“Дверцята машини відчинилися, і звідти виштовхнули собаку. Не вивели, не відпустили, – саме виштовхнули – грубо, різко, наче мішок зі сміттям Марія Іванівна стояла біля хвіртки з відром картопляного очищення для курей, коли побачила чорну «Тойоту». Машина зупинилася прямо посеред сільської вулиці – на очах. Дверцята відчинилися, і звідти виштовхнули собаку. Не вивели, не відпустили, […]
— Ви до кого? — кинув хлопець за стійкою, не відриваючи погляду від свого смартфона. Його модна стрижка й брендована толстовка кричали про власну значущість і повну байдужість до навколишнього світу. Єлизавета Андріївна поправила просту, але добротну сумку на плечі. Вона навмисно вдяглася так, аби не привертати уваги: скромна блузка, спідниця трохи нижче коліна, зручне […]
– А чому це всі гроші їй? Я також твоя дочка! Так не чесно, мамо! – Олена стояла посеред вітальні, схрестивши руки на грудях. Дар’я дивилася на старшу дочку і бачила її незадоволене обличчя, похмурі брови. У тридцять років Олена все ще вміла виглядати скривдженою дитиною, коли щось йшло не за її планом. Дарина важко […]
– Лєро, ти при своєму розумі? Що означає заберіть? Паша ж твій син! Його не можна просто так віддати, забрати… – Ольга стояла посеред кухні, стискаючи в руках кухонний рушник так сильно, що побіліли кісточки пальців. Валерія сиділа за столом, нервово смикаючи край скатертини. – Мамо, ну що ти відразу так драматизуєш? – Лєра відкинулася […]
Ох, хто доглядав за літнім, хворим батьком або свекром, той зрозуміє мене без зайвих слів. Останні десять років мій свекор, Іван Петрович, тяжко хворів. Він був чудовою людиною, але старість, як ви розумієте, нікого не щадить. І всі ці роки ми з чоловіком були поруч із ним. Це була наша друга робота — без вихідних, […]
— …квартира в центрі міста з усім майном, що в ній знаходиться, автомобіль та банківський рахунок переходять у власність сина, Кирила Андрійовича, — нотаріус, чоловік із цілковито байдужим обличчям, сухим голосом зачитував останню волю батька. Кирило, що сидів у центрі кімнати, мов на троні, поважно кивнув, поправляючи бездоганний шовковий краватка. Його дружина Світлана — уособлення […]
Ну, в кого такого не було, а? Одразу після весілля мій чоловік, свята простота, урочисто вручив своїй мамі, Вірі Ігорівні, ключі від нашої квартири. І з удаваною серйозністю промовив: «Мамо, це на екстрений випадок, раптом що». Ага, звісно! Цей «екстрений випадок», як виявилося, траплявся в неї тричі на тиждень. Уявіть собі цю картину: сидиш удома, […]
Уявіть собі цю картину: дісталась нам від свекрухи дача у спадок. Ну як дача — одна назва. Похилий будиночок, паркан із трьох дощок і ділянка, заросла бур’янами по пояс. Мій чоловік, як і більшість чоловіків, глянув на це все і сказав: «Та ну її, краще продати». А я… ну такий у мене характер — вперта! […]
Фарфорова цукорниця з наївним візерунком із польових квітів стояла на звичному місці, але тепер здавалася мені потворною пащею, що ось-ось виплюне отруту. Ще вчора я бачила, як Аліна, дружина мого сина, з ангельською усмішкою висипала туди білий порошок із маленького пакетику, затиснутого в пальцях. Рік. Цілий рік я повільно зникала, перетворювалась на тінь. Слабкість, туман […]
Плач починався завжди в один і той самий час. Рівно опівночі, ніби всередині неї хтось запускав невидимий механізм скорботи. — Ти чуєш? — шепотіла я, штовхаючи чоловіка в бік. Кирило невдоволено бурмотів, не розплющуючи очей. — Лен, просто спи. Це ненадовго. — Але ж вона плаче. Справжньо. Може, їй зле? Він важко зітхав, і в […]