17 Січня, 2026
Чоловіче! Я, можливо, зараз негарне питання задам, але що тут відбувається? — Маринко, ти вже вдома? А ми тут сюрприз готуємо! — з кухні визирнув Дмитро. На його обличчі блукала дивна, майже винувата посмішка. — Сюрприз? — Марина повільно поставила пакети на підлогу. — Дмитре, зараз восьма вечора. Я після десятигодинного робочого дня мріяла про тишу. А натомість бачу у нас вдома виставку взуття пенсійного фонду. Що тут відбувається? З-за спини чоловіка, випливла Ганна Йосипівна. На свекрусі був яскравий домашній халат. — Доброго вечора, невісточко, — промовила вона. — Не хвилюйся, ми тут трохи лад навели. Я дивлюся, у тебе в шафках на кухні справжній безлад: крупи стоять поруч із побутовою хімією. Я все переставила, підписала баночки, викинула те, що мені здалося зайвим. Тепер будеш як справжня господиня. — Викидаєте мої речі без дозволу? — Марина не могла повірити. — Дмитре, можеш пояснити, чому твої батьки господарюють у моїй кухні? — Сонечко, ну не кип’ятися. Розумієш, у тата з мамою обставини змінилися. Вони приїхали до нас пожити
Uncategorized

Чоловіче! Я, можливо, зараз негарне питання задам, але що тут відбувається? — Маринко, ти вже вдома? А ми тут сюрприз готуємо! — з кухні визирнув Дмитро. На його обличчі блукала дивна, майже винувата посмішка. — Сюрприз? — Марина повільно поставила пакети на підлогу. — Дмитре, зараз восьма вечора. Я після десятигодинного робочого дня мріяла про тишу. А натомість бачу у нас вдома виставку взуття пенсійного фонду. Що тут відбувається? З-за спини чоловіка, випливла Ганна Йосипівна. На свекрусі був яскравий домашній халат. — Доброго вечора, невісточко, — промовила вона. — Не хвилюйся, ми тут трохи лад навели. Я дивлюся, у тебе в шафках на кухні справжній безлад: крупи стоять поруч із побутовою хімією. Я все переставила, підписала баночки, викинула те, що мені здалося зайвим. Тепер будеш як справжня господиня. — Викидаєте мої речі без дозволу? — Марина не могла повірити. — Дмитре, можеш пояснити, чому твої батьки господарюють у моїй кухні? — Сонечко, ну не кип’ятися. Розумієш, у тата з мамою обставини змінилися. Вони приїхали до нас пожити

Марина зупинилася на порозі, відчуваючи, як важкі пакети з продуктами відтягують пальці. Ключі ледь чутно звякнули, залишившись у замковій щілині — вона навіть не встигла їх витягнути, бо погляд наткнувся на чуже взуття. У їхньому вузькому коридорі, де зазвичай панував мінімалізм, тепер панував хаос. Поруч із лакованими черевиками чоловіка лежали старі розтоптані капці з овечої […]

Read More
Того фатального четверга Ганна Петрівна вийшла на ганок, щоб покликати дітей на обід. Пахло смаженими кабачками та кропом. – Софійко! Артемку! Йдіть мити ручки! – гукнула вона в бік пісочниці. Відповіді не було. У пісочниці лежали покинуті відерця та пластикова лопатка, але дітей не було. Бабуся не одразу злякалася. «Мабуть, побігли до Галі у двір», – подумала вона. – Галю! Моя Софійка не у вас? – крикнула вона через тин. Сусідка вийшла з хати, витираючи руки об фартух. – Ні, Ганно. Я думала, вони у тебе обідають. Артемко теж зник? Протягом наступної години спокійне містечко перетворилося на розбурханий вулик. Жінки оббігали всі сусідні двори, зазирали в колодязі, кликали дітей так, що голоси зривалися на хрип. До пошуків долучилися чоловіки, сусіди, навіть місцевий дільничний. Хтось припустив найстрашніше — озеро. Всі кинулися до берега. Там, на піску біля самої води, самотньо лежали маленькі рожеві сандалики Софійки та синя кепка Артемка – Українці Сьогодні
Uncategorized

Того фатального четверга Ганна Петрівна вийшла на ганок, щоб покликати дітей на обід. Пахло смаженими кабачками та кропом. – Софійко! Артемку! Йдіть мити ручки! – гукнула вона в бік пісочниці. Відповіді не було. У пісочниці лежали покинуті відерця та пластикова лопатка, але дітей не було. Бабуся не одразу злякалася. «Мабуть, побігли до Галі у двір», – подумала вона. – Галю! Моя Софійка не у вас? – крикнула вона через тин. Сусідка вийшла з хати, витираючи руки об фартух. – Ні, Ганно. Я думала, вони у тебе обідають. Артемко теж зник? Протягом наступної години спокійне містечко перетворилося на розбурханий вулик. Жінки оббігали всі сусідні двори, зазирали в колодязі, кликали дітей так, що голоси зривалися на хрип. До пошуків долучилися чоловіки, сусіди, навіть місцевий дільничний. Хтось припустив найстрашніше — озеро. Всі кинулися до берега. Там, на піску біля самої води, самотньо лежали маленькі рожеві сандалики Софійки та синя кепка Артемка – Українці Сьогодні

Ганна Петрівна впала на коліна. Її крик розрізав тишу надвечір’я так, що птахи знялися з дерев. Кілька днів водолази обшукували дно. Шукали довго, ретельно, але озеро не віддало нічого. Жодної ознаки того, що діти були у воді. Дільничний, літній чоловік з втомленими очима, прийшов до Ганни Петрівни через три дні. – Ганно, треба повідомити Світлану […]

Read More
я тут прикидаю, як краще оцю перегородку знести. Якщо об’єднати кухню з цією кімнатою, вийде сучасна студія. Зараз у Києві всі так роблять, це додає простору. — Яку перегородку?! Ти про що взагалі розмовляєш? — Ірина відчувала, як в середині починає закипати гнів. Іван нарешті згорнув рулетку і розвернувся до сестри. На його обличчі сяяла самовпевнена посмішка людини, яка вже все за всіх вирішила. — Ну як про що. Мамі ця трикімнатна квартира вже ні до чого, вона лише втомлюється тут прибирати. Ми вирішили, що вона переїде в нашу однокімнатну. А ця квартира — ідеальний варіант для мене та Наталі. Вона ж чекає дитину, нам скоро знадобиться дитяча. — Як ти можеш думати про таке? Мама ще жива, а ти у неї дім відбираєш, в якому вона все життя прожила
Uncategorized

я тут прикидаю, як краще оцю перегородку знести. Якщо об’єднати кухню з цією кімнатою, вийде сучасна студія. Зараз у Києві всі так роблять, це додає простору. — Яку перегородку?! Ти про що взагалі розмовляєш? — Ірина відчувала, як в середині починає закипати гнів. Іван нарешті згорнув рулетку і розвернувся до сестри. На його обличчі сяяла самовпевнена посмішка людини, яка вже все за всіх вирішила. — Ну як про що. Мамі ця трикімнатна квартира вже ні до чого, вона лише втомлюється тут прибирати. Ми вирішили, що вона переїде в нашу однокімнатну. А ця квартира — ідеальний варіант для мене та Наталі. Вона ж чекає дитину, нам скоро знадобиться дитяча. — Як ти можеш думати про таке? Мама ще жива, а ти у неї дім відбираєш, в якому вона все життя прожила

— Іване, ти що тут затіяв зі своїми інструментами?! Ірина завмерла на порозі материної квартири, приголомшено дивлячись на брата. Іван із серйозним виглядом, наче він був головним інженером великого будівництва, зосереджено розтягував рулетку вздовж стіни у вітальні, роблячи якісь помітки олівцем прямо на шпалерах. — О, Ірка прийшла, — він навіть не повернув голови, продовжуючи […]

Read More
А я? Я вам не сім’я
Uncategorized

А я? Я вам не сім’я

…Андрій остовпів, коли у прочинені на ланцюжок двері прослизнуло щось запилене, худе, і це «щось» цілеспрямовано, з дрібним тупотом, пробігло прямо до манежу з сином… Що Андрій і Наталя одружаться, у випускному 11 «б» ніхто не сумнівався! Ну ще б пак: як взяв над Наталкою шефство ще в 4 класі цей веснянкуватий хлопчик, так і […]

Read More
Пожили вони в нас трохи, поки Ігор квартиру підшукав. Я не могла натішитися невісткою. Встану вранці — а на кухні вже млинці гарячі. У ванній рушники складені рівненько. Христина і попрасує, і підлогу помиє, і мені допоможе, якщо попрошу. Віка, щоправда, з нею не дуже ладнала. — Ти як служниця, — казала вона Христині, коли Ігоря не було вдома
Uncategorized

Пожили вони в нас трохи, поки Ігор квартиру підшукав. Я не могла натішитися невісткою. Встану вранці — а на кухні вже млинці гарячі. У ванній рушники складені рівненько. Христина і попрасує, і підлогу помиє, і мені допоможе, якщо попрошу. Віка, щоправда, з нею не дуже ладнала. — Ти як служниця, — казала вона Христині, коли Ігоря не було вдома

Я завжди знала, що мій Ігор знайде собі правильну жінку. Він у мене вдався в батька — такий самий спокійний, серйозний, слів на вітер не кидає. Але характер має твердий. На заводі його поважають, уже в двадцять шість головним інженером поставили. Гроші в дім, не п’є, не вештається десь ночами. Золота дитина. Тільки з дівчатами […]

Read More
– Індичка, салати, закуски, напої, прикраси – все склала. Вийшло двадцять шість тисяч. Ділимо навпіл – тринадцять із вашого боку! – Незворушно видала сваха першого січня
Uncategorized

– Індичка, салати, закуски, напої, прикраси – все склала. Вийшло двадцять шість тисяч. Ділимо навпіл – тринадцять із вашого боку! – Незворушно видала сваха першого січня

– Індичка, салати, закуски, напої, прикраси – все склала. Вийшло двадцять шість тисяч. Ділимо навпіл – тринадцять із вашого боку! – Незворушно видала сваха першого січня Ірина перечитувала повідомлення у телефоні й не могла повірити своїм очам. Людмила написала довге послання, суть якого зводилася до одного: ніяких продуктів, ніяких салатів, нічого готувати та робити не […]

Read More
— Знаєш, це батько написав. Гроші переказав на онуку — цілих сто тисяч. І каже, що сам завтра приїде. Вранці приїде, день побуде з нами, а вночі знову на потяг. Дружина аж очі витріщила від подиву: — А чого ж ти при матері змовчав? Вони ж у розлученні вже багато років… Невже твоїй мамі не було б байдуже? — Не захотів якраз через це, — зітхнув він. — Раптом їй боляче стане? Ти ж знаєш, яка вона в мене вразлива
Uncategorized

— Знаєш, це батько написав. Гроші переказав на онуку — цілих сто тисяч. І каже, що сам завтра приїде. Вранці приїде, день побуде з нами, а вночі знову на потяг. Дружина аж очі витріщила від подиву: — А чого ж ти при матері змовчав? Вони ж у розлученні вже багато років… Невже твоїй мамі не було б байдуже? — Не захотів якраз через це, — зітхнув він. — Раптом їй боляче стане? Ти ж знаєш, яка вона в мене вразлива

У молодого подружжя сталася велика радість — у їхній оселі з’явилося довгоочікуване малятко. Коли маму з донечкою привезли додому, ввечері влаштували скромне сімейне свято, як то кажуть, «на кашу». Сидять за столом, гомонять про приємні клопоти. Раптом щасливому батькові прийшло повідомлення. Він відкрив його, прочитав, мимоволі усміхнувся і швидко щось “настукав” у відповідь. Дружині стало […]

Read More
Мамо, мені терміново потрібно п’ять тисяч! — Сергій влетів на кухню, навіть не скинувши брудного взуття. Він кинув ключі від машини на обідній стіл, застелений чистою скатертиною. Ганна Петрівна відчула, як на душі стало важко. — Сергійку, синку, доброго дня. Що трапилося? Ти налякав мене. — Двигун «застукав»! — він нервово зачесав пальцями волосся. — Завтра треба везти на СТО, майстер сказав, без передоплати навіть не гляне. А ти ж знаєш, Оксана в декреті, у нас кредитна картка вже в мінусах. Ми ледь кінці з кінцями зводимо. — Але ж, Сергію. — мати розгублено подивилася на сина. — Пенсія лише післязавтра. У мене зараз на картці майже порожньо. — Післязавтра?! Мамо, ти жартуєш? Мені машина для роботи потрібна! Якщо я завтра не віддам її в ремонт, я за тиждень клієнтів розгублю. Ти хочеш, щоб твій син залишився без копійки? — Сергійку, ну зачекай два дні, це ж не вічність, — винувато мовила мати
Uncategorized

Мамо, мені терміново потрібно п’ять тисяч! — Сергій влетів на кухню, навіть не скинувши брудного взуття. Він кинув ключі від машини на обідній стіл, застелений чистою скатертиною. Ганна Петрівна відчула, як на душі стало важко. — Сергійку, синку, доброго дня. Що трапилося? Ти налякав мене. — Двигун «застукав»! — він нервово зачесав пальцями волосся. — Завтра треба везти на СТО, майстер сказав, без передоплати навіть не гляне. А ти ж знаєш, Оксана в декреті, у нас кредитна картка вже в мінусах. Ми ледь кінці з кінцями зводимо. — Але ж, Сергію. — мати розгублено подивилася на сина. — Пенсія лише післязавтра. У мене зараз на картці майже порожньо. — Післязавтра?! Мамо, ти жартуєш? Мені машина для роботи потрібна! Якщо я завтра не віддам її в ремонт, я за тиждень клієнтів розгублю. Ти хочеш, щоб твій син залишився без копійки? — Сергійку, ну зачекай два дні, це ж не вічність, — винувато мовила мати

Ганна Петрівна стояла біля плити, вправно перевертаючи на пательні золотисті сирники. У повітрі пахло ваніллю та затишком — тим самим ароматом дому, який вона плекала все життя. Раптом вхідні двері з гуркотом відчинилися, змусивши жінку здригнутися. — Мамо, мені терміново потрібно п’ять тисяч! — Сергій влетів на кухню, навіть не скинувши брудного взуття. Він кинув […]

Read More
Ігор повернувся додому з відрядження. Чоловік припаркував машину біля свого будинку, дістав з багажника сумку і попрямував у підʼїзд. – Боже…, як я втомився… Зараз би  смачно повечеряти, прийняти гарячу ванну, і швидше опинитися в ліжку, – думав Ігор, піднімаючись сходами. За роздумами чоловік не помітив, як опинився на своєму поверсі. Ігор підійшов до дверей квартири і здивувався, побачивши гору з сумок та пакетів. – Що це таке?! – промовив вголос він. Раптом, на одній з сумок, він помітив якийсь аркуш паперу. Ігор взяв його, прочитав і…аж рота відкрив від прочитаного
Uncategorized

Ігор повернувся додому з відрядження. Чоловік припаркував машину біля свого будинку, дістав з багажника сумку і попрямував у підʼїзд. – Боже…, як я втомився… Зараз би  смачно повечеряти, прийняти гарячу ванну, і швидше опинитися в ліжку, – думав Ігор, піднімаючись сходами. За роздумами чоловік не помітив, як опинився на своєму поверсі. Ігор підійшов до дверей квартири і здивувався, побачивши гору з сумок та пакетів. – Що це таке?! – промовив вголос він. Раптом, на одній з сумок, він помітив якийсь аркуш паперу. Ігор взяв його, прочитав і…аж рота відкрив від прочитаного

Ігор повернувся додому з відрядження. Чоловік припаркував машину біля свого будинку, дістав з багажника сумку і попрямував у підʼїзд. – Боже…, як я втомився… Зараз би  смачно повечеряти, прийняти гарячу ванну, і швидше опинитися в ліжку, – думав Ігор, піднімаючись сходами. За роздумами чоловік не помітив, як опинився на своєму поверсі. Ігор підійшов до дверей […]

Read More
Олег повернувся додому, заглянув в кімнату сина. – Що це ти робиш? – запитав він. – Поплавок міняю, – відповів Захар. – Ну, роби. Якось у вихідний з’їздимо з тобою на рибалку, – сказав Олег. – Я завтра на рибалку їду. З дядьком Сашком, – несподівано сказав Захар. – З дядьком Сашком? З яким це таким дядьком Сашком? – здивувався Олег. – Дядько Сашко, від хороший! Він все для мене робить! – сказав син і зупинився. – Ой, вибач, мабуть я не мав цього говорити. – Цікаво-цікаво… А мама знає цього дядька Сашка? – Олег на хвилину задумався, а потім заціпенів від несподіваної здогадки
Uncategorized

Олег повернувся додому, заглянув в кімнату сина. – Що це ти робиш? – запитав він. – Поплавок міняю, – відповів Захар. – Ну, роби. Якось у вихідний з’їздимо з тобою на рибалку, – сказав Олег. – Я завтра на рибалку їду. З дядьком Сашком, – несподівано сказав Захар. – З дядьком Сашком? З яким це таким дядьком Сашком? – здивувався Олег. – Дядько Сашко, від хороший! Він все для мене робить! – сказав син і зупинився. – Ой, вибач, мабуть я не мав цього говорити. – Цікаво-цікаво… А мама знає цього дядька Сашка? – Олег на хвилину задумався, а потім заціпенів від несподіваної здогадки

Телефон задзвонив, коли Олег шукав у коморі сумку з інструментами. На екрані висвітлилося: “Мама”. – Доброго дня, мамо! Що сталося? Вислухавши відповідь, Олег запитав: – А завтра не можна? У мене сьогодні деякі справи… Гаразд, зараз приїду. Він зачинив двері в комору і пішов перевдягатися. – Тату, ти йдеш? – засмучено спитав його тринадцятирічний син. […]

Read More