Ольга їхала в таксі на інший кінець міста, в передчутті приємної зустрічі. Жінка збиралася зустрітися зі своєю старою подругою, посидіти у кафе. Дружили вони давно, а от зустрічалися, на жаль, нечасто, бо подруга ще працювала, на відміну від Ольги – пенсіонерки. Тому, коли подруга запропонувала зустрітися в її обідню перерву в кафешці, неподалік її роботи, […]
Тетяна весь день поралася на кухні. У чоловіка Миколи сьогодні ювілей. – Щось Микола спізнюється, і телефон не відповідає, – переживала дружина. Минула ще година. Нарешті Микола з’явився. – Таня, нам треба поговорити наодинці, – сказав чоловік. Вони пройшли у спальню. – Я не можу це приховувати далі. Я покохав іншу. Я йду від тебе, – раптом сказав Микола. Тетяна не знала, що сказати, і не лише сказати. Вона не знала, що робити.
Тетяна весь день поралася на кухні. У чоловіка Миколи сьогодні ювілей. Він якраз зараз має приїхати з санаторю, куди йому дали путівку, як хорошому працівникові на честь ювілею. На заводі він працював тридцять років. Починав з простого робітника, а дійшов до головного інженера. Усі свої свята вони відзначали день в день. Ось і сьогодні саме […]
Сергій часто підвозив Марічку додому. Вона була перша красуня на селі і хлопець її дуже кохав. В один з таких разів все й трапилося – Сергія раптово не стало. І мати Сергія Марічку незлюбила. – Якби мій Сергійко не поїхав за нею у райцентр тоді, він був би зараз тут! Зі мною! – все казала вона. З того часу й почалися негаразди в Марії
Марія народилася у простій родині в селі. З дитинства вона була гарною дівчинкою, підростала, потім пішла до школи, жителі села говорили: -Он, іде наша красуня! Ох, хлопці, комусь підростає наречена! Ох і побігаєте ви за нею! Вже зі школи хлопці намагалися привернути її увагу до себе. -Росте красуня! Ну, жіночки, бережіть своїх мужиків, ще трохи […]
Антоніна Василівна зварила борщ. Потім прийшла її подруга Клавдія. Вони пообідали. – У сина мого сусіда жінка зʼявилася, – ніби між іншим сказала Клавдія. – Ой, та й добре, – сказала Антоніна. – Сама кажеш, чоловік гарний. – Не знаю, як тобі й сказати, – Клавдія насупилася, а потім тихо додала: – Зінка твоя до сина сусідського бігає. Сама бачила! Антоніна застигла
Антоніна Василівна задумливо дивилася у вікно на нескінченно гарний зимовий краєвид Тиша та спокій… Але на душі у Антоніни Василівни не було спокою. Півгодини тому до неї навідалася стара приятелька Клава. Вони колись разом працювали і навіть дружили сім’ями, відзначали спільно свята, добре що жили в сусідніх будинках. Але так склалося життя, що у Клавдії […]
Настя повернулася додому пізніше, ніж звичайно. – Чим це пахне? – з порога запитала вона, відчувши аромат смаженої картоплі. – А я картоплі насмажив, на салі домашньому. – радісно сказав Вадим. – А огірочки, ну просто неймовірні! До речі, звідки це все взялося? Я вийшов на балкон, а там і картопля, і варення, і овочі домашні, – здивувався чоловік
Що ви тут робите? Я ж казала вам не приїжджати! – Настя навіть притупнула каблуком витонченої туфельки від обурення, хоча перед нею стояла її мама – Ганна Іванівна – Ми з батьком гостинці тобі привезли, картоплю, огірочки, варення. – розгублено говорила літня жінка, вказуючи на стареньку машину, що стоїть поруч. У машині сидів батько Насті […]
Світлана лагала спати, як раптом пролунав дзвінок телефону. Жінка взяла слухавку і чоловік побачив, як вона змінилася на обличчі. Вона недовго поговорила і повернулася до чоловіка. – Андрію, завтра приїжджає твоя бабуся! – раптом сказалв дружина. – Світлано, тільки не це! Що нам робити? – засмутився чоловік
Пізно ввечері пролунав дзвінок телефону. Світлана взяла слухавку і чоловік побачив, як вона змінилася на обличчі. Вона недовго поговорила і повернулася до Андрія. – Андрію, завтра приїжджає твоя бабуся! – Світлана, тільки не це! Один вихідний! Що вона сказала? На скільки приїде? – Сказала, що приїде не рано. Не хоче нас турбувати зранку. – Добре […]
Тетяна поверталася додому з важкими пакетами продуктів. Вона поставила сумки на лавку біля під’їзду і сіла відпочити. – Вибачте, а ви у цьому під’їзді живете? – почувся раптом чоловічий голос. Тетяна застигла. – Цього не може бути! – подумала вона. – Це ж він! Це ж Віктор.
Тетяна два роки тому відзначила своє шістдесятиріччя, але ще працювала. У вихідні вона закуповувала продукти на весь тиждень. Після роботи в неї зовсім не залишалося сил ходити в магазини. У суботу вона поверталася додому і сварилася на себе, що не розрахувала сили та набрала надто багато продуктів. Пакети були дуже важкими. Тетяна поставила сумки на […]
Таня повернулася додому з червоними від сліз очима. Мама, Олена Леонідівна, сплеснула руками, побачивши обличчя дочки. – Таня! Що трапилося? – Нічого, – Тетяна поставила на підлогу важкі сумки. – Я ж бачу, що щось сталося, – захвилювалася мама. – Я зустріла Наталю. Маму Бориса, – крізь сльози промовила Тетяна.
Таня! Ти? – гукнула Наталя Семенівна жінку у старому зеленому плащі. Вона була одягнена не за погодою, надто легко Жінка обернулася. Це була Тетяна, невістка Наталії, вже два роки як колишня. Таня виглядала розгубленою: вона явно не бажала цієї зустрічі. – Здрастуйте, – сухо привіталася Таня і взяла важку сумку з продуктами в іншу руку. […]
Олена прокинулася рано. Жінка одягнулася і пішла готувати сніданок. Через годину на кухню зайшов чоловік. – Що у нас на сніданок? – запитав Віктор. – А ти нічого не хочеш мені сказати? – раптом сказала Олена. – Ні, – нічого не розуміючи відповів чоловік. Олена заплакала, одягла пальто і вибігла з квартири.
Будильник продзвенів рівно о сьомій ранку. Розплющивши очі, Олена озирнулася на всі боки. Поруч із нею сопів чоловік, а на сусідньому ліжку мирно спала донька. У першокласників канікули, а чоловік у довгостроковій відпустці через відсутність замовлень у фірми. Тому сьогоднішнього ранку у Олени було години три до їх пробудження. Вона встала і подалася в душ. […]
Віра ходила по квартирі. Вона ніяк не могла повірити у те, що відбувається. Годину тому чоловік заявив: – Іду. Люблю іншу. Вибач. Виявляється, і речі зібрав наперед. Підготувався. Віра сиділа на кухні і плакала, як раптом почула, що у двері подзвонили. Жінка відчинила. На порозі стояв чоловік у чорній куртці і з валізкою в руках. Вона здивовано дивилася на нього і мовчала.
Віра ходила по квартирі. Вона ніяк не могла повірити у те, що відбувається. Та й як можна повірити, що чоловік, з яким прожили п’ятнадцять років, пішов. – Іду. Люблю іншу. Вибач, – сказав він. Виявляється, і речі зібрав наперед. Підготувався. І здогадувалася, що щось не те: затримувався на роботі, говорив про позапланові перевірки, зустрічі з […]