Моя мама дві квартири записала на старшого брата, залишивши мене без нічого. А зараз брат хоче, щоб в старості маму я доглядала. Коли я відмовилася — брат перестав зі мною спілкуватися Все для сина, а мені — нічого. Кажуть, що батьки люблять всіх своїх дітей однаково, але у мене протилежна ситуація. Я була у батьків молодшою дочкою.
На 8 років раніше за мене з’явився на світ мій старший брат Ігор. Батьки брата просто обожнювали: — Наша гордість, спадкоємець, — з гордістю повторювала мама. -А тебе народили, щоб в старості було кому склянку води подати, — говорила мама вже мені, — дівчатка повинні доглянути на старість батьків. На Ігоря чекають великі справи, а ти з нами залишишся вдома. Коли я була ще маленькою, я не розуміла суті подібних перспектив. Але з роками ставало все образливіше. Четвірка з фізики брата сприймалася мало не як Нобелівська премія, а мій щоденник в одній п’ятірці — як само собою зрозуміле. -Дівчата і повинні отримувати п’ятірки, — таку відповідь давали батьки.
Ігор в інститут на бюджетне місце не надійшов, батьки стиснулися в усьому, але дали первістку освіту за гроші. Папа влаштувався таксувати вечорами і на вихідних. На цій роботі він і надірвався. Просто ввечері ліг спати, а вранці не прокинувся. -Добре, що останній семестр оплатили, — все, що сказала мама. А потім у Ігоря були проблеми з працевлаштуванням, брат працював по 3-4 місяці і його просили на вихід, «за власним бажанням». Значить знайшлися бажаючі по блату на місце мого синочка, — резюмувала мама. Я закінчила школу і вступила до інституту на бюджет, а через півроку брат одружився. Радості мами не було меж: тепер улюблений син забезпечить її онуками. -Ніночка, дочка, поспи довше, я сама все зроблю, — примовляла мама, адже молоді жили у нас. А мені довелося перебратися на кухню. Огидно було спостерігати, як мама розстеляється перед невісткою, виконуючи її примхи: -Я не хочу уславитися злісної свекрухою, — твердила мама, — якщо Ніночка буде на мене ображатися, то і Ігор теж буде жити погано. Він же її любить. Вони ж сім’я. А ще через рік не стало татової мами. Вгадайте, кому за заповітом вона залишила свою однокімнатну квартиру? Правильно, онук!
Він же гордість родини і спадкоємець. Але молоді в квартиру жити не втекли. -Ми з тобою підемо в однушку, а Ігорю з Ніночкою я залишу нашу двокімнатну, — заявила мені мама, наказавши збирати речі, — у них же діти підуть, як вони з дітьми в однокімнатній будуть жити? Після закінчення інституту я зібралася заміж. Жити з моїм чоловіком, який не мав свого кутка в столиці, нам треба було на зйомці. З дитиною ми вирішили почекати. А у Ігоря підростав син, названий Ігорем, в честь батька. Ніна сиділа в декреті, а мама норовила у нас з чоловіком зайняти грошей: -Ігоря важко, Ніночка не працює, а він заробляє мало, треба Ігоречка-молодшого ростити, а з моєї пенсії не розженешся. А з наших зарплат, які йдуть на оплату знімання розженешся? Але мама Ниночке обіцяла допомагати, а то ж кине вона Ігоря і синочок буде страждати. Мій чоловік часом давав грошей тещі, але вже і Ігорка-молодшому стукнуло 5 років, а Ніночка все не поспішала виходити на роботу і чоловік сказав: -Теща не говорила нічого на рахунок того, що тебе народили, щоб забезпечувати життя старшого брата? Ні? Ну і чудово. Припиняємо спонсорувати Ігоря. Будемо збирати на своє житло. На перший іпотечний внесок.
За цей демарш мама з нами не спілкувалася 3 роки. За цей час ми взяли квартиру в іпотеку, а я нар одила доньку. Коли дівчинці було пів року подзвонив брат: -Мама невдало впала, зараз вона в лі карні, а коли її випишуть, за нею потрібен догляд. Ти в декреті сидиш, ось і переїжджай до мами знову, доглядай. Не вистачало ще, щоб моя Ніночка з-під свекрухи підгузники змінювала. Ти дочка, ти і повинна це робити. З дитиною від чоловіка переїжджати в однокімнатну квартиру? Маячня. Ми з чоловіком вирішили взяти маму до нас. При цьому мама через місяць у відкриту сказала, що в лік арню Ігор привозив нотаріуса для оформлення заповіту: — Я сама просила, я злякалася, коли зі мною це сталося. Звичайно, двокімнатну я залишила синові, а як інакше? Він же спадкоємець, та й Ніночка могла образитися. Не переживай, у тебе є чоловік, він запрацює. А Ігор обіцяв з тобою поділитися. У нього ж ще однокімнатна в власності. Мама повільно, але видужувала.
Через 8 місяців вона сказала, що хоче переїхати додому, а я зможу кілька разів на тиждень приїжджати і допомагати їй. Але виявилося, що переїжджати їй нікуди. -Це моя квартира була, — заявив брат, — я її продав, мама все одно з тобою жила! На виручені гроші братик купив дві машини: собі і Ніночка, а ще шубку дружині. Решту суми просто витратили. І тут я психанув: — Мама, ти повертаєшся в свою двокімнатну квартиру. Так, ту саму, де живе брат з сім’єю. Заповіт — НЕ дарча, тобі є, де жити. Ні, у мене ти жити не будеш. ти сама розпорядилася своєю власністю, дай і мені з чоловіком розпорядитися своєю. -Але Ігор з Ніночкою образяться, — мама була в подиві, — Ніна звикла жити одна. Все було, як завжди. Мої бажання маму не цікавили. Але я була непохитна. Маму ми перевезли в її квартиру. Ніна зустріла нас шипінням: доводилося перекладати з дитячої Ігоря-молодшого в батьківську спальню. А брат висловився: -Тебе народжували, щоб ти доглядала в старості за батьками, чому мама повинна жити у мене? — Чи не в тебе, — відповіла я, — а у себе.
Ти сам все для цього зробив. Продав однокімнатну квартиру, яку тобі залишила бабуся, грошей хотілося. Досить будувати щастя за мій рахунок. Мені з спадщини ні копійки не дістанеться, а таке ставлення до себе, я більше не потерплю. Мама іноді дзвонила і скаржилася на Ніночку. Але вона сама отримала те, що хотіла. Чоловік порадив тещі: — А ви змініть заповіт, порвіть на їхніх очах, дивись і лагідніше стануть. Так мама і зробила, тепер Ніна з Ігорем стали знову до неї ставитися по-людськи, а мені туди хід закритий: я причина всіх нещасть, як же, не виправдала мети появи на світло. От і добре. Я ні від кого нічого не чекала. Все, що є-заробляємо самі. Ми впораємося, добре, що хоч мені Бог дав хорошого чоловіка. А мама-Бог їй суддя: як можна робити таку велику різницю між дітьми?
