримаю, Костю, — її голос тремтiв, як струна, натягнута до краю, ось-ось розiрветься. — Я не зможу… Свiча блимала бiля узголiв’я, кидаючи хиткi тiнi на дерев’янi стiни. За вiкном […]

Read More
“Через два місяці у мами ювілей. Якщо ти не приведеш себе до ладу, то залишишся вдома. – Я й так залишусь вдома. У ресторан з маленькою дитиною, де повно людей я не піду. – Значить отак ти шануєш мою маму?!
Uncategorized

“Через два місяці у мами ювілей. Якщо ти не приведеш себе до ладу, то залишишся вдома. – Я й так залишусь вдома. У ресторан з маленькою дитиною, де повно людей я не піду. – Значить отак ти шануєш мою маму?!

“Через два місяці у мами ювілей. Якщо ти не приведеш себе до ладу, то залишишся вдома. – Я й так залишусь вдома. У ресторан з маленькою дитиною, де повно людей я не піду. – Значить отак ти шануєш мою маму?! – Анастасія, – офіційно почав Євген. – Ти подивися на себе в дзеркало. Підійди й […]

Read More
“Чоловік святкував перемогу в суді… але за два дні дізнався, що його «розлучення століття» коштувало йому свободи та всього майна
Uncategorized

“Чоловік святкував перемогу в суді… але за два дні дізнався, що його «розлучення століття» коштувало йому свободи та всього майна

“Чоловік святкував перемогу в суді… але за два дні дізнався, що його «розлучення століття» коштувало йому свободи та всього майна – Все, мамо. Вона підписала. Квартира та машина мої! Кредити її! Роман говорив телефоном прямо біля дверей залу суду, не понижуючи голосу. Марина стояла за три кроки від нього, стискаючи теку з документами. Він обернувся, […]

Read More
Мати прийшла на концерт до дитбудинку і побачила на сцені свого загuблого сина.
Uncategorized

Мати прийшла на концерт до дитбудинку і побачила на сцені свого загuблого сина.

— Ах, Анна Олексіївна… Концерт у Будинку культури, так-так, ви ж просили нагадати, — пропела Лена, глянувши на годинник. — Встигаєте, якраз! Секретарка знала, що якщо Анна Олексіївна поїхала на цвинтар, все з голови вилітає. Вона дзвонила, попереджала, стежила, як друга мати, а інколи навіть більше, бо у Лени власної мами не було. Так вони […]

Read More
Мені що, шматка м’яса для матері шкода має бути? – Тобі ні! Ти його не купував й не готував! – А мені шкода, Вово! Бо до зарплати два тижні, а у нас у морозилці порожньо!
Uncategorized

Мені що, шматка м’яса для матері шкода має бути? – Тобі ні! Ти його не купував й не готував! – А мені шкода, Вово! Бо до зарплати два тижні, а у нас у морозилці порожньо!

Мені що, шматка м’яса для матері шкода має бути? – Тобі ні! Ти його не купував й не готував! – А мені шкода, Вово! Бо до зарплати два тижні, а у нас у морозилці порожньо! – Мені що, шматка м’яса для матері шкода має бути? – Тобі ні! Ти його не купував та не готував. […]

Read More
– Я ж так і не робив подарунків своїй Валі. Все ніколи було. Та й пустощами це вважав. А ти дивися, Сергій готовий жити надголодь, аби радість доставити дружині. – Отже, і справді любить. А я сам люблю Валю? До весілля, здавалося, любив. А потім якось усе стерлося. Жили, як живемо. Згадати нічого. Одна метушня. Ех, життя-буття!
Uncategorized

– Я ж так і не робив подарунків своїй Валі. Все ніколи було. Та й пустощами це вважав. А ти дивися, Сергій готовий жити надголодь, аби радість доставити дружині. – Отже, і справді любить. А я сам люблю Валю? До весілля, здавалося, любив. А потім якось усе стерлося. Жили, як живемо. Згадати нічого. Одна метушня. Ех, життя-буття!

 Я ж так і не робив подарунків своїй Валі. Все ніколи було. Та й пустощами це вважав. А ти дивися, Сергій готовий жити надголодь, аби радість доставити дружині. – Отже, і справді любить. А я сам люблю Валю? До весілля, здавалося, любив. А потім якось усе стерлося. Жили, як живемо. Згадати нічого. Одна метушня. Ех, […]

Read More