Мені 46. Місяць тому я народила двійнят – хлопчик Артурко та дівчинка Оленка. Передати словами не можу, що я відчуваю, коли дивлюся на своїх діток. Щастя, радість, сльози, тепло всередині. Ну аж розпирає, чесно Тільки от ні моя мама, ні рідна сестра не приїхали навіть на виписку. Родичі зі сторони чоловіка також проігнорували народження наших […]
– Мамо, а де тато живе тепер? – У чужої тьоті. Бо тато нашого дому не хотів. – А ти його любила? – Любила. Але він помилився. Миколі було 57, коли він зібрав валізу і вийшов з власного будинку. Не грюкнув дверима. Не крикнув. Не озирнувся. Просто вийшов. За тридцять років шлюбу він навчився мовчати. Терпіти. Будувати. Забезпечувати. Дарувати. […]
Сусідська квартира після того, як не стало Ніни Михайлівни стояла кілька років порожня. Надія вже звикла, що вона єдина господиня у невеликому коридорчику на дві квартири, відокремленому від загальної частини під’їзду старими металевими дверима з обдертим дерматином… І раптом якось вона почула звук дрилі! Жінка подивилася у вічко – треба ж! Надія аж руками сплеснула […]
Я дивлюся на свою невістку Оксану і не можу зрозуміти: як так можна жити в сучасному світі? Вона сама ліпить вареники, пельмені. Пече пиріжки, лапшу вручну робить, навіть піцу і торти готує сама. Недавно я їй сказала: — Оксаночко, зараз же все це можна купити. Бережи свій час, він же безцінний! Вона посміхнулася, махнула рукою: […]
-Сашко, давай Оленку в дитячий будинок здамо! -Ти зовсім збожеволіла? Як це “здамо”? – Олександр здивовано глянув на дружину. -Ну як? Так і здамо! – Жанна змахнула кучері. – У нас скоро своя дитина буде, навіщо нам чужа? -Жан! Так тому і буде, що бог вирішив нас нагородити за те, що ми допомогли маленькій сирітці […]
– Не плач, доню, ти заслуговуєш на краще! Розлучення – це лише початок, – м’який, але рішучий голос мами огортав, наче кокон. – Мамо, це не просто розлучення, це аварія всього, що я будувала. П’ять років, розумієш? П’ять років у нікуди! – хрипкий шепіт вирвався з грудей Олени, і вона знову уткнулася обличчям у мокру […]
Коли мама з татом одружилися, батько вмовив маму переписати її успадковану шикарну трикімнатну на свекруху, щоб була можливість взяти кредит на його ім’я під заставу житла. Мама написала дарчу, справа батька пішла в гору, вона якось не замислювалася про те, щоб вимагати квартиру назад. Десять років тому, коли мені було 18, тато зібрав сімейну раду. […]
Не стало Сергія Ігоровича… Приїхали його сини з дружинами, поховали. Стали речі розбирати, квартиру здати хотіли поки ще спадщину не оформили. Квартира хороша, хоч і не велике місто, а гроші за неї можна пристойні отримати. Навіть ремонт не потрібно робити, все чисто й гарно. Дружини вже раділи, і думали куди гроші витратити, на подорожі чи […]
– Все, Настю, між нами все скінчено! Я хочу справжньої родини, дітей. Ти не можеш мені цього дати. Я довго чекав, терпів. Мені потрібний син. Я вже подав на розлучення! Тобі три дні на збори. Як поїдеш – подзвони. Я поки що у мами поживу. Поспішай, мені треба підготувати квартиру для дитини та її матері. […]
Свекруха прийшла в наш дім, сіла за мій стіл, з’їла мою вечерю і назвала мене “дивакуватим і тимчасовим рішенням Івана”. А мій чоловік, Іван, просто відвернувся до телевізора. Я дивилась на нього, а бачила порожнечу. І вперше подумала – а, може, я більше не хочу доводити, що гідна бути в цій родині Все починалося ще […]