3 Січня, 2026

Категорія: Uncategorized

«Тут і пpопадеш»: онук здав свого діда до «особливого» пaнсіонату. Але коли приїхав із заповітом — старого там уже не було.
Uncategorized

«Тут і пpопадеш»: онук здав свого діда до «особливого» пaнсіонату. Але коли приїхав із заповітом — старого там уже не було.

Ігор сидів у кріслі, не зводячи очей із вікна. Там, біля підвіконня, загорнувшись у плед із книжкою в руках, сидів його дід — Віктор Степанович. Згорблений, сивий, з неспішним поглядом поверх окулярів. Повільно гортав сторінку за сторінкою, ведучи пальцем по рядках, ніби боявся щось пропустити. Цей спокійний ритуал дратував Ігоря. Він мовчки спостерігав, але всередині […]

Read More
З Адамом ми живемо вже 2 роки і я дуже щаслива, навіть дитину йому народила. Тут, в Німеччині, стати матір’ю в 46 років не дивина. Так що у мене все добре. А от у мого колишнього чоловіка навпаки – наче чорна смуга почалася, в бізнесі повний завал, з дружиною у них щось там не клеїться, доньки наші теж вже його не так активно підтримують, адже він перестав давати гроші, бо сам не має. Тоді мої доньки і згадали про мене, стали мені в Німеччину телефонувати, нагадувати, що я їхня мама, і я зобов’язана їм допомагати
Uncategorized

З Адамом ми живемо вже 2 роки і я дуже щаслива, навіть дитину йому народила. Тут, в Німеччині, стати матір’ю в 46 років не дивина. Так що у мене все добре. А от у мого колишнього чоловіка навпаки – наче чорна смуга почалася, в бізнесі повний завал, з дружиною у них щось там не клеїться, доньки наші теж вже його не так активно підтримують, адже він перестав давати гроші, бо сам не має. Тоді мої доньки і згадали про мене, стали мені в Німеччину телефонувати, нагадувати, що я їхня мама, і я зобов’язана їм допомагати

На мій 45-річний ювілей доля підготувала мені такий “сюрприз”, що я вже була впевнена, що на цьому моє життя і закінчилося. Чоловік, з яким я прожила 25 років у шлюбі, заявив мені, що йде від мене. Найболючіше було те, що пішов він до нашої куми, яка багато років була гостею в нашому домі Такого від […]

Read More
В кімнаті було ще чотири жінки і кожну з них сюди відправили рідні діти, тому мені на серці стало легше, мене ж відправили чужі, хоч і рідні серцю. Казала мені мама аби я на чужі діти не йшла, а я затялася
Uncategorized

В кімнаті було ще чотири жінки і кожну з них сюди відправили рідні діти, тому мені на серці стало легше, мене ж відправили чужі, хоч і рідні серцю. Казала мені мама аби я на чужі діти не йшла, а я затялася

– Які вони чужі? Я ж їх змалку знаю, вони мені як рідні – Ой, дивися, бо як виростуть, то й зрозумієш, що не буде біля кого голови прихилити! – Мамо, їх троє, вже точно біля когось прихилю! Молода була і така щаслива, що нарешті я буду поруч з коханим чоловіком, а діти? Я їх […]

Read More
Святе місце порожнім не буває…
Uncategorized

Святе місце порожнім не буває…

Марія сиділа в кабінеті жіночого лікаря і дивилася, як вона щось писала у її медичній карті. Взагалі-то, зараз не пишуть, зараз друкують. Але був час, коли все від руки. – Чого «рознесло» так? Їси, мабуть, багато, зарядку не робиш? – суворо запитала вона – Та ніби мало їм, – зніяковівши, відповіла молода жінка. – Ось-ось, […]

Read More
Сьогодні мене забирають від батьків. Напевно, до дитячого будинку. Мені 11 років, мене звуть Вася. Собачка Білка і кошеня Стрілка – мої найкращі друзі. Будь ласка, прихистіть їх. Вони добрі та майже нічого не їдять
Uncategorized

Сьогодні мене забирають від батьків. Напевно, до дитячого будинку. Мені 11 років, мене звуть Вася. Собачка Білка і кошеня Стрілка – мої найкращі друзі. Будь ласка, прихистіть їх. Вони добрі та майже нічого не їдять

Сльози котилися по щоках Антоніни Степанівни, коли вона майже бігцем поспішала до старого парку. Там, під лавкою, все ще сиділо цуценя та кошеня. Малята не намагалися покинути коробку, притискаючись один до одного, немов оберігаючи теплом Антоніна Степанівна тим часом бачила сон: вона сиділа на березі блакитного моря, де сонце зігрівало шкіру, а величезною ложкою їла […]

Read More
Свекруха привела в дім вагітну коханку мого чоловіка, а через п’ять років прибігла до мене по допомогу
Uncategorized

Свекруха привела в дім вагітну коханку мого чоловіка, а через п’ять років прибігла до мене по допомогу

— «Так вийшло»? — її голос звучав моторошно спокійно. — Ти привів свою вагітну коханку на ювілей батька, Олеже. Це не «так вийшло». Це було шоу — Шанси… — літній лікар у окулярах зняв їх і втомлено потер перенісся. — Марино, я маю бути з вами відвертим. Ваші шанси стати матір’ю практично дорівнюють нулю. У […]

Read More
“Який мужчина. – протягнула сваха, щойно ввійшла у наш дім сватати доньку, – Що ж ти, Лесю не казала мені що маєш такого тата? Не сором було ховати?”. А мій чоловік стоїть мов та ружа – червоний і щасливий. Бачу, плечі розрівняв і очі засвітились
Uncategorized

“Який мужчина. – протягнула сваха, щойно ввійшла у наш дім сватати доньку, – Що ж ти, Лесю не казала мені що маєш такого тата? Не сором було ховати?”. А мій чоловік стоїть мов та ружа – червоний і щасливий. Бачу, плечі розрівняв і очі засвітились

“Який мужчина. – протягнула сваха, щойно ввійшла у наш дім сватати доньку, – Що ж ти, Лесю не казала мені що маєш такого тата? Не сором було ховати?”. А мій чоловік стоїть мов та ружа – червоний і щасливий. Бачу, плечі розрівняв і очі засвітились Мені не те прикро що сталось, а те, як на […]

Read More
Звичайно, що я помітила переміни в чоловікові, але я ніяк не пов’язувала їх з тим, що у нього хтось є. Яка інша жінка, коли вже пенсія на носі
Uncategorized

Звичайно, що я помітила переміни в чоловікові, але я ніяк не пов’язувала їх з тим, що у нього хтось є. Яка інша жінка, коли вже пенсія на носі

Михайло приходив з роботи дуже невдоволеним, хоч його завжди зустрічав прибраний дім і смачна вечеря. Проте, чоловік робив такий вигляд, неначе я йому підсовую собачі консерви, а не плов з салатом Я намагалася його розговорити чи щось на роботі чи зі здоров’ям. Але той тільки відмахувався: – Що з тобою говорити? Ти й так нічого […]

Read More
Я поїхала в Німеччину і там вийшла заміж, і відтоді мої родичі ніяк заспокоїтися не можуть. Порадіти за щастя доньки їм не дозволяє їхня заздрість. Моя мама мені щодня телефонує, і нагадує, що у мене є ще молодший брат, і що я, як старша сестра, якій в житті дуже пощастило, маю допомогти йому, тобто я маю купити йому квартиру
Uncategorized

Я поїхала в Німеччину і там вийшла заміж, і відтоді мої родичі ніяк заспокоїтися не можуть. Порадіти за щастя доньки їм не дозволяє їхня заздрість. Моя мама мені щодня телефонує, і нагадує, що у мене є ще молодший брат, і що я, як старша сестра, якій в житті дуже пощастило, маю допомогти йому, тобто я маю купити йому квартиру

– Донечко, ну ти ж розумієш, що крім тебе, допомогти брату нікому, – каже мені мама по телефону. Вона щиро переконана, що я маю купити своєму молодшому брату житло – Тобі в житті пощастило, вся наша сім’я за тебе дуже радіє, от тепер і допомагай, – наполягає мама. Так, можна сказати, що мені пощастило, але […]

Read More
Мій чоловік дуже справедлива людина. Ось ніколи він не вважав, що все по господарству я маю робити сама. Посуд ми мили разом, їжу готували по черзі
Uncategorized

Мій чоловік дуже справедлива людина. Ось ніколи він не вважав, що все по господарству я маю робити сама. Посуд ми мили разом, їжу готували по черзі

Мій чоловік дуже справедлива людина. Ось ніколи він не вважав, що все по господарству я маю робити сама. Посуд ми мили разом, їжу готували по черзі – Працюємо разом, отримуємо однаково, тому й обов’язки ділимо на двох, – міркував Сергій.– А що буде, якщо я зароблятиму більше? – З посмішкою запитала я. – Такого ніколи […]

Read More