14 Січня, 2026

Категорія: Uncategorized

– Я не буду це їсти, – сказав він спокійно, навіть не дивлячись мені у вічі. – Ти ж знаєш, я не їм розігріте. Мені потрібне тільки свіже
Uncategorized

– Я не буду це їсти, – сказав він спокійно, навіть не дивлячись мені у вічі. – Ти ж знаєш, я не їм розігріте. Мені потрібне тільки свіже

Три роки я була ідеальною дружиною, яка вірила, що шлях до серця чоловіка лежить через шлунок, а затишок у будинку вимірюється кількістю каструль із гарячою вечерею. Але одного вечора, коли я поставила перед чоловіком тарілку з розігрітими вчорашніми котлетами та пюре, він відсунув її з гримасою, сповненою гидливості. – Я не буду це їсти, – […]

Read More
Вона відчинила двері. Але на порозі стояли не свекри, а худенький хлопчик років шести. За спиною у нього був дитячий плюшевий рюкзачок у вигляді ведмежати, а поряд стояла об’ємна дорожня сумка. – Здрастуйте, – сказав хлопчик. – Доброго дня, – відповіла Даша. – Тобі кого? – Я до тата. Покличте його, будь ласка, – попросив хлопчик. – До тата? – Здивувалася Даша. – А як його звуть? – Мама сказала, що його звуть Ігор, – відповів хлопчик
Uncategorized

Вона відчинила двері. Але на порозі стояли не свекри, а худенький хлопчик років шести. За спиною у нього був дитячий плюшевий рюкзачок у вигляді ведмежати, а поряд стояла об’ємна дорожня сумка. – Здрастуйте, – сказав хлопчик. – Доброго дня, – відповіла Даша. – Тобі кого? – Я до тата. Покличте його, будь ласка, – попросив хлопчик. – До тата? – Здивувалася Даша. – А як його звуть? – Мама сказала, що його звуть Ігор, – відповів хлопчик

Вона відчинила двері. Але на порозі стояли не свекри, а худенький хлопчик років шести. За спиною у нього був дитячий плюшевий рюкзачок у вигляді ведмежати, а поряд стояла об’ємна дорожня сумка. – Здрастуйте, – сказав хлопчик. – Доброго дня, – відповіла Даша. – Тобі кого? – Я до тата. Покличте його, будь ласка, – попросив […]

Read More
Ми звикли, що мама завжди дасть. Що в неї десь там є бездонна тумбочка. А тумбочки немає, Максиме. Є тільки жінка, яка економить на їжі, щоб її синові було комфортно. Вона зробила паузу і додала зовсім тихо: — Якщо наш син так само ставитиметься до мене через тридцять років… я буду вважати, що життя прожила дарма
Uncategorized

Ми звикли, що мама завжди дасть. Що в неї десь там є бездонна тумбочка. А тумбочки немає, Максиме. Є тільки жінка, яка економить на їжі, щоб її синові було комфортно. Вона зробила паузу і додала зовсім тихо: — Якщо наш син так само ставитиметься до мене через тридцять років… я буду вважати, що життя прожила дарма

— Мам, мені треба десять тисяч. Терміново. Зуб так допікає, що на стіни лізу, а в державній місця на місяць наперед зайняті. Голос Максима у слухавці звучав не з проханням, а з вимогою. Так звучить голос людини, яка точно знає: їй не відмовлять. Я стояла біля вікна, дивилася на листопадову мряку і відчувала, як усередині […]

Read More
Дружина їхала в автобусі й не вижила в дорожній пригоді. Їхнього малюка теж не врятували. У порожній квартирі чекав на нього тільки Джек, – п’ятимісячна смішна вівчарка, – все, що залишилося від колишнього щастя
Uncategorized

Дружина їхала в автобусі й не вижила в дорожній пригоді. Їхнього малюка теж не врятували. У порожній квартирі чекав на нього тільки Джек, – п’ятимісячна смішна вівчарка, – все, що залишилося від колишнього щастя

Джека подарувала йому дружина за три місяці до загибелі. Вони хотіли вівчарку. Вона навіть спеціальні курси закінчила, щоб завести цього цуценя. Казала: – Він стане вірним другом нашому малюкові. А потім просто їхала  в автобусі й не вижила в дорожній пригоді. Їхнього малюка теж не врятували. У порожній квартирі чекав на нього тільки Джек, – […]

Read More
Юля в цей час люто розпаковувала пакунки з сиром, кидаючи їх на стіл. — Нате! Їжте свій пармезан! Тисніться цими грішми! Я нічого не хочу від вас! — вона заштовхнула нову сукню назад у коробку. — Краще б вона взагалі нічого не передавала, ніж ми щоразу отак гризлися, як собаки за кістку
Uncategorized

Юля в цей час люто розпаковувала пакунки з сиром, кидаючи їх на стіл. — Нате! Їжте свій пармезан! Тисніться цими грішми! Я нічого не хочу від вас! — вона заштовхнула нову сукню назад у коробку. — Краще б вона взагалі нічого не передавала, ніж ми щоразу отак гризлися, як собаки за кістку

Під будинком загальмував білий мікроавтобус — той самий, що двічі на місяць привозив «передачі» з Неаполя. Мати, Марія, вже п’ять років працювала там, аби вдома «все було не гірше, ніж у людей». Коли батько, Петро, затягнув до хати величезну картонну коробку, перемотану синім скотчем, у повітрі вже відчувалася напруга. 20-річний Андрій та 17-річна Юля стояли […]

Read More
— Свекруха вчинила як нормальна любляча мати, яка бажає щастя синові! Ти точно так не вчинила б, завжди тільки про себе думаєш
Uncategorized

— Свекруха вчинила як нормальна любляча мати, яка бажає щастя синові! Ти точно так не вчинила б, завжди тільки про себе думаєш

— Мамо, у мене радісна новина. У нас з Артемом буде дитина. Ти скоро станеш бабусею! Маргарита Сергіївна здивовано підняла брови, дивлячись на дочку. — Бабусею?! Та яка я бабуся, мені ж тільки сорок п’ять років! Я, якщо захочу, сама ще зможу народити, тільки гідного кандидата поки що немає… А ви куди поспішали? Пожили б […]

Read More
– Боже, я не знаю, як це сказати! Я дружина Івана. – Ось це поворот, – промайнуло в мене в голові. – Я друга його дружина. Тобто я думала, що перша і єдина, але сьогодні дізналася, що…
Uncategorized

– Боже, я не знаю, як це сказати! Я дружина Івана. – Ось це поворот, – промайнуло в мене в голові. – Я друга його дружина. Тобто я думала, що перша і єдина, але сьогодні дізналася, що…

– Це стосується вашого чоловіка, – сказала незнайомка, що стояла на порозі моєї квартири. – Ви мене пропустите? Жінка була приблизно мого віку, але виглядала так, ніби щойно зійшла з обкладинки журналу для самодостатніх жінок. – Можна мені увійти? – повторила вона. – Будь ласка, це справді важливо! На мені був одягнений старий халат, на […]

Read More
“– А-а, вам аби швидше мене на той світ спровадити? Ну дякую, онученько! Так і знала, що ви всі сидите і чекаєте, коли мене вперед ногами винесуть!
Uncategorized

“– А-а, вам аби швидше мене на той світ спровадити? Ну дякую, онученько! Так і знала, що ви всі сидите і чекаєте, коли мене вперед ногами винесуть!

“– А-а, вам аби швидше мене на той світ спровадити? Ну дякую, онученько! Так і знала, що ви всі сидите і чекаєте, коли мене вперед ногами винесуть! – Совісті в тебе немає, Юля! Бабуся твою маму виховала, людиною зробила, а ти її тепер хочеш на вулицю виставити, житло забрати! Юля здивовано моргнула. Вона навіть не […]

Read More
— Шо ти мелеш? Батька дві години як поховали! Тобі совість очі не виїдає? Ти ще землю з черевиків не обтрусила, а вже хату на шматки ділиш!
Uncategorized

— Шо ти мелеш? Батька дві години як поховали! Тобі совість очі не виїдає? Ти ще землю з черевиків не обтрусила, а вже хату на шматки ділиш!

Коли не стало Михайла Петровича, на подвір’ї його старої хати розцвітали півонії. Марина, ледь скинувши чорну хустку, почала відкривати шафи, а Галина, червона від сліз та гніву, перегородила їй шлях. Марина, старша сестра, приїхала з міста на дорогому авто, а Галина, яка  не маючи чоловіка, не маючи дітей, останні десять років прожила з батьком. Поминки […]

Read More
“— Ми, купимо вам квартиру, – сказала нам із нареченим перед весіллям свекруха, – трикімнатну, у гарному районі. Але тільки з умовою, що у вас буде контракт. Сама зрозумій, скільки зараз розлучень, ми будемо вкладатися, а потім що?
Uncategorized

“— Ми, купимо вам квартиру, – сказала нам із нареченим перед весіллям свекруха, – трикімнатну, у гарному районі. Але тільки з умовою, що у вас буде контракт. Сама зрозумій, скільки зараз розлучень, ми будемо вкладатися, а потім що?

— Ми, купимо вам квартиру, – сказала нам із нареченим перед весіллям свекруха, – трикімнатну, у гарному районі. Але тільки з умовою, що у вас буде контракт. Сама зрозумій, скільки зараз розлучень, ми будемо вкладатися, а потім що? Неприємно було, ми з Денисом ще й одружитися не встигли, як нас уже розвели, але справедливість слів […]

Read More