Він вийшов на вулицю до хлопців і сказав:
– Я жив у новому будинку кілька днів, немов у тихій гавані. Сусідів поруч немає і навколо все спокійно. Але ось, як чорти з табакерки, з’явилися ви, і щовечора стала гриміти музика.
Дехто на моєму місці звернувся б зі скаргою на це неподобство до дільничного. Інші спробували б натиснути на совість через ваших батьків. Але я не буду нічого цього робити. Не тому, що я хороший. А тому, що мені подобається ваша дуже гучна музика!
І я навіть готовий платити за неї зі своєї маленької пенсії, щоб вона звучала біля мого будинку. Скажімо, 50 гривень за один вечір.
Місцева молодь перезирнулася, розсміялася і погодилася на умови старого. На 50 гривень можна на халяву і пляшечку пива придбати.
На другий день старий вийшов до молодих хлопців і сказав:
– У мене виникли непередбачені витрати, і я змушений зрізати тариф. За вашу гучну музику я готовий платити тільки 10 гривень за вечір.
Хлопці почухали носи, прикинули, що за місяць 300 гривень просто так може набігти, і погодилися.
На третій день старий вийшов до молоді і сказав:
– Так вийшло, що я готовий платити тільки 5 гривень за ваш галасливий вечір біля мого будинку. Вибачайте. Інфляція, криза …
Хлопці незадоволено зморщилися і сказали:
– За кого ти нас приймаєш, старий? Щоб ми за 5 гривень шоу біля твоїх вікон влаштовували? Ти що, лохів знайшов? Ти більше не почуєш свою улюблену музику. Арівідерчі!
Коли хлопці зникли з очей, старий хитро посміхнувся. Він увійшов в свій будинок, який знову став з цього моменту «тихою гаванню».
