22 Листопада, 2025
Якби хтось сказав в день мого весілля, рік тому, що я розлучусь через 12 місяців, я б, мабуть, розсміялася йому в обличчя. З Іваном ми зустрічалися цілих сім років. Погодьтесь, це зовсім не мало. Ми розуміли один одного з пів слова. А як за нас раділи батьки, адже ми стільки часу до цього йшли. В своїх мріях я вже бачила нас з Іваном і з маленькими дітками поруч. Все розвалилося в один “прекрасний” день
Uncategorized

Якби хтось сказав в день мого весілля, рік тому, що я розлучусь через 12 місяців, я б, мабуть, розсміялася йому в обличчя. З Іваном ми зустрічалися цілих сім років. Погодьтесь, це зовсім не мало. Ми розуміли один одного з пів слова. А як за нас раділи батьки, адже ми стільки часу до цього йшли. В своїх мріях я вже бачила нас з Іваном і з маленькими дітками поруч. Все розвалилося в один “прекрасний” день

Наприкінці місяця буде рік, як я вийшла заміж. Рік назад я стояла перед коханим у прекрасній весільній сукні. Ми були такі щасливі та закохані. Гості ще довго ділилися з нами приємними враженнями з церемонії, яка була організована ідеально. Я хотіла згадувати кожну деталь того дня, але стрес змусив мене все забути. Весілля пройшло дуже швидко, […]

Read More
Сергій намагався якнайшвидше зібрати речі, втекти від дружини і дітей, поки їх немає вдома. Кидав у валізу найпотрібніше. Та перед ліфтом звткнувся зі Світланою. Нічого не придумав кращого, як чесно бовкнути: – Іду до іншої жінки, в нас з тобою більше немає нічого спільного. Нічого!.. Якось перед Великоднем він отримав листівку. Вироблену власноруч. Розкрив – вітання зі святами і підпис: «Дмитрик та Оленка».
Uncategorized

Сергій намагався якнайшвидше зібрати речі, втекти від дружини і дітей, поки їх немає вдома. Кидав у валізу найпотрібніше. Та перед ліфтом звткнувся зі Світланою. Нічого не придумав кращого, як чесно бовкнути: – Іду до іншої жінки, в нас з тобою більше немає нічого спільного. Нічого!.. Якось перед Великоднем він отримав листівку. Вироблену власноруч. Розкрив – вітання зі святами і підпис: «Дмитрик та Оленка».

Сергій пакував речі. На ходу, можна сказати, хапав лише найпотрібніше: хотів встигнути, поки дружина з роботи не повернулася… Встигнути якомога швидше втекти… Від дружини, від дітей… І розпочати нове життя Уже стояв на порозі з валізою, як із ліфта вийшла Світлана. – Ти куди? – здивовано запитала чоловіка. – Іду до іншої жінки, – випалив […]

Read More
Коли Григорій повернувся зі своїх заробітків і, опустивши очі, сказав їй, що від нього там, в Польщі, чекає дитину інша дівчина і він приїхав розлучитися – Марта присягнулася тоді собі, що буде чекати і дочекається. Через 20 років Григорій з’явився в своєму поліському селі, підійшов до Мартиного обійстя. Вона поралася у квітнику. Підняла голову в світлій квітчатій хустині. Відвела від карих очей каштанове хвилясте пасмо. «Не для того я тебе, Гришо, чекала, аби бути з тобою. Для іншого…» – замість привітання
Uncategorized

Коли Григорій повернувся зі своїх заробітків і, опустивши очі, сказав їй, що від нього там, в Польщі, чекає дитину інша дівчина і він приїхав розлучитися – Марта присягнулася тоді собі, що буде чекати і дочекається. Через 20 років Григорій з’явився в своєму поліському селі, підійшов до Мартиного обійстя. Вона поралася у квітнику. Підняла голову в світлій квітчатій хустині. Відвела від карих очей каштанове хвилясте пасмо. «Не для того я тебе, Гришо, чекала, аби бути з тобою. Для іншого…» – замість привітання

Коли Григорій повернувся зі своїх заробітків і, опустивши очі, сказав їй, що від нього там, в Польщі, чекає дитину інша дівчина і він приїхав розлучитися – Марта присягнулася тоді собі, що буде чекати і дочекається. Через 20 років Григорій з’явився в своєму поліському селі, підійшов до Мартиного обійстя. Вона поралася у квітнику. Підняла голову в […]

Read More
– Петре, їхав би ти додому. – А тобі дивана в прохідній кімнаті родичу шкода? Казала мені мати, що столичне життя людей псує, а я не вірив!
Uncategorized

– Петре, їхав би ти додому. – А тобі дивана в прохідній кімнаті родичу шкода? Казала мені мати, що столичне життя людей псує, а я не вірив!

Мій батько помер, коли мені було всього 14 років. Для нас з мамою ця трагічна подія стала справжнім шоком. Ніхто й подумати не міг, що такого дужого і веселого чоловіка в один день підведе серце.  – Нам дуже шкода, але ми нічого не встигли зробити, — сумно сказали лікарі швидкої допомоги.  З того часу ми […]

Read More
Півгодини тому її краща подруга затянула мене в лiжкo, а зараз жінка, яка для мене стала богом і яку я кохаю більше за життя, збирає свої речі
Uncategorized

Півгодини тому її краща подруга затянула мене в лiжкo, а зараз жінка, яка для мене стала богом і яку я кохаю більше за життя, збирає свої речі

Я не міг спокійно дивитися, як вона відкрила шафу і з вішаків знімала своє вбрання, складала його у валізу. Я не міг повірити своїм очам. Невже нашому коханню прийшов кінець? Невже та нитка, що більше року пов’язувала нас, розірвалася протягом однієї хвилини? У мене не вистачило мужності спостерігати за цією сценою, і я покинув кімнату. […]

Read More
На кладoвищі було тихо, тільки листя дерев шелестіло на вітрі. Марія поклала на мoгилу коханого букет ромашок. Раніше Богдан дарував їй її улюблені квіти, вона всміхалася, ворожила на пелюстках і остання завжди припадала на слово «любить»…
Uncategorized

На кладoвищі було тихо, тільки листя дерев шелестіло на вітрі. Марія поклала на мoгилу коханого букет ромашок. Раніше Богдан дарував їй її улюблені квіти, вона всміхалася, ворожила на пелюстках і остання завжди припадала на слово «любить»…

На кладoвищі було тихо, тільки листя дерев шелестіло на вітрі. Марія поклала на мoгилу коханого букет ромашок. Раніше Богдан дарував їй її улюблені квіти, вона всміхалася, ворожила на пелюстках і остання завжди припадала на слово «любить»… У ту останню зустріч він теж подарував їй ромашки. Великі, красиві, з яскраво-жовтими серединками. «Я кохаю тебе і завжди […]

Read More
Родина була в шоці, коли я виставила внука зі своєї квартири і поміняла усі замки! Цікаво, а на що вони розраховували?
Uncategorized

Родина була в шоці, коли я виставила внука зі своєї квартири і поміняла усі замки! Цікаво, а на що вони розраховували?

Часом люди у похилому віці обертаються у своє минуле і починають жаліти про прожиті якось не так роки. Починають картати себе, що все могло бути значно краще, якби не ряд якихось причин. Що витратили час на якісь непотрібні речі. А потім розуміючи власні помилки, намагаються вберегти від них своїх дітей чи внуків. Але не я. Я […]

Read More
Сваха захотіла святкувати 50 років вдома. Я приходжу – а стіл порожній. Виявилося, що пані Валя мала свій план, як “нагодувати” гостей! Я ш0кована її нахабною поведінкою!
Uncategorized

Сваха захотіла святкувати 50 років вдома. Я приходжу – а стіл порожній. Виявилося, що пані Валя мала свій план, як “нагодувати” гостей! Я ш0кована її нахабною поведінкою!

Моя сваха – заробітчанка. Ну років 25 точно працює в Латвії, але там вже осіла назавжди. Доньці своїй єдиній, Катрусі, дала і освіту, і машину і квартиру молодятам на весілля презентувала. Зараз знаю, що пані Валентина у Латвії знайшла собі нового чоловіка та не хоче повертатися в Україну.  Загалом, я її бачила вкрай рідко – […]

Read More
– Не квартира, а циrанський табір! Все, набридло, збирай речі – кричав чоловік, коли почув, хто до нас їде у гості на вихідні
Uncategorized

– Не квартира, а циrанський табір! Все, набридло, збирай речі – кричав чоловік, коли почув, хто до нас їде у гості на вихідні

Я люблю на свята приймати гостей. Але тільки тих, яких сама запросила особисто. А от свекруха іншої думки. Вона постійно на всі застілля приходить не сама, а бере всю родину – дві сестри з чоловіками, їх діти, ще тітку з села притягне. Загалом, у нас навіть місця за столом не було і я навіть позичала […]

Read More
Мені 23 роки, а йому під 50. Ми були щасливі, доки дорогою додому мене дехто не перестрів
Uncategorized

Мені 23 роки, а йому під 50. Ми були щасливі, доки дорогою додому мене дехто не перестрів

Ніколи не могла подумати, що наважуся на таке, але все ж. Нещодавно я почала зустрічатися з чоловіком в рази старшим, ніж я. Перетнулися ми  з ним випадково. Це й справді веління Долі. Тоді я вийшла з кафе і поспішала на трамвай. Була зима і страшенна ожеледиця. Я впала. На допомогу прийшов незнайомець. Я була така […]

Read More