— Прощавай, любий, меблі можеш залишити собі… Ось і все. Вона пішла. Сашко кинув погляд їй услід, фізично відчуваючи, як у душі вже гуде пружина, готова вибухнути. Те, що вона — стерво, йому було ясно ще при знайомстві, два роки тому. Те, що вона — зараза, він зрозумів тільки зараз. Всього п’ять хвилин тому вони […]
Знову твоя мама обриває телефон! Дзвонить без зупину. Чи в неї там телефон зламався? — Андрій з роздратуванням жбурнув мій смартфон на розкладений диван у вітальні. Я на мить завмерла біля плити, тримаючи ополоник над баняком, у якому мліла свіжа юшка з грибами. Мати телефонувала вже вчетверте за сьогодні, і це було правдою. — Андрію, ну що ти починаєш. Вона просто хоче запросити нас на гостину, — я обережно поклала ополоник на підставку і витерла руки об вишитий рушник, що слугував мені фартухом. — Цієї суботи їй виповнюється шістдесят чотири роки. Поважна дата, ювілей майже. — Ага, бачили ми ті ювілеї! — він крутнувся на місці, і я помітила той самий крижаний погляд, від якого ставало не по собі. — Знаю я цей сценарій. Прийдемо, а там твоя сестра Мар’яна знову очі до стелі підійматиме. То дах у хаті протече, то дітям до школи ноутбуки потрібні. А хто в нас благодійний фонд? Звісно, я
— Знову твоя мама обриває слухавку! Чи в неї там календар зламався? — Андрій з роздратуванням жбурнув мій смартфон на розкладений диван у вітальні. Я на мить завмерла біля плити, тримаючи ополоник над баняком, у якому мліла свіжа юшка з грибами. Мати телефонувала вже вчетверте за сьогодні, і це було правдою. Але чи давало це […]
— «Так вийшло»? — її голос звучав моторошно спокійно. — Ти привів свою коханку на ювілей батька, Олег. Так вона ще й при надії!? Це не «так вийшло». Це було шоу…
— «Так вийшло»? — її голос звучав моторошно спокійно. — Ти привів свою коханку на ювілей батька, Олег. Так вона ще й при надії!? Це не «так вийшло». Це було шоу… …— Шанси… — літній лікар в окулярах зняв їх і втомлено потер перенісся. — Марино, я повинен бути з вами відвертим. Ваші шанси стати […]
Очі пса були такі сумні, ніби він ось-ось заплаче…
Якось, перебуваючи на зміні, я випадково почув телефонну розмову колеги. Він роздратовано повторював: – Та заберіть його куди хочете, робіть із ним будь-що, я більше не можу! Мені стало цікаво, про що йдеться. На моє запитання колега відповів, що віддає собаку, німецьку вівчарку. – Чому? – Запитав я. – Та він без пуття, – відмахнувся […]
О, мамо, прийшла? — Мар’яна, весело наспівуючи, розкладала продукти: червону рибу, дорогі сири і ще якісь делікатеси. — У нас сьогодні ввечері гості. Дмитра партнери прийдуть, треба вразити людей. — Звідки гроші на все це, Мар’яно? — тихо запитала мати. — Ти ж вчора казала, що дітям на молоко не вистачає, у мене пенсію забрала. — Ой, ну знайшлися! Дмитро премію отримав, — недбало відмахнулася донька. — Ти, до речі, сьогодні ввечері посидь у себе в кімнаті, добре? Не виходь, бо ці твої кофти ну, ти сама розумієш. Не той рівень. Ганна відчула, як у неї холоне всередині. — Тобто я маю сидіти під замком у власній квартирі, бо тобі соромно за мою бідність, яку ти сама ж і створила? — Мамо, не починай сцену! Просто не заважай нам відпочивати. Вечеря почалася о восьмій. З великої зали доносився сміх, дзвін кришталевих келихів, тих самих, що Ганна берегла як пам’ять про своє весілля, аромат запеченого м’яса. Про голодну Ганну ніхто не згадав
Січневий ранок у львівській багатоповерхівці почався не з аромату кави, а з гучного гуркоту вхідних дверей. Ганна Степанівна саме намагалася порахувати залишки грошей у своїй старенькій барсетці, коли на кухню, не знімаючи чобіт, влетіла її донька Мар’яна. — Мамо, терміново треба десять тисяч! — Мар’яна кинула на стіл свій новенький iPhone – Apple останньої моделі […]
– Що це ви робите? Закинули стару людину, не відвідуєте, не допомагаєте! А твоя свекруха хворіє. Вже тиждень із дому не виходить! – Обурювалася сусідка
– Що це ви робите? Закинули стару людину, не відвідуєте, не допомагаєте! А твоя свекруха хворіє. Вже тиждень із дому не виходить! – Обурювалася сусідка Лариса повернулася додому в поганому настрої. Сьогодні вона вирішила зайти на міський ринок і купити щось до святкового столу. А коли виходила з овочевого ряду, зіштовхнулася із сусідкою свекрухи. Відразу […]
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені каструлю по акції?
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені каструлю по акції? Оля прокинулася від запаху кави. На кухні гриміли чашки – Андрій завжди намагався зробити все тихо, але виходило не дуже. – Можна вже не ховатись, я не сплю, – крикнула вона. – Тоді з днем народження! – Андрій з’явився у дверях із […]
Ось він, мій час. Попросити вибачення. Не словами, ні. А ділом. Це не гроші, Семенівно. Це моє «пробач», яке я п’ятдесят років в собі носила
Я якраз у своєму кабінеті прибирала, як почула за вікном крик. Та не просто крик, а такий, знаєте, молодий, злий, на найвищій ноті відчаю. Немов струна лопнула. Моє старе серце так і защеміло. Дивлюся у вікно – а це біля хвіртки Клавдії Микитівни, нашої баби Клави, стоїть її дочка, міська, Іринка. У своїй тоненькій курточці, […]
– Ти що? Батькам ти сподобалася і навіть дуже! А мама не плакала, вона реготала! Коли вона вперше прийшла до майбутніх свекрів, вона їм кран на кухні виламала. – Так завзято взялася «тарілочки сполоснути»
– Завтра підемо до мене додому, – сказав Стас, цілуючи Юлю в щічку. – Класно! А батьки твої кудись їдуть? – Зраділа дівчина. – А то вже набридло по кіношках, та кафешкам ходити. І в гуртожитку не посидиш, вічно хтось підглядає, підслуховує. Стас обійняв її міцніше і посміхнувся: – Замерзла? Давай зігрію. Ти мене не […]
– Так, він не повернеться більше, і це добре. Досить ревіти. Є у мене для тебе чудовий чоловік на прикметі
Галя була коханкою. Не пощастило їй з заміжжям. Просиділа в дівках до тридцяти років, а потім вирішила все-таки знайти собі чоловіка. Що Павло одружений, спочатку не знала, але потім чоловік і сам не став приховувати цей факт, як тільки зрозумів, що жінка до нього прив’язалася і покохала. Але жодного докору Галя не висловила Павлу. Навпаки, […]