Григорій стояв біля свіжої могили матері. Щойно її поховали. Сльози текли самі собою по неголених щоках, він їх не приховував. Односельці поступово розходилися, а він усе стояв, поки його не торкнувся за руку дід Ніканор — Ходімо, Гриню, ходімо. Стояти тут марно, Анну вже не повернути. Вона прожила довге життя — вісімдесят сім років. І […]
Галина бігла пероном, ледве переводячи подих під вагою важких сумок, боячись запізнитися на останню електричку. Вона буквально застрибнула у майже порожній вагон на ходу, сіла на лаву і ще довго намагалася прийти до тями. Діставши маленьке люстерко з сумочки, критично поглянула на себе «Ох і вигляд! Зморшки всюди, мішки під очима, а ця невдала хімія […]
Недавно я вийшла заміж. Весілля вийшло галасливим і велелюдним: у мого чоловіка Михайла було багато рідні Після урочистості ми продовжили жити разом у тій квартирі, яку я знімала до шлюбу. Зі свекрухою та іншими родичами ми бачилися не часто. Приводів особливих не було, заходили в гості до батьків чоловіка рази 3, частіше не виходило, ми […]
Олеже, тобi якесь письмо. Я вирiшила забрати пошту, бо все вже ледве тримається в скриньцi. Напхали реклами, газет купу, ледве рахунки витягла, i ще конверт випав. Уявляєш, адреса не наша — номер будинку iнший. А прiзвище, iм’я та по батьковi твої — Попов Олег Iванович. I номер квартири наш, — Лена поставила сумку, поклала на […]
Родю, менi щось зле, — дружина схопилася за живiт, щойно вони увiйшли до свого номера в санаторiї. — Це все твiй чебурек на вокзалi — Та ти ж сама бурчала: «Зараз помру з голоду, дайте бодай шматочок хлiба!» Я винен, якщо там, окрiм чебурекiв, не було нiчого?! — Родiон дотягнув валiзи до кiмнати й розвалився […]
Аню, ти справді настільки дурна, чи просто прикидаєшся?Чоловік дивився на мене з неприхованим здивуванням — Гроші мають працювати, а не лежати мертвим вантажем! Невже я повинен пояснювати дорослій жінці такі елементарні речі? Я втомлено зітхнула й відсунула чашку чаю. Апетит пропав миттєво. Валера знову завів цей неприємний діалог З того моменту, як я отримала у […]
Василь Іванович ще раз оглянув свій кабінет. Усе було так, як він любив: мінімалістично, чисто та організовано. Його довго переконували перейти до цієї клініки. Він розумів, що тут умови праці кращі, зарплата вища, а перспективи для зростання значніші, але все одно залишався вірним якійсь внутрішній надії Багато років тому, так давно, що не вистачить пальців, […]
Яка ж у тебе внучка, Василю Дмитровичу, чорнява та білозуба.Від кого така? Чи не твоя? — Як же не моя, моя, пане, саме моя… Раз у покоління така з’являється, вже стільки років минуло… Внучка мого сина Аркадія, а мені вже правнучка виходить — Але ж, Василю Дмитровичу, у вас усі світловолосі… Я ж ваш рід […]
Знову твоя мама телефонує, Михайле, — з роздратуванням промовила я — Вона набирає кожні три години, це вже переходить усі межі! — Вона просто сумує, не бачу в цьому нічого поганого, — відповів чоловік. Прив’язаність свекрухи до єдиного сина я могла зрозуміти, але її постійне втручання у наше життя дратувало мене з першого дня шлюбу […]
Після нашого походу в мене добряче горіла задниця, а Вовку всього обсипало, та ще й кілька пальців розпухло — Алергія, — констатувала бабуся. — Ще б пак. Мінімум три кілограми цукерок змели удвох. Щоб вас пронос пробрав і очі на лоба повилазили. Це ж треба було так накинутися на шоколад. Діду, бери мотоцикл у сусіда […]