У нашій родині було досить різне ставлення до мене та сестри. Наприклад, Вікторію постійно балували, купували солодощі, гарні іграшки, не кричали за погані оцінки та ніколи не карали. А мене за будь-яку дрібницю ставили у кут на гречку. Чи то погана оцінка в щоденнику, розкидані зошити на столі чи не прийшов вчасно додому.
Виховання пояснювати простим реченням: “ти старший і хлопчик, а вона молодша і дівчинка”. Загалом, як такого навіть щасливого дитинства я не мав, тому вже після 9 класу хотів податися у світ за очі. Поступив до Львова у коледж, там дали кімнатку невеличку. Добре, що ще пройшов на державне місце та мав стипендію. Але шукав якусь роботу, вантажником на завод чи робив ремонти.
Загалом, минуло вже 30 років. У мене є красуня-дружина Ольга, двоє діток – син Микита і донька Марина. Їх я люблю однаково та не повторюю помилок батьків. Купили у Львові квартиру, відкрили власний бізнес. Вікторія вже досить давно живе у Польщі зі своїм чоловіком, навіть не думає приїздити. Ні на Різдво, ні на Великдень її не було. Ось так вона “любить” батьків.
Так вийшло, що на початку осені батькам стало геть кепсько. Тато після операції не міг довго ходити, у мами руки тремтіли та зір впав. Спершу ми з Ольгою приїздили до них на вихідні, аби по господарстві допомогти. Однак, вже в січні вирішили остаточно переїхати до їх села Верещиця. Туди-сюди до Львова їхати, то не так далеко.
І ми батькам дуже допомогли. Поставили новий паркан з бетону, проклали бруківочку на подвір’я, найняли бригаду майстрів, аби ті перекрили дах. Вдома провели кабельне телебачення, інтернет, купили нові меблі у спальню батьків та на кухню. Тепер там є новий холодильник, посудомийна машинка, хлібопічка, мультиварка. Аби мама просто все закинула і техніка почала готувати їсти.
Однак, батьки сприймають нашу поміч як треба. Ні дякую, ні спасибі. Ми не брали з них ні копійки, самі за все платили. А вони ще могли поставити претензії “чому так дешево і мало”.
А два тижні тому до нас неочікувано приїхала Вікторія. Тато заколов свинку на шашлики, дістав домашнє вино. Мама 3 дні крутилася на кухні, готувала їсти, прибирала. Навіть ми не могли спокійно відпочити. Складалося враження, що то президент до нас їде, а не сестра.
На мій подив, Віка приїхала без подарунків. Хоча за столом хвалилася, як її Олексій багато заробляє, на якій класній машині вона приїхала, як у Польщі добре живеться. Показувала фото з відпочинку в Болгарії, Туреччині, Єгипту. Однак, мене дивувало інше – вона роками батькам нічого не висилала. Ні якісь пакунки з продуктами, ні гроші. Навіть татові за операцію не платила!
Сестра приїхала на декілька днів. Мама так бігала біля Віки, як з писаною торбою. Навіть коли ми йшли з церкви разом, то вона встигла сусідам похвалитися, яка Віка молодець. Всім розповіла про її відпустки, машини, що зять у неї бізнесмен. Звісно, сусіди захопливо охали і ахали, посміхалися до Віки.
І от декілька днів тому сестричка поїхала геть. Багажник у машини не зачинявся через гостинці. Тато ще дав їй декілька тисяч гривень, аби онукам купила від них подарунки. Попрощалися, Віка поїхала геть. І батьки згадали, які вони хворі та немічні. Почалося знову “принеси-подай-віднеси”.
Вчора заходжу до кухні, а моя Ольга плаче. Її дуже образила така поведінка моїх батьків.
– От за що вони так нас не люблять? Ми стараємося, допомагаємо. А вони все Віці віддають. Ще й хату на неї точно перепишуть!
– Кохана, але це ж мої батьки. Я не можу їх покинути.
– Я хочу повернутися до Львова. Все, дістало тут в наймичках бути.
З одного боку, я чудово розумію Ольгу. Адже ми кинули все заради батьків, переїхали до села. Але ніхто не подякував. І це дуже неприємно, коли твою допомогу не оцінюють гідно.
Але батьки вже люди літні. Вони без нас точно загнуться. Я не можу їх дійсно просто так взяти і покинути напризволяще. На Віку марно сподіватися, вона за ними точно доглядати не буде. Сестра ж така білоручка.
Що мені робити? Тут два варіанти, але або жінці буде добре, або батькам.
На Вашу думку, варто переїхати чоловікові геть від батьків?
Напишіть нам в коментарях
