Валентина нічого не могла з собою вдіяти. Вона немов шкірою відчувала, що чоловік їй зраджує. Вона переживала від невизначеності. Якось навіть наважилася відверто з ним поговорити. Запитала, так це чи ні, але він лише відповів: – Ти що? Ми вже десять років одружені! Яка коханка? Мені й тебе вистачає! Здавалося б, говорив Ігор чесно, щиро. […]
Віра відчинила шафу у своїй кімнаті і почала вибирати одяг. Одягла чорну пряму спідницю та чорний светр. – Куди це ти вбралася? – До кімнати зайшла мама. – На поминки чи що? – Ні, мамо, мене запросили на день народження, – сказала донька. – І хто запросив? – здивувалася мама. – Тобі краще присісти, – раптом сказала Віра. Мама здивовано дивилася на доньку, нічого не розуміючи
Віра стояла перед дзеркалом у коридорі і невдоволено і прискіпливо розглядала себе. Нічого цікавого. Звичайна дівчина. Так, фігура струнка у її тридцять п’ять, ні грама зайвого. Волосся русяве, трохи кучеряве, не густе. Але при неяскравому світлі коридору здається тьмяно-сірими. Мама економила електроенергію та вкручувала слабкі лампочки. Віра завязала волосся в хвіст, розтягла тонкі губи в […]
Олена помітила, що її чоловік почав дивно поводитися, затримується на роботі, не ночує вдома. Вона вирішила поговорити з ним. Дочекавшись його повернення, запитала: – Андрію, ти нічого не хочеш сказати? – Ні, а що? – здивувався він. – Ночувати в неї сміливості вистачає, а зізнатися – ні? Андрію, вона ж тобі в дочки годиться! – раптом сказала дружина. Олена говорила навмання, але потрапила в яблучко! Андрій підвівся і тихо сказав: – Як ти дізналася про нас? Олена застигла, вона не вірила, що її здогадки підтвердяться
Олена сиділа біля темного вікна, дивлячись на дощ, що накрапав. Андрій, швидше за все вже не прийде. Знову! Останнім часом він часто “затримувався” на роботі, намагаючись порозумітися наступного дня. Спочатку Олена вірила йому, але коли його відлучки стали постійними – задумалася А невдовзі чоловік перестав навіть пояснюватися з приводу того, чому не ночував вдома. Просто […]
Ольга викрутила ганчірку для підлоги, злила воду з відра й попрямувала до підсобки. Зараз вона залишить відро й швабру і побіжить додому – годувати слабу маму… Ось уже цілий рік Ольга миє під’їзди в будинках. Дитинство Ольги закінчилося два роки тому. Тоді вони з мамою ще спали, як раптом у двері хтось постукав. Це був колега батька по роботі, дядько Грицько. Він тихо сказав щось матері в коридорі і в квартирі запала тиша. А потім мати раптом заголосила й побігла в кімнату. Ольга не розуміла, що відбувається
Ольга викрутила ганчірку для підлоги й акуратно злила брудну воду з відра. Чистою стороною руки вона відкинула з обличчя неслухняне пасмо волосся і попрямувала до підсобки. Зараз вона залишить відро й швабру в підсобці і поспішить додому – годувати слабу маму, а потім – до школи… Добре, що можна вчитися у другу зміну, а інакше […]
Семенівна з подружками вирішили попліткувати. Старенькі вийшли посидіти на лавці біля будинку. Вони сперечалися про своїх внуків – хто краще в житті влаштувавався, хто як живе… – Бабусю, ти там не змерзла?! – раптом вікна другого поверху висунулася голова якогось молодого чоловіка. – Ні, любий! – гукнула Семенівна. – Все добре! Голова зникла, а за дві хвилини на вулицю вийшла якась молода дівчина з пледом у руках… – Ольго Семенівно, ви б не засиджувалися, вітер холодний! – строго сказала вона. – Он вкрию вас, щоб не змерзли! Вона вкрила Семенівну пледом і побігла назад у під’їзд. – А хто це був? – здивовано запитала Макарівна, не розуміючи, що відбувається
Хто в тебе онук? Будівельник? – насупившись, запитала Макарівна. – У сенсі директор будівельної фірми? – Ні, – посміхнувшись, відповіла Семенівна, – На будівництві він працює. Каменяр. – Каменяр, – скривившись повторила Макарівна. – Іванівно, ти чула? Каменяр! – А що, зараз молодь мулярами стає? – Іванівна щиро здивувалася. – А що, у твоїх дітей […]
У Ольги й Кирила народився синочок. Друг сімʼї Василь купив їм візочок, ліжечко та купу дорогих іграшок. Ольга була просто приголомшена! Вони ж заздалегідь нічого не купили – прикмета погана. А тут Василько в день виписки приїхав, та як почав розвантажуватись на очах у всіх… – Слухай, ну це занадто, ми хоч і друзі, але… – підійшов до товариша Кирило. – Облиш, друже, – зупинив його Василь. – Ти ж бачиш, що в мене крім матері немає нікого. А у вас діти. Ну я ж можу купити, мені це нічого не вартує! Так тоді й вирішили. А невдовзі Кирило з Ольгою запропонували Василю несподіване
Знову гроші приніс, даремно ти йому віриш, Ларисо, де от він їх заробив? – бурчала до Василька бабуся. А він знову приніс додому сумки з делікатесами, новий телевізор днями купив їм, пральну машинку. А вони все були незадоволені! Хоча ні, це бабуся, а мама Васильку вірила, казала своїй матері. – Мамо, ну що ти у […]
Микола відвіз дружину Ганну і дітей у село до своєї матері. Він хотів, щоб сімʼя відпочила, а сам повернувся у місто. Свекруха зустріла Ганну й онуків, як годиться, з частуваннями на столі. Після дороги всі заснули. Діти лягли на веранді, а Ганні свекруха постелила у кімнаті Миколи… Прокинулася Ганна раптово – від галасу свекрухи: – Спимо, пані?! Підйом, корова сама не подоїться! Ганна глянула на телефон – п’ята ранку. Вона все ж встала. – Навіщо у ванну йдеш?! – невдоволено запитала свекруха. – Потім вмиєшся, все одно брудна будеш! Ганна сумно пішла перевдягатися і працювати… А через кілька днів свекруха зрозуміла несподіване
Ганна все життя була активною й енергійною. Вже в дитинстві, у дитячому садку, вона намагалася залучати інших дітей у різні ігри й допомагала виховательці робити для всіх зарядку. У п’ятому класі вона стала старостою і першою ученицею, була улюбленицею вчителів і легко знаходила спільну мову з однокласниками. В університеті також не залишалася в тіні, беручи […]
— А до мами дяді заходили, поки тебе не було, — видала донька
— Із мамою в кімнаті зачинялися. А потім він пішов, і подзвонив дядько Вітя. Мама довго з ним говорила. А тоді причепурилася й пішла. — Як пішла? А тебе саму залишила? Кристина помітила, як у чоловіка на скронях з’явилися жилки, але навіть уявити не могла, звідки донька взяла цю інформацію. — А до мами вчора […]
Віра прийшла в гості до матері. Тамара пригостила доньку чаєм, поставила на стіл печиво. – Мамо, а я ж не просто так прийшла, – раптом сказала донька. – Я так і знала! Ви з чоловіком розлучаєтеся? – захвилювалася мама. – Ні. У нас все добре! Я прийшла повідомити тобі новину, – додала Віра. – Мамо…Ти скоро станеш бабусею! – Що? – округлила очі Тамара. – Мамо, ти що не рада? – тихо сказала Віра. – Чому тут радіти?! Доню, що ж ти наробила…, – важко зітхнула Тамара. – Мамо, чому ти так говориш? – Віра здивовано дивилася на матір, не розуміючи, що відбувається
Ну от і все, дітки, батько ваш нас покинув! – мама плакала, стискаючи в руках кухонний рушник так відчайдушно, наче це був останній острівець стабільності в її житті Шестирічна Віра сиділа на дивані, вчепившись у плюшевого зайця, і схвильовано спостерігала за тим, що відбувається. Вона ще не розуміла, що все це означає, але усвідомлювала: трапилося […]
Брат Миколи був на заробітках тому він часто допомагав його дружині Люді. Це не дуже подобалося дружині Миколи – Тані. У них було двоє малих дітей і свої клопоти. І ось в Люди знову «все навалилося»! То поличка у ванній відпала, то бойлер не гріє. І Микола знову бігав до неї як на другу роботу. Іноді після зміни навіть додому не зазирав – одразу до Люди! А потім, одного вечора, він повернувся додому не один… Діти тільки заснули, у домі було тихо. І раптом скрип замка, кроки, голоси – чоловічий і жіночий… Таня вийшла в коридор і оторопіла від побаченого
Тетянко, я до Люди заскочу, – сказав Микола, уже вдягаючи куртку і звичним жестом поправляючи комір. – Вона каже, у неї знову кран тече на кухні, боїться, що сусідів знизу заллє Він краєм ока глянув у бік дружини. Вона сиділа на дивані, пригорнувши до грудей молодшу, заколисувала. Волосся зібране абияк у пучок, під очима тіні […]