“Невістка постійно жартувала, що заробітчанство – то її родинна хвороба. Бо колись в Італію на роботу поїхала її бабуся, згодом мама. А коли почалася війна, то Маринка з дітками виїхала до матері в Португалію. Мій син Макар залишився тут, пішов у лави ЗСУ.
Я думала, що невісточка перечекає місяць-другий та повернеться додому. Однак, в Лісабоні Маринка знайшла хорошу роботу. Вона за освітою медик, працювала медсестрою в лікарні. Але самі розумієте, які нещасні копійки виплачують нашим лікарям.
А в Лісабоні шукали доглядальниць за літніми людьми в пансіонат. Зіграло на руку, що моя Маринка медсестра, її одразу взяли. Ну і заробляє вона досить пристойні кошти.
І от за 2 роки невістка заробила багато грошей. Скинула мені гроші та попросила, аби я зробила ремонт у їх квартирі ще влітку 2022 року. Я совісно надсилала їй фото всіх чеків, звітувала за роботу
– Господи, мамо, ну що ви до мене, як до директора? Я вам довіряю, не треба тут вдавати з себе секретаря, – сміялася у слухавку Маринка.
Я зробила гарний ремонт у їх квартирі, купила дорогу техніку та меблі. Деякі речі невістка передала з Португалії, якийсь декор та плитку у ванну. Зараз у тій квартирі живуть їх знайомі, платять чисто 5 тисяч за оренду.
Однак, ті гроші невістка не забирає, а віддає мені:
– То вам буде за комуналку чи продукти.
– Я не можу, то ж ваші гроші.
– Мамо, ну що ви таке вигадуєте? Я собі роботу маю в Португалії, нормально заробляю. А вам ці гроші потрібніші.
Мені було дуже приємно, що невістка так фінансово допомагає. Ще висилає продукти з Португалії, консерви, крупи, олії та якісь смаколики.
І от тиждень тому Маринка неочікувано повернулася з дітками:
– Доню, а чого ж ти не попередила?
– Сюрприз! А про такі сюрпризи не попереджають. До речі, збирайтеся, поїдемо в магазин.
– Навіщо?
– Ну сюрприз, збирайтеся.
Ми поїхали в епіцентр, почали вибирати якісь меблі. Я подумала, що Маринка знову захотіла зробити ремонт знову у своїй квартирі.
– А як вам цей диванчик? А ця плитка?
– Та гарне. Але навіщо? Ти ж тільки позаминулого літа зробила у квартиру ремонт.
– А хто сказав, що то для мене? То для вас. Може встигнемо до Великодня щось переробити.
Я ледь не розплакалася в тому магазині, одразу почала обіймати невістку та цілувати. Дійсно, сюрприз видався на славу!
От читала багато історій про жадібних родичів-заробітчанів, як всі пересварилися за гроші. Але дякую Богові, що послав мені таку чудову невісточку.
Хоча її тепер не можна називати невісткою – це моя кохана донечка!”
Напишіть нам в коментарях
