Сидячи у своєму невеличкому кабінеті, Лідія нетерпляче поглядала на годинник, чекаючи останню на сьогодні клієнтку. Поперек болів нестерпно, хотілося бодай трохи прилягти, але залишалося завершити справи. Коли вона відкривала власний манікюрний салон, то добре усвідомлювала, з чим доведеться мати справу. Щоб заробити гідно, треба працювати без вихідних і втоми. З часом вона звикла. Спершу витримувала […]
— Тихенько, дихай глибше, отак… — шепотів я, пiдтримуючи Аню пiд спину, поки вона, стискаючи губи до кровi, впивалася пальцями в край лiжка. — Я не витримаю, Костю, — її голос тремтiв, як струна, натягнута до краю, ось-ось розiрветься. — Я не зможу… Свiча блимала бiля узголiв’я, кидаючи хиткi тiнi на дерев’янi стiни. За вiкном […]
Вона залишила їх у лісі, щоб не заважали почати багате життя. Але через 18 років минуле її наздогнало. Глава 1. Знайдені Деревня була майже мерmвою. З вісімнадцяти будинків лише два залишалися житловими. В одному проживала старенька Варвара, в іншому — Степан із Анастасією. Дітей у них не було, зате був козел на ім’я Митрич, три […]
— Ах, Анна Олексіївна… Концерт у Будинку культури, так-так, ви ж просили нагадати, — пропела Лена, глянувши на годинник. — Встигаєте, якраз! Секретарка знала, що якщо Анна Олексіївна поїхала на цвинтар, все з голови вилітає. Вона дзвонила, попереджала, стежила, як друга мати, а інколи навіть більше, бо у Лени власної мами не було. Так вони […]
— Трійнята?! Та ви ж справжня героїня, Валентино Миколаївно! І всі здорові — хлопчик і дві дівчинки! Це справжнє диво! — Я всього лиш мама, — усміхнулася я крізь серпанок втоми, намагаючись усвідомити все, що відбулося за ці останні вісімнадцять годин. Це й справді було дивом — і водночас джерелом тривоги. Перші дні в пологовому […]
— Авжеж упораємось, — кинула я з легкою самовпевненістю, оглядаючи нову сусідку, що застигла на порозі в застібнутому до горла пальті. Нервовим рухом вона заправила вибиту пасму в тугий пучок. Між брів — глибока зморшка тривоги, тонкі губи напружені. Поруч — донька. Крихітна, бліда, з величезними очима, в яких жила якась давня втома, зовсім недоречна […]
— Ти чого так рано? — голос чоловіка прозвучав з надривом, ніби його застали зненацька. Олена повільно провернула ключ у замку, вслухаючись у клацання, що завжди означало початок чогось нового. Вона ступила до передпокою, мружачись від різкого світла люстри. Перше, що впало в око — червоні човники на шпильках, необережно кинуті біля порогу. Серце стиснулося: […]
— Анюто, ну ти ж сама бачиш, яка зараз ситуація, — Максим сидів на краю ліжка, уникаючи погляду дружини. Говорив ніби звичайно, але в голосі вже чулася роздратованість. — Ти захворіла, чхаєш, кашляєш по всій квартирі. Навіщо мені ризикувати? Краще я поки в мами поживу, а ти тут спокійно лікуйся. Анна лежала на ліжку, загорнута […]
Ранок почався звично. Мій чоловік Андрій поспішно збирався на роботу, як завжди забувши обід, який я готувала з особливою ретельністю. Двадцять років шлюбу навчили мене помічати дрібниці: костюм відпрасований, запонки блищать, а обід — так і залишився на кухонному столі. — Лєно, ти не уявляєш, який сьогодні день! — гукнув він, зав’язуючи краватку. — Приїжджають […]
Мороз вдарив не на жарт саме напередодні Нового року. Перед виїздом Марина глянула на термометр — мінус двадцять. Але насправді здавалося, що набагато холодніше. «Оце так свято… Краще б сніг пішов», — пробурмотіла вона, складаючи пакунки з продуктами в багажник. Стара Нива була гордістю її чоловіка Миколи. Він уперто відмовлявся міняти машину, хоч могли собі […]