— Що означає дарчу? Кому? — голос Марини затремтів, коли правда про квартиру зруйнувала її світ і надії на щасливу сім’ю.. … — Я підписала дарчу на квартиру ще місяць тому, просто не хотіла тебе засмучувати завчасно. Галина Петрівна сказала це таким тоном, ніби повідомляла про покупку нового чайника, а не про те, що щойно […]
— Ну, за ювілей! — урочисто промовила свекруха, Тамара Павлівна, підіймаючи келих. — Десять років — це вам не жарти. Іллюша, синочку, ти в мене молодець, справжнім чоловіком став. А тобі, Кирочко, бажаю терпіння. З нашим-то сімейним характером воно ой як потрібне. Вона всміхнулася так, що в куточках очей зібралися дрібні гострі зморшки. Усмішка хижака, […]
Спека стояла нестерпна, навіть для кінця травня. Сонце, немов здурілий пекар, палило з небес, розпеченим залізом припікаючи землю. Повітря над асфальтом тремтіло, ніби над розжареною сковородою. Курява, піднята поодинокими машинами, висіла в повітрі, повільно осідаючи на листя тополь, що вишикувалися вздовж дороги до районної лікарні. Усередині будівлі, за товстими стінами, було трохи прохолодніше, але від […]
— А тепер слово нашій дорогій нареченій! Голос Тамари Борисівни, моєї свекрухи, розрізав гул весільної зали, наче скальпель. Вона стояла з мікрофоном у руках і спрямовувала на мене свій знаменитий погляд — той самий, яким звикла знищувати конкурентів на радах директорів. Вона посміхалася. — Ми всі, звісно, дуже раді за Олега. Нарешті наш хлопчик заспокоївся, […]
— Ви, мабуть, жартуєте, — сказала Тетяна, дивлячись на Івана Петровича широко розкритими очима. Він похитав головою:— Ні, не жартую. Але даю тобі час подумати. Тому що пропозиція справді не з тих, що роблять щодня. Я навіть здогадуюсь, про що ти зараз думаєш. Зваж усе, обміркуй як слід — приїду через тиждень. Таня провела його […]
— Дитина від якоїсь сірої миші мені не потрібна, — відрізав він, сунувши в руки пачку грошей. Він навіть не здогадувався, що доля вже приготувала для нього жорстоку відплату. Повітря за вікном було прохолодним, вологим, наповненим запахом наближаючогося дощу, але всередині салону розкішного автомобіля панувала зовсім інша атмосфера — суміш спеки від нагрітої шкіри сидінь […]
Світлий, просторий хол пологового відділення був переповнений. Атмосфера навколо була сповнена радості, змішаної з легкою нервозністю. Навколо сновигали щасливі родичі: збуджені чоловіки з величезними букетами квітів, новоспечені бабусі та дідусі, а також численні знайомі та друзі. Загальний шум голосів постійно переривався заразливим сміхом. Усі, затамувавши подих, очікували зустрічі з новими членами своїх родин. — А […]
— Мамо, а де моє свідоцтво про народження? Тренер сказав, без нього на змагання не пустять. Голос старшого, майже тринадцятирічного сина, вирвав Анну з думок про майбутню вечерю. Вона насупилася, витираючи руки об фартух. — Десь у документах, любий. У великій папці. — А де папка? Анна завмерла. Папка. Велика, синя, з цупкого картону. Вона […]
— І треба ж було моєму синові так влипнути. Голос пролунав різко, наче ляпас, змусивши мене випрямитись. Я міцніше стисла ручку швабри й повільно обернулася. Тамара Павлівна, моя свекруха, стояла посеред коридору, схрестивши руки на грудях. Дорогий брючний костюм, бездоганна укладка, зневажлива складка біля губ. Вона працювала головним бухгалтером у одного з наших найбільших орендарів. […]
Тонкий зимовий вітер пронизував до кісток, обвиваючи старі вулиці міста, наче нагадуючи про часи, коли тут ще жили люди з теплими серцями та щирими поглядами. На тлі сірих стін і облущених вивісок стояла літня жінка, чиє обличчя було вкрите мережею дрібних зморшок — наче кожна лінія розповідала окрему історію болю, стійкості та втрачених надій. У […]