13 Січня, 2026

Категорія: Uncategorized

Він знову здивувався: до чого схожа сестра на його дружину. І голос — один в один. І така ж чорноволоса і блакитноока. Постав їх зараз поруч — не відрізниш, хіба що одна була б старшою
Uncategorized

Він знову здивувався: до чого схожа сестра на його дружину. І голос — один в один. І така ж чорноволоса і блакитноока. Постав їх зараз поруч — не відрізниш, хіба що одна була б старшою

Андрій посадив сина в автомобільне крісло і пристебнув. Маленький Олексій надув губи і нахмурився, адже сидіти пристебнутим — це було тортурами. — Ну потерпи, ти ж чоловік, — батько ласкаво погладив сина по кучерявій маківці. — Три години і будемо на місці. Ти ж пам’ятаєш тітку Олену? Льошка негативно похитав головою. — Пам’ятаєш, ми минулого […]

Read More
Чоловік розгублено глянув на час. Була уже друга година ночі. А дружина, його тиха й вірна дружина, все не знаходилася
Uncategorized

Чоловік розгублено глянув на час. Була уже друга година ночі. А дружина, його тиха й вірна дружина, все не знаходилася

Дружини, яка зазвичай поверталася зі свого офісу на годину раніше та встигала до появи Стаса розігріти вечерю, вдома цього разу чомусь не виявилося. Чоловік увімкнув телевізор і, меланхолічно жуючи шматок копченої ковбаси, який знайшов у холодильнику, бездумно втупився на екран. Там йшла чергова постановочна судова нарада з нещирими переживаннями учасників процесу, на яких сердито стукав […]

Read More
– Олечко, доню, я тебе прошу, – мама присіла біля Олі навпочіпки, – нам потрібно тут пожити, трохи, скоро все закінчиться, і ми знову поїдемо в місто
Uncategorized

– Олечко, доню, я тебе прошу, – мама присіла біля Олі навпочіпки, – нам потрібно тут пожити, трохи, скоро все закінчиться, і ми знову поїдемо в місто

– Олечко, доню, я тебе прошу, – мама присіла біля Олі навпочіпки, – нам потрібно тут пожити, трохи, скоро все закінчиться, і ми знову поїдемо в місто, ну? Оля мовчки дивилася на маму. – Олю, ти мене чуєш? Розумієш? – мама струснула Ольгу. -Та чую, мамо … – А чому мовчиш? – Мама нервувала, Оля […]

Read More
– Не треба мені сукні, мамо! Чуєш? Не треба! Мені нічого не треба! Навіщо ти, мамо?! Навіщо
Uncategorized

– Не треба мені сукні, мамо! Чуєш? Не треба! Мені нічого не треба! Навіщо ти, мамо?! Навіщо

Жила тоді на нашій вулиці, через три будинки від медпункту, Надія. Прізвище у неї було просте – Бабюк, і сама вона була жінка тиха, непомітна. Працювала Надя в сільській бібліотеці. Зарплату їм тоді не платили місяцями, а якщо і давали, то, калошами, або крупою затхлою, в якій вже завелися жучки. Чоловіка у Наді не було. […]

Read More
Тасю я не кину! Я думав, що у мене адекватна мати… Хоча, про що це я? У вас же це сімейне — бабуся теж від тебе недалеко пішла
Uncategorized

Тасю я не кину! Я думав, що у мене адекватна мати… Хоча, про що це я? У вас же це сімейне — бабуся теж від тебе недалеко пішла

— Якщо надумаєш відвідати матір, приїжджай без цієї! — дзвонила синові Марина Романівна, — бачити її не хочу! Така вона… огидна! Я взагалі не розумію, як ти з нею живеш, на неї ж без сліз не поглянеш! Молодець, підібрав неліквід, ніхто інший на неї не клюнув. Алло? Алло, Ярик? Треба ж, трубку кинув…***Ярослав зустрів свою […]

Read More
“-Мамо, дай сто гривень! – сказав син. -Синку, до моєї пенсії ще тиждень, а грошей зовсім не залишилося… -Не можу, треба… -Юро, ти обіцяв, що перестанеш
Uncategorized

“-Мамо, дай сто гривень! – сказав син. -Синку, до моєї пенсії ще тиждень, а грошей зовсім не залишилося… -Не можу, треба… -Юро, ти обіцяв, що перестанеш

-Мамо, дай сто гривень! – сказав син. -Синку, до моєї пенсії ще тиждень, а грошей зовсім не залишилося… -Не можу, треба… -Юро, ти обіцяв, що перестанеш гульбанити, на роботу влаштуєшся… -Перестану… Влаштуюся… Дай! Жінка заплакала, але вона все ж таки дістала з кишені кілька останніх купюр, і одну простягла синові. -Дякую мамо! – той взяв […]

Read More
“– Можливо, я не зможу замінити вам маму, але я обіцяю, що вас ніколи не ображу
Uncategorized

“– Можливо, я не зможу замінити вам маму, але я обіцяю, що вас ніколи не ображу

– Вибач, моя відпустка скасовується. Мама занедужала. Їду додому, – Катя зателефонувала Віктору, оформляючи водночас квитки на найближчий рейс. – Щось серйозне? – стурбувався Віктор. – Так, – коротко відповіла Катя. – Може, мені з тобою? – запропонував молодик. – Не варто. Вибач, що так сталося. Добре вам відпочити. Будь акуратним,- Наставляла Катя. Віктор і […]

Read More
– Діма, як же я дітям скажу?
Uncategorized

– Діма, як же я дітям скажу?

– Діма, як же я дітям скажу? Що вони про мене подумають? – запитувала приваблива жінка середнього віку свого супутника. – А що тут думати? – спокійно відповідав чоловік, – Вони вже не маленькі! Зрозуміють все. – Ні, я переживаю. Може, даремно ми на це зважилися? – Не говори дурниць, Марино! – обурився Дмитро, – […]

Read More
Якось мені довелося побачити одну незвичайну сім’ю.
Uncategorized

Якось мені довелося побачити одну незвичайну сім’ю.

Якось мені довелося побачити одну незвичайну сім’ю. А потім я дізналася її історію. Та ще й з продовженням. Про це і хочу вам розповісти. Того разу наш поїзд їхав з моря до столиці. У мій вагон зайшла пара молодят. Високий чорнявий хлопець років двадцяти п’яти і великоока дівчинка з уже випуклим животиком. Мені здалося, що […]

Read More
— Ви, мабуть, жартуєте, — сказала Тетяна, дивлячись на Івана Петровича широко розкритими очима.
Uncategorized

— Ви, мабуть, жартуєте, — сказала Тетяна, дивлячись на Івана Петровича широко розкритими очима.

— Ви, мабуть, жартуєте, — сказала Тетяна, дивлячись на Івана Петровича широко розкритими очима. Він похитав головою: — Ні, не жартую. Але даю тобі час подумати. Тому що пропозиція дійсно незвичайна. Я навіть здогадуюся, про що ти зараз думаєш. Зваж все, обміркуй як слід — приїду через тиждень. Таня проводжала його розгубленим поглядом. Слова, які […]

Read More