Одного разу, кожна людина починає замислюватися, скільки ж можливостей вона втратила в цьому житті.
Скільки непотрібних і потрібних людей зустріла на своєму шляху.
Скільки поганого і хорошого зробила.
І неважливо, скільки тобі років в даний момент, все одно, рано чи пізно ти підводиш підсумки, щоб рухатися далі.
Ніхто з нас не стоїть на місці, ми йдемо, йдемо, йдемо…
Роздаючи, витрачаючи себе на дрібниці, іноді, не помічаючи найголовнішого.
А головне у кожного своє: сенс свій, життя своє, і воно одне.
І все прожите не повернути назад.
Зворотний відлік не спрацює.
Нам не повернути людей, слова, вчинки, молодість, сили…
А як, іноді, хочеться…
Автор невідомий
