— Ні, це не може бути вона. Я нізащо не повірю, що Даша так змінилася. — Ілля завмер перед вітриною дорогого ресторану, нишком спостерігаючи за своєю колишньою дружиною.Розкішна блондинка сиділа біля вікна й зосереджено щось друкувала на ноутбуці. Офіціант приніс келих свіжовичавленого соку та тістечко, прикрашене малиною і полуницею.— Як вона так добре виглядає? І […]
“Він знав, що родичі не прийдуть до єдиної думки, кожен тягтиме ковдру тільки на себе… – Ну що, Григорію, вирішив кому своє господарство заповідатимеш? – Думаю. Крутяться всі навколо, підлещуються, догодити намагаються. Погано, коли своїх дітей нема. З рідних, лише племінники та брат із сестрою. – А ти випробуй усіх, от і дізнаєшся. – Зберу, […]
Я з посмішкою розливала червоне гостям, яких мій чоловік привів без попередження. А сама не могла відірвати погляду від неї. Вона була ідеальна: дорога укладка, брючний костюм за захмарні гроші й впевнений погляд хижачки, що оцінює свою здобич. Ігор представив її як «колегу Світлану». Але я ж знала, хто вона насправді. Я бачила її обличчя […]
— Лен, подивись, яку премію дали! — Діма розмахував конвертом, влітаючи в квартиру. — Тепер точно в Туреччину на відпочинок полетимо! Олена озирнулась від плити й усміхнулася. В такі хвилини вона особливо цінувала чоловіка — коли він світився від радості, як хлопчисько. П’ять років разом, а його успіхи досі зігрівали її душу. — Вітаю, мій […]
Жінка, яку Тоня бачила ранком, сиділа на коробках. Нікуди не пішла, ніхто за нею не прийшов. Їй було близько сімдесяти. – У вас щось трапилося? Ви загубилися? До кого ви приїхали? – До себе, ось … – Жінка простягла записку з адресою. – Але тут такої адреси нема Тоня розплющила очі й подивилася на годинник. […]
— Альоно, рідна, допоможи мені… — голос Марії Никифорівни тремтів, коли вона переступила поріг будинку, міцно притискаючи до себе два маленьких згортки. Альона завмерла біля мийки, в руці застигла недомита тарілка. За вікном лив дощ, собака не наважувалась зайти в дім, тулилась до стіни й вила. Все ранок Альону не покидало дивне відчуття — ніби […]
Я сиділа на лавці біля магазину й механічно гортала стрічку в телефоні, не звертаючи уваги на метушню навколо. Люди поспішали у своїх справах: хтось розмовляв по телефону, хтось просто проходив повз. Я, мабуть, так би й залишилася байдужою, якби раптом не почула дитячий голосок — тоненький, втомлений, але дивовижно серйозний. — Тітонько, а вам бува […]
— Ти віриш у дива, Маріє? — Федір сів на сходинку ґанку, витираючи піт з чола. — У те, що небеса іноді відповідають на наші молитви? — Я вірю в працю й наполегливість, — відповіла Марія, торкнувшись його плеча, й завмерла, примружившись у бік далекого краю запорошеної дороги. — Подивися… Липнева спека застигла в повітрі, […]
Юлія Антонівна вже давно працювала в будинку Григор’євих — Володимира та Людмили. Цього дня господарі кудись поїхали, і покоївка, завершивши всі справи по дому, сіла перепочити біля вікна. Раптом її увагу привернув маленький хлопчик на вулиці. Худенький, у зношеному одязі, він блукав уздовж паркану їхнього двору. «Напевно, голодний», — зітхнула Юлія Антонівна, відчуваючи жалість до […]
Увійшовши до квартири, Оля зупинилася. Біля порога, акуратно стояли, поруч із її та Івановим взуттям, туфлі. Вона впізнала їх одразу – це були туфлі сестри Івана – дорогі, на високих підборах. Для чого вона тут? Оля не пам’ятала, щоб Іван попереджав її про візит сестри – Оля, твій знову у відрядженні? – наздогнав Ольгу її […]