«Коли ж тебе вже не стане?» — прошепотіла невістка Її подих був теплим і пахнув дешевою кавою. Вона думала, що я без свідомості — просто тіло, начинене ліками. Але я не спала. Я лежала під тонкою лікарняною ковдрою, і кожен нерв у моєму тілі був натягнутий, як струна. Під долонею, схований від чужих очей, лежав […]
Хочу поділитися історією, яка сталася зі мною та чоловіком цього літа під час відпочинку. Вона ще раз доводить: не копай іншому яму — сам у неї й потрапиш. Особливо, коли робиш це на очах у тихої, але дуже спостережливої жінки Уявіть собі: ми з Миколою не бачили моря, мабуть, років сім. Постійно щось заважало — […]
У глибині зелених просторів, де ліси шепочуть давні таємниці, а ріки течуть, мов сріблясті стрічки, серед затишних хатинок із солом’яними дахами й димком з димоходів росла дівчинка на ім’я Сніжана. Її дитинство минало в маленькому селі, загубленому серед полів і пагорбів, де день починався з крику півня, а закінчувався заходом сонця, що фарбував небо у […]
У глибині тихого, засніженого села, де взимку вітер блукає між старими хатами, немов шепоче таємниці минулого, народилася дівчинка на ім’я Роза — тендітна, але напрочуд яскрава істота, мов втілення весни у світі, зануреному в довічну зиму. Її дитинство почалося під тінню страшної трагедії: коли Розі було лише трохи більше двох років, її батьки загинули в […]
Глибоко зітхнувши, немов збираючись із силами перед стрибком у невідоме, Юлія Сергіївна переступила поріг офісної будівлі, ніби починала нову главу свого життя. Ранкове сонце, що пробивалося крізь скляні двері, грало блисками на її доглянутому волоссі, підкреслюючи впевнену ходу. Вона йшла крізь хол, наповнений тихим гулом голосів і стуком підборів, відчуваючи, як кожен крок наближає її […]
Історія, яку я вам сьогодні розповім, — гірка, як полин, але, чесно кажучи, дуже повчальна. Це історія про те, як за один вечір можна втратити те, що будував двадцять п’ять років. І про те, що навіть у найдовшого терпіння є свій край Цього року в нас із чоловіком, Андрієм, мала бути срібна річниця весілля. Двадцять […]
— Васю, це ти, рідний — Так, мамо, я! Пробач, що так пізно… Голос матері, тремтячий від тривоги й втоми, долинув із темної прихожої. Вона стояла в старому халаті, з ліхтариком у руці — ніби чекала його все життя. — Васенько, моє серденько, де ж ти тинявся до самої ночі? Небо вже чорне, зорі сяють, […]
— Серветки. Переклади Голос свекрухи, Тамари Ігорівни, пройняв нерви, наче тупий ніж по склу. Я завмерла, дивлячись на ідеально рівну стопку лляних серветок. — Що з ними не так? — мій голос прозвучав надто тихо, майже нечутно. — Кут. Він задертий на міліметр. Гості подумають, що в нас у домі бардак. Я повільно видихнула, намагаючись […]
— Ну що, імениннице, готова сяяти? — Марк увійшов до спальні з двома келихами ігристого, на його губах грала та сама усмішка, від якої в мене досі щось тріпотіло всередині, навіть через двадцять років Він поставив келихи на туалетний столик, його відображення на мить злилося з моїм у дзеркалі. Я поправляла шовкову сукню кольору нічного […]
Повітря в саду, здавалося, застигло в часі. Воно було густим, важким, ніби насиченим не лише ароматами літа, а й чимось гірким, їдким — запахом паленого пластику й солодкавого гнилизного диму, до нудоти знайомого, мов відлуння минулого, що раптово вирвалося з зачинених дверей пам’яті. Стояла така тиша, що навіть листя на деревах не ворушилося, ніби боячись […]