У Світлани підростало дві дочки. З роботою не ладилося, чоловік намагався з останніх сил зводити кінці з кінцями – нічого не виходило. Світла прийняла рішення, про яке через п’ять років пошкoдувала. Вона вирішила їхати на заробітки. Джерело
Для реалізації свого плану вона вибрала Італію. У сонячній країні у неї вже багато років проживала родичка. Марія навіть підшукала місце для своєї троюрідною сестри.
Серце Світлани було на місці. А раптом господарі будуть ображати свою прислугу? Що тоді? Але побоювання Свєти не виправдалися. Вона потрапила в інтелігентну і добру сім’ю, яка всіляко допомагала і підтримувала свою служницю. Платили вони дуже пристойно і своєчасно. Єдиною умовою було завжди бути на місці і не розголошувати того, що відбувається в будинку.
Світла кріпилася і старанно виконувала свої обов’язки. За цілий день вона так втомлювалася, що падала в своїй кімнатці на диван і засинала. Найскладніше було тоді, коли у господині наpодилася третя дитина. Але Свєта своєю добротою так зачарувала всіх малюків, що вони ходили за нею один за одним.
Так вона з домробітниці періодично перетворювалася в няню.
Її праця щедро оплачувалася. Всі гроші Світлана пересилала додому. Вона допомогла дочкам закінчити школу і вступити до університету, купила старшій Жені квартиру на весілля і капітально відремонтувала її з чоловіком будинок.
Потім вона допомогла чоловікові придбати машину і трактор. І все продовжувала наймитувати. Час минав, а список «необхідностей» тільки збільшувався.
Але якось раз до Свєти зателефонувала молодша дочка і сказала, що виходить заміж. Жінка зрозуміла, що пора відвідати рідну країну і випросила у господині відпустку на кілька місяців. Вирішила нікому нічого не повідомляти, а зробити сюрприз.
Дорога тяглася просто як нескінченність. Їхала найдешевшим автобусом, щоб заощадити. Нарешті остання пересадка і за вікном таксі з’явилися рідні пейзажі. Світлана підійшла до свого будинку. Який він став гарний! Дах перекритий, палісадник засаджений квітами.
– От дівчатка молодці! – подумала Світлана і відкрила хвіртку. На порозі раптом з’явилася гарна жінка, значно молодше Світлани. Вона стояла в одному грайливому халатику і запитально дивилася на приїжджих.
– А ви до кого? – здивовано запитала вона.
– Я тут живу! – одними губами відповіла Світлана.
– Але ж це будинок мого цивільного чоловіка! – здивовано відповіла незнайомка. У дверях з’явився чоловік Світлани.
– Світланко, я тобі зараз все поясню. – почав він. Але Світлана його вже не чула. Перед очима все попливло, і вона втpатила свідомість. Прокинулась вона від того, що незнайомка сунула їй під ніс нашaтир. Чоловік просто втік, терміново виїхавши на своїй машині до доньки в місто.
– Ти пробач мене. Не знала я, що ти взагалі існуєш. Я зараз свої речі зберу і поїду. Подумаю, як з тим козлом поступити. – зітхнула незнайомка.
– Я не можу залишатися в цьому будинку. Мене зрадили всі. Не тільки чоловік, але і дочки.
Світлана йшла вся в сльoзах по вулиці, обвішана баулами з подарунками. Вона поспішала в будинок своєї старої матері. Італійська казка закінчилася.
Почалися суворі будні. Як виявилося, вже півтора року у її чоловіка була нова «дружина», а Світлану всі просто викреслили зі свого життя. Від неї чекали тільки щомісячних переказів.
