12 Липня, 2024
Мій коxаний Вадим загuнув на війні в пеpші міcяці. А його мама, одpазу виставила мене вaгітну за двері… Рік не cпілкувалися. Аж pаптом з’явилась cвекруха Screenshot

Мій коxаний Вадим загuнув на війні в пеpші міcяці. А його мама, одpазу виставила мене вaгітну за двері… Рік не cпілкувалися. Аж pаптом з’явилась cвекруха

З Вадимом я познайомилась випадково, через інтернет на міському чаті. Спочатку сварилися, а потім почали переписуватись. Згодом він запропонував зустрітися. Все так швидко розвивалось, адже ми щиро покохали один одного.

Одружуватися ми не поспішали. Чесно кажучи, я взагалі завжди вважала, що той штамп у паспорті нікому не потрібен. Та раптом я завагітніла і Вадим наполіг:

– Переїжджай до мене. Я хоча й з мамою живу, але квартира велика, місця вистачить

Я погодилась. Та Валентина Іванівна мене прийняла холодно.

– Що це за дівчина, що завагітніла не побравшись.

– А хіба ж це важливо. Згодом розпишемось.

– А може й дитину нагуляла, звідки знаєш. Як дівка така не серйозна, то все може бути.

Я намагалась не звертати уваги. Вдома бувала рідко, багато працювала.

А тоді почалась війна. І мій Вадим відразу ж записався в територіальну оборону. Такою він був людиною, осторонь залишатись не міг.

За місяць його забрали на війну. Свекруха була проти. Та найбільше її дратувало, що я маю залишитися з нею.

Я була на восьмому місяці вагітності, коли нам повідомили, що Вадим загинув. Валентина Іванівна відразу сказала, що все це сталось через мене.

– Якби Вадим знав, що дитина від нього – ніколи б не пішов на війну. Забирайся – бачити тебе не можу.

Вагітна, розгублена і розбита горем, я опинилась на вулиці. Мене прихистила подруга Діана, чоловік якої також воював. Саме вона допомогла мені пережити те все горе. А тоді ще й запропонувала:

– Ти маєш вимагати виплату за Вадима.

– Але ж ми були неодружені офіційно. Гроші отримає його мама.

– І хіба це справедливо? Ні! Я знаю юриста, який волонтерить. Він тобі допоможе.

Юрист дійсно допоміг. Оскільки я вже народила – ми зробили тест ДНК. І врешті я отримала гроші. Відразу ж придбала невеличку квартиру. Свекруха телефонувала мені з прокльонами. Казала, що я брехуха і заплатила в лабораторії. Та мені було байдуже. Я пережила достатньо горя.

Після смерті чоловіка минув рік. Я намагаюсь бути гарною мамою. І лишень донечка дає сили жити далі. Та нещодавно на моєму порозі з’явилась свекруха.

– Я би хотіла побачити онуку.

– Ви ж мене вигнали! Вадим загинув, ми не мали нікого! А тепер хочете до онучки?! Забирайтеся!

Я вигнала її, навіть на поріг не пустила. А думки про всю цю ситуацію мене не полишають. Це ж рідна бабуся. Можливо, вона змінилася? Як гадаєте варто з нею спілкуватися?

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю.

Усі фото в статті є ілюстративними

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *