Слова Христини ще довго відлунювали над порожньою площею перед сільською радою, наче передзвін розбитого скла. Вона стояла, випнувши підборіддя, а її очі горіли тим особливим вогнем, який у селі називали «завзятим лихом». Степан зітхнув, поправляючи комір сорочки. Він знав Христину з першого класу, і це була не просто погроза — це був офіційний початок війни. […]
Я завжди знала, що мій Ігор знайде собі правильну жінку. Він у мене вдався в батька — такий самий спокійний, серйозний, слів на вітер не кидає. Але характер має твердий. На заводі його поважають, уже в двадцять шість головним інженером поставили. Гроші в дім, не п’є, не вештається десь ночами. Золота дитина. Тільки з дівчатами […]
-Ну що? Догралася? – говорив чоловік Тетяни, Віктор. – Тю-тю, пішла квартирка не знаю кому! От же ж бабця, от же ж хитра… Допомогу приймала, а житло відписала не тобі. -Я ж їй просто від душі допомагала, – спробувала заперечити жінка. – Тітка Світлана така ж слаба була. Я й допомагала їй по-сусідськи. І що […]
Марина різала сьомгу і загортала у млинці. Її мати пекла млинці на старій чавунній сковороді, перевертаючи їх спритним рухом зап’ястя. А вона, як завжди, займалася начинкою. Нарізала сьомгу, яку купила на ринку. Натерла сир, порізала зелень, виклала сметану у порцелянову розетку. Рідня зібралася в її матері в останню неділю листопада. Традиція така, щороку те саме. […]
Поліна з дитинства недолюблювала свого старшого брата Поліна з дитинства недолюблювала свого старшого брата. Він завжди був плаксивим, примхливим маніпулятором. Мама в ньому душі не чула, він дитина від чоловіка, якого мама дуже любила. Навіть коли батько брата покинув маму, вона все одно його любила. Потім мати вийшла заміж, народилася Поліна. Мама любила Поліну, але […]
Останні сліди мами… Я крикнула у вікно: – Мамо, ти чого так рано? Замерзнеш! Вона обернулася, помахала лопатою на знак привітання: – Для вас, ледарів, намагаюся. А наступного дня матері не стало… Я й досі не можу спокійно проходити повз наше подвір’я… Щоразу, коли бачу цю доріжку, серце стискається так, ніби хтось його рукою схопив. […]
— Ярино, ми розлучаємося. Завтра, будь ласка, звільни помешкання. — Що? Артеме, я правильно почула? Розлучаємося? — Саме так. — Але чому я маю йти зі своєї власної квартири? — Своєї? Помиляєшся, люба. Ось документи. Дивись уважно: єдиний власник — я. У Ярини потемніло в очах. Вона сьогодні спеціально пішла з роботи раніше, щоб влаштувати […]
– Мамо, помилка – це коли сіль із цукром переплутала! А коли ти рік кублишся з чоловіком сестри та брешеш їй у вічі – це вибір! Усвідомлений та підлий! – Ох, дострибалася вона, – зітхнула мати. – Вадим цей… Лар, він же її ні в що не ставить.Виявляється, він уже пів року, як знайшов собі […]
Оля пам’ятала той день до дрібниць. Три роки тому, а наче ціла епоха. Олексій кинув на ліжко відкриту валізу, почав жбурляти в неї свої речі, сказав сухо, відсторонено, не дивлячись їй у вічі: – Я йду. Все вистачить! За його спиною вже маячила тінь його нової жінки – владної, холодної, не люблячої дітей. Оля знала: […]
— Підписуйте, Ксеніє Аркадіївно, і покінчимо з цим фарсом. Родіон недбало підсунув до мене теку з документами. Його пальці барабанили по столу з червоного дерева, а на губах грала та сама посмішка, яку я зненавиділа за останні роки. Посмішка хижака, що заганяє жертву. — Що це? — я навіть не торкнулася паперів, відчуваючи, як усередині […]