Як бабусине марновірство врятувало нам життя.
Моя бабуся хоча і була дуже віруючою, але вірила також і в прикмети і була дуже забобонною.
Коли я став старшим, я завжди говорив їй, що з точки зору релігії – це гріх, і така поведінка не сподобається Богу.
Тато сміявся, а бабуся відповідала мені, що це стосується таких безбожників, як я, а її віри в різні прикмети береже від неприємностей.
Особливо дратував бабусю чорний кіт, і якщо вона його зустрічала, обов’язково поверталася додому, незалежно від того, куди і навіщо йшла.
Якщо хтось із нас розсипав сіль, бабуся дуже сердилася, брала її і кидала через ліве плече, щось бурмочучи при цьому.
Може це пов’язано з тим, що до 60 років, бабуся жила в селі, а після смерті дідуся, батьки забрали її до себе.
Бабуся також вірила снам, і пам’ятаю в дитинстві, я часто страждав від цього. Якщо моїй бабусі приснився поганий сон (а в її розумінні, це було попередження), вона мене просто не відпускала гуляти, поки не приходили з роботи батьки і відпускали мене у двір.
Старшому братові з цим було простіше – він просто не слухав її і навчився ігнорувати. Я ж через малолітство не міг перечити. Але одного разу сталося те, що змінило наше ставлення до бабусиних забобонів.
В один вихідний мої батьки зібралися зі своїми друзями на шашлики, вирішивши взяти і мене. Увечері все зібрали, завели на 5 ранку будильник і лягли спати.
Бабуся ще на кухні пекла нам пиріг в дорогу, все було нормально. Вранці я почув на кухні розмову на підвищених тонах. «Це переходить вже всі межі» – сердито говорив тато.
Я вирішив, то батьки посварилися і ми залишимося вдома. Виявилося, що бабусі приснився «віщий» сон (вона вирішила, що він віщий) і категорично наполягала, щоб ми залишилися вдома. Як з’ясувалося, снилося їй, що над машиною, висить чорна хмара, яка повільно засмоктує її в себе.
Коли машина вже почала зникати в ній, бабуся побачила в машині нас, і уві сні стала просити Бога не забирати нас.
Бабуся плакала, вмовляла нас залишитися вдома, потім сказала, що їй погано, і щоб викликали швидку допомогу.
Поки дзвонили, поки приїхали лікарі, послухали бабулю, сказали, що у неї просто підвищився тиск і їй потрібен спокій, бажано лежати цілий день.
Батько був незадоволений, але мама не змогла кинути свою маму одну, і ми залишилися вдома. Друзі сім’ї поїхали на природу без нас, взявши з собою сусідів.
Увечері ми дізналися, що вона розбилися на машині, якимось чином в’їхавши у вантажівку. Загинули всі, хто там був. Для моїх батьків це був подвійний шок – їм було дуже шкода цих людей, і разом з тим, вони розуміли, що не залишися б ми всі вдома, нас би вже не було в живих. Що це було, збіг чи все ж попередження?
