Дзвінок відірвав Зою від вечері. Вона готувала собі рідко. Вранці задовольнялася чашкою кави, обідала на роботі в кафе, вечеряла склянкою кефіру або чаєм з печивом, а якщо дуже хотілося їсти, смажила собі яєчню У вихідні їздила до батьків. Мама незмінно давала із собою контейнери з їжею, відмовитися було неможливо Зоя допивала склянку кефіру з печивом, […]
— Ти дуже часто ходиш до свого батька. Завжди йому щось треба. А в тебе, між іншим, є чоловік, якому ти у вихідні маєш пельмені ліпити
— Діма, я до тата заїду у вихідний.Попереджаю заздалегідь, бо встанеш, а мене немає. — сказала я чоловікові, вже взуючись, щоби піти на роботу — Ти дуже часто ходиш до свого батька. Завжди йому щось треба. А в тебе, між іншим, є чоловік, якому ти у вихідні маєш пельмені ліпити. — невдоволено пробурчав Дмитро. Я […]
– Але мені нудно. Життя з тобою, з вами – сіре та одноманітне! Я втомився!
– Мамо, там у двері стукають! Відкриєш, бо в нас руки зайняті? – Звичайно, – усміхнувшись про себе, відповіла Наталя. Вона відчинила двері, навіть не подивившись хто там. У вечір перед Різдвом бігали колядувати дітлахи, тож Наталя чекала побачити на порозі чергову купу дівчат та хлопців. Тому, відчинивши двері, від несподіванки вона застигла. За дверима […]
Раз ти один все вирішуєш — сам і розбирайся зі своїми гостями. Годуй їх, розважай, прибирай за ними. А я в цьому брати участь не буду
— Наталю, ось яка справа… — Андрій затримався на порозі кухні, покрутив у руках ключі. — У мами скоро ювілей. Гостей — багато, а у неї маленька двокімнатна квартира Ключі забряжчали об стільницю занадто голосно. Наталя якраз возилася з посудомийкою. Вона поставила останню тарілку і обернулася. Повільно, ніби заздалегідь знала, що нічого хорошого не почує. […]
— Працюєш, знаю. Але любов — це не тільки забезпечити матеріально. Це бути поруч емоційно. Бути другом, коханцем, іноді навіть батьком або братом — дивлячись, що потрібно в даний момент
— Вона пішла, Світлано. Тиждень тому зібрала речі і пішла. І знаєш що? Я навіть не став її зупиняти. Антон сидів у сестри на кухні. Дивився в одну точку, немов там було написано пояснення всьому, що відбувається. — Зачекай, — Світлана сіла навпроти. — Давай спочатку. Ви ж з Марією три роки разом живете. Що […]
– Доню, хто це тобі приніс такий розкішний букет на свято? – Ліна довго не розповідала про свого обранця, і лише на випускному мені стало зрозуміло, чому саме.
Нещодавно в нашої доньки відбулася важлива подія — її випускний вечір. Ми готувались до цього дня заздалегідь і з усією душею: замовляли індивідуальне пошиття сукні, підбирали прикраси, продумували кожну деталь образу. Ліна готувала музичний номер, адже вокалом займається не перший рік. Така вона у нас — завжди активна, бере участь у хореографічних і театральних гуртках. […]
Раптовий пронизливий крик вибив мене з роботи. Це кричала моя свекруха. Перед нею стояв мій син, який виглядав наляканим і розгубленим. Коли я дізналася, що сталося, була просто шокована — не могла повірити своїм вухам.
Минулої осені ми з чоловіком зробили для себе непростий, але необхідний крок — переїхали жити до його матері, у приватний будинок. Причиною стали високі витрати на оренду житла, які стрімко зростали, а ще страх, що в зимовий період можуть вимкнути електропостачання. У Наталії Карпівни, навпаки, тепла пічна опалювальна система, дім затишний і просторий, та й […]
Наталочко, а де ключі від будинку? – запитав мене чоловік за сніданком. – Ти про які ключі? – здивувалася я, бо ми живемо в квартирі, а не в будинку. – Кохана, ключі від твого спадкового будиночка, – уточнив чоловік. І тут до мене дійшло, Віталій веде мову про будинок, який мені залишився від мами. Ще не минуло і місяця, як її не стало. Я навіть ще не починала оформлювати документи на спадщину. Прохання чоловіка мене здивувало, і я вирішила уточнити, для чого йому мої ключі
– Наталочко, а де ключі від будинку? – запитав мене чоловік за сніданком. – Ти про які ключі? – здивувалася я, бо ми живемо в квартирі, а не в будинку. – Кохана, ключі від твого спадкового будиночка, – уточнив чоловік. І тут до мене дійшло, Віталій веде мову про будинок, який мені залишився від мами. […]
Пішли зі мною!
“– Пішли зі мною! У мене зараз двір без собаки. Будеш хорошим сторожем – не ображу! Сів на велосипед і поїхав до села. Дорогою дід Федір озирнувся не раз і не два… Але ніхто за ним не біг Вона була “нелюдимим” собакою… Ось як про людей говорять “нелюдимий”… Вона була такою ж… Колись дуже давно, […]
Синку, зарплата прийшла?
“– Синку, зарплата прийшла? Ми чекаємо, – нервовим голосом промовила Катерина Борисівна. – Мамо, я вирішив більше не переказувати вам зарплату… У слухавці після цих слів повисла дзвінка тиша Катерина Борисівна, попри свої 65, виглядала на всі 45. Від неї завжди пахло дорогим парфумом, а в руках незмінно красувалася нова дизайнерська сумка. Сьогодні це був […]