Лена поблідніла, наче полотно. Її губи задрижали, а в очах виступили сльози жаху й приниження. Вона кинула благаючий погляд на Павла. Але той лише криво всміхнувся, дивлячись кудись убік, на стіну. 1. «Ти – пустоцвіт!» — Ну що, Леночко, надумала нарешті справою зайнятись, а не по офісах своїх тинятись? — голос свекрухи, Тамари Ігорівни, вдарив […]
Свекруха привела в дім вагітну коханку мого чоловіка, а через п’ять років прибігла до мене по допомогу…
— «Так вийшло»? — її голос звучав моторошно спокійно. — Ти привів свою вагітну коханку на ювілей батька, Олеже. Це не «так вийшло». Це було шоу. — Шанси… — літній лікар у окулярах зняв їх і втомлено потер перенісся. — Марино, я маю бути з вами відвертим. Ваші шанси стати матір’ю практично дорівнюють нулю. У […]
Чоловік пригрозив розлученням, навіть не здогадуючись, що я вже давно чекаю слушного моменту, аби піти від нього…
Денис жбурнув виделку в тарілку. Цей дзвін пронизав тишу нашої бездоганно чистої кухні. — Знову цей несмачний соус? — голос, як завжди, зневажливий. — Скільки можна пояснювати елементарні речі, Аліно? Я повільно доїдала шматок риби. Смак давно зник — як і все інше всередині мене. Роки цього — постійної критики, холоду, відчуття, що я дихаю […]
Чоловік найняв доглядальницю для вмuраючої дружини й поїхав до коxанки. Повернувшись, він не впізнав свою оселю…
Руслан сидів навпроти літньої жінки, уважно вдивляючись у її обличчя, ніби шукав там підказку чи виправдання своїм вчинкам. Але в її погляді він бачив лише мовчазне, спокійне спостереження — погляд людини, яка прожила життя з гіркотою, але й із гідністю. І в цей момент Руслан раптом відчув, що втрачає хід думок. Навіщо він усе це […]
Бізнесмен 16 років розшукував свою зниклу доньку, навіть не підозрюючи, що вона вже давно живе і працює у його власному домі…
Світлана ридала, уткнувшись у подушку. Її душу роздирали схлипування, що заповнили тишу кімнати. Олексій метушився, нервово ходив із кута в кут, намагаючись осмислити те, що сталося. — Як можна було загубити дитину? — запитав він, стримуючи гнів. — Я її не губила! — вигукнула Світлана. — Ми сиділи на лавці, Оля гралася в пісочниці. Навколо […]
– Мамо, ти в магазин ходила? Тут їсти нічого. – Почула Надя, яка ще не встигла вийти. – Гроші приготувала? – Не встигла. Нині все принесу. Пакети ще не … – Мати вискочила в передпокій за пакетами й зіткнулася з дочкою. – Ви ще не пішли? – Ні. Вирішили ще затриматись. Хочемо знати, що тут відбувається?
– Мамо, ти в магазин ходила? Тут їсти нічого. – Почула Надя, яка ще не встигла вийти. – Гроші приготувала? – Не встигла. Нині все принесу. Пакети ще не … – Мати вискочила в передпокій за пакетами й зіткнулася з дочкою. – Ви ще не пішли? – Ні. Вирішили ще затриматись. Хочемо знати, що тут […]
– А як я поясню всім, чому тебе нема на маминому святі? – Розгублено запитав чоловік
“– А як я поясню всім, чому тебе нема на маминому святі? – Розгублено запитав чоловік – Дякую, дуже смачно, – сказав чоловік, відсуваючи тарілку. – Катрусю, мені з тобою поговорити треба. – Знаєш, Мишко, а я навіть здогадуюсь, про що. – І про що ж? – Про день народження твоєї мами. – Так. Сьогодні […]
– Що означає неправильно? Антоне, яка різниця, чия це квартира? – Велика різниця, – він одвернувся до вікна. – Я втрачаю свою роль глави сім’ї. Стаю підкаблучником. Буду змушений плазувати перед тобою, щоб ти мене не вигнала. Розумієш? Це принижує чоловіка
– Що означає неправильно? Антоне, яка різниця, чия це квартира? – Велика різниця, – він одвернувся до вікна. – Я втрачаю свою роль глави сім’ї. Стаю підкаблучником. Буду змушений плазувати перед тобою, щоб ти мене не вигнала. Розумієш? Це принижує чоловіка – То ти що, не винаймаєш квартиру? – спитав Антон, примружившись. Марина похитала головою […]
«Дядечку, повертайтеся додому раніше», — сказала маленька жебрачка. І він прислухався — і застав дружину в… досить цікавій ситуації.
Ігор сидів у своєму кабінеті, занурений у важку, майже фізично відчутну тишу. Здавалося, навіть годинник на стіні боявся тикати — стрілки завмерли, ніби не насмілювалися порушити мовчазну скорботу, що зависла в повітрі. Він дивився в одну точку — на кут дорогого столу з темного дерева — але нічого не бачив. Погляд був спрямований усередину — […]
Переписала квартиру на сина, а він викинув мене, як сміття! — Та один рядок у договорі зробив із нього та його дружини вічних рабів…
— Мамо, що це за папірець?! Ти що, з глузду з’їхала?! — кричав у слухавку Стас. Голос, що ще вчора звучав солодко, тепер зривався від паніки й злості. 1.Фатальний підпис — Мамо, ну навіщо ти знову починаєш? Ми ж не чужі люди! — голос сина, Стаса, був масляно-лагідним, але в очах блищали холодні, розважливі вогники. […]