Коли Ольга увійшла до своєї квартири, вона відразу відчула, що тут сталося щось недобре. Спочатку вона кинулася до кімнати сина, де він жив зі своєю дружиною Марією. Там нікого не було. Тоді вона попрямувала до кухні і побачила там Костю, який спокійно їв суп з тарілки. – Чому ти вечеряєш сам? – запитала його Ольга. […]
— Чому тоді, коли ми з Андрієм приходимо, ти так не бігаєш? — Віка підійшла ближче до столу. — Чому для Ігоря завжди найкращі шматки, нові рецепти і три види гарячого?
Я вже другий день не виходжу з кухні. Спершу здавалося, що роботи небагато, але варто лише почати. Позавчора мила вікна, бо сонце так невдало світило, що кожну цятку було видно. Вчора взялася за підлогу, кути вичищала, де зазвичай віник не дістає. Сьогодні з самого ранку плита не вимикається. Варила, чистила, маринувала. Подія буде важлива – […]
Чоловік запросив свою рідню пожити в нас місяць, не спитавши мене. Я сказала «Ласкаво просимо» – і купила квиток в санаторій на цей же термін
Чоловік запросив свою рідню пожити в нас місяць, не спитавши мене. Я сказала «Ласкаво просимо» – і купила квиток в санаторій на цей же термін Вечір п’ятниці, ви вже подумки наливаєте собі чай із чебрецем, вмикаєте улюблений серіал, а потім ваш світ перевертається однією фразою. – Люба, до речі, мама з тіткою Зіною в понеділок […]
Чоловіче! Я, можливо, зараз негарне питання задам, але що тут відбувається? — Маринко, ти вже вдома? А ми тут сюрприз готуємо! — з кухні визирнув Дмитро. На його обличчі блукала дивна, майже винувата посмішка. — Сюрприз? — Марина повільно поставила пакети на підлогу. — Дмитре, зараз восьма вечора. Я після десятигодинного робочого дня мріяла про тишу. А натомість бачу у нас вдома виставку взуття пенсійного фонду. Що тут відбувається? З-за спини чоловіка, випливла Ганна Йосипівна. На свекрусі був яскравий домашній халат. — Доброго вечора, невісточко, — промовила вона. — Не хвилюйся, ми тут трохи лад навели. Я дивлюся, у тебе в шафках на кухні справжній безлад: крупи стоять поруч із побутовою хімією. Я все переставила, підписала баночки, викинула те, що мені здалося зайвим. Тепер будеш як справжня господиня. — Викидаєте мої речі без дозволу? — Марина не могла повірити. — Дмитре, можеш пояснити, чому твої батьки господарюють у моїй кухні? — Сонечко, ну не кип’ятися. Розумієш, у тата з мамою обставини змінилися. Вони приїхали до нас пожити
Марина зупинилася на порозі, відчуваючи, як важкі пакети з продуктами відтягують пальці. Ключі ледь чутно звякнули, залишившись у замковій щілині — вона навіть не встигла їх витягнути, бо погляд наткнувся на чуже взуття. У їхньому вузькому коридорі, де зазвичай панував мінімалізм, тепер панував хаос. Поруч із лакованими черевиками чоловіка лежали старі розтоптані капці з овечої […]
Того фатального четверга Ганна Петрівна вийшла на ганок, щоб покликати дітей на обід. Пахло смаженими кабачками та кропом. – Софійко! Артемку! Йдіть мити ручки! – гукнула вона в бік пісочниці. Відповіді не було. У пісочниці лежали покинуті відерця та пластикова лопатка, але дітей не було. Бабуся не одразу злякалася. «Мабуть, побігли до Галі у двір», – подумала вона. – Галю! Моя Софійка не у вас? – крикнула вона через тин. Сусідка вийшла з хати, витираючи руки об фартух. – Ні, Ганно. Я думала, вони у тебе обідають. Артемко теж зник? Протягом наступної години спокійне містечко перетворилося на розбурханий вулик. Жінки оббігали всі сусідні двори, зазирали в колодязі, кликали дітей так, що голоси зривалися на хрип. До пошуків долучилися чоловіки, сусіди, навіть місцевий дільничний. Хтось припустив найстрашніше — озеро. Всі кинулися до берега. Там, на піску біля самої води, самотньо лежали маленькі рожеві сандалики Софійки та синя кепка Артемка – Українці Сьогодні
Ганна Петрівна впала на коліна. Її крик розрізав тишу надвечір’я так, що птахи знялися з дерев. Кілька днів водолази обшукували дно. Шукали довго, ретельно, але озеро не віддало нічого. Жодної ознаки того, що діти були у воді. Дільничний, літній чоловік з втомленими очима, прийшов до Ганни Петрівни через три дні. – Ганно, треба повідомити Світлану […]
я тут прикидаю, як краще оцю перегородку знести. Якщо об’єднати кухню з цією кімнатою, вийде сучасна студія. Зараз у Києві всі так роблять, це додає простору. — Яку перегородку?! Ти про що взагалі розмовляєш? — Ірина відчувала, як в середині починає закипати гнів. Іван нарешті згорнув рулетку і розвернувся до сестри. На його обличчі сяяла самовпевнена посмішка людини, яка вже все за всіх вирішила. — Ну як про що. Мамі ця трикімнатна квартира вже ні до чого, вона лише втомлюється тут прибирати. Ми вирішили, що вона переїде в нашу однокімнатну. А ця квартира — ідеальний варіант для мене та Наталі. Вона ж чекає дитину, нам скоро знадобиться дитяча. — Як ти можеш думати про таке? Мама ще жива, а ти у неї дім відбираєш, в якому вона все життя прожила
— Іване, ти що тут затіяв зі своїми інструментами?! Ірина завмерла на порозі материної квартири, приголомшено дивлячись на брата. Іван із серйозним виглядом, наче він був головним інженером великого будівництва, зосереджено розтягував рулетку вздовж стіни у вітальні, роблячи якісь помітки олівцем прямо на шпалерах. — О, Ірка прийшла, — він навіть не повернув голови, продовжуючи […]
А я? Я вам не сім’я
…Андрій остовпів, коли у прочинені на ланцюжок двері прослизнуло щось запилене, худе, і це «щось» цілеспрямовано, з дрібним тупотом, пробігло прямо до манежу з сином… Що Андрій і Наталя одружаться, у випускному 11 «б» ніхто не сумнівався! Ну ще б пак: як взяв над Наталкою шефство ще в 4 класі цей веснянкуватий хлопчик, так і […]
Пожили вони в нас трохи, поки Ігор квартиру підшукав. Я не могла натішитися невісткою. Встану вранці — а на кухні вже млинці гарячі. У ванній рушники складені рівненько. Христина і попрасує, і підлогу помиє, і мені допоможе, якщо попрошу. Віка, щоправда, з нею не дуже ладнала. — Ти як служниця, — казала вона Христині, коли Ігоря не було вдома
Я завжди знала, що мій Ігор знайде собі правильну жінку. Він у мене вдався в батька — такий самий спокійний, серйозний, слів на вітер не кидає. Але характер має твердий. На заводі його поважають, уже в двадцять шість головним інженером поставили. Гроші в дім, не п’є, не вештається десь ночами. Золота дитина. Тільки з дівчатами […]
– Індичка, салати, закуски, напої, прикраси – все склала. Вийшло двадцять шість тисяч. Ділимо навпіл – тринадцять із вашого боку! – Незворушно видала сваха першого січня
– Індичка, салати, закуски, напої, прикраси – все склала. Вийшло двадцять шість тисяч. Ділимо навпіл – тринадцять із вашого боку! – Незворушно видала сваха першого січня Ірина перечитувала повідомлення у телефоні й не могла повірити своїм очам. Людмила написала довге послання, суть якого зводилася до одного: ніяких продуктів, ніяких салатів, нічого готувати та робити не […]
— Знаєш, це батько написав. Гроші переказав на онуку — цілих сто тисяч. І каже, що сам завтра приїде. Вранці приїде, день побуде з нами, а вночі знову на потяг. Дружина аж очі витріщила від подиву: — А чого ж ти при матері змовчав? Вони ж у розлученні вже багато років… Невже твоїй мамі не було б байдуже? — Не захотів якраз через це, — зітхнув він. — Раптом їй боляче стане? Ти ж знаєш, яка вона в мене вразлива
У молодого подружжя сталася велика радість — у їхній оселі з’явилося довгоочікуване малятко. Коли маму з донечкою привезли додому, ввечері влаштували скромне сімейне свято, як то кажуть, «на кашу». Сидять за столом, гомонять про приємні клопоти. Раптом щасливому батькові прийшло повідомлення. Він відкрив його, прочитав, мимоволі усміхнувся і швидко щось “настукав” у відповідь. Дружині стало […]