Нарешті збудували будинок мрії. У будинок пішли всі заощадження і 3 роки нашого життя, але щастя тривало не довго. Джерело
Мої батьки залишили мені крихітний спадок – невелику дачу недалеко від міста. По суті, це був просто ділянка з порослим городиком.
Спочатку я хотіла продати настільки невигідне майно, але вчасно схаменулася. Адже якщо є земля – можна збудувати будинок. У той момент ми з чоловіком заробляли навіть дуже непогано. До того ж, у нас на виданні була дочка. А діло молоде – буде весілля, будуть онуки.
Ми прийняли рішення побудувати на ділянці будинок. Та не просто хатинку на курячих ніжках, а сучасні хороми з панорамними вікнами. Нам-то і до старості недалеко: переїдемо, будемо на ділянці всяку живність розводити та картоплю з огірками вирощувати. Чоловік повністю підтримав мою затію, чого не скажеш про найближчих родичів.
Довгих три роки ми втілювали свою мрію. Грошей катастрофічно не вистачало, довелося ще взяти кредит. Мало хто вже вірив в успіх. Але ми не здавалися!
Допомоги не було від кого чекати. Родичів у мене не залишилося, дочка – студентка, саму тягнути треба. Розуміли, що ніхто не зобов’язаний спонсорувати наші затії. Але на прохання навіть чисто фізично підсобити з ремонтом ми завжди отримували відмову.
Свекруха моя пішла ще далі. Всі наші розмови починалися і закінчувалися тим, що ми не в змозі довести розпочате до логічного завершення і всі наші гроші просто пропадуть. Навіть на банальне прохання зайти до нас в будинок і погодувати кішку, поки ми займаємося питаннями дому та не встигаємо приїхати з дачі в місто, ми отримували категоричну відмову.
– Я не зобов’язана бігати і вирішувати ваші пpоблеми! – говорила вона і pоздратовано кuдала слухавку.
Я змирилася. Коли сподіваєшся сам на себе жити набагато простіше…
Однак в один прекрасний день наше будівництво закінчилося. Будинок вийшов на славу! Все як ми і мріяли: великі панорамні вікна, чотири кімнати, теплі підлоги, дизайнерський ремонт і банька за городом. І це все практично на лоні природи з кришталево чистим повітрям і ніжними трелями птахів!
Напевно, нашою головним помилкою було зробити гучне «новосілля». Біда підкралася непомітно. Ми навіть подумати не могли, що таке можливо.
Приїхала вся рідня чоловіка. Ми накрили стіл, напарили баню, організували шашлики. Усі залишилися задоволені і хвалили наш смак і наполегливість. Нарешті я відчула полегшення.
На наступні вихідні родичі знову напросилися в гості. А потім знову і знову. Я почала втомлюватися. Бажане заспокоєння на лоні природи так і не приходило.
Однак шанс відпочити в новоявленому будинку своєї мрії у мене все ж випав. На роботі почалися фінансові пpоблеми і мене відправили на тиждень у відпустку за свій рахунок.
– Ура! Відпочину! – вирішила я збираючи речі і чекаючи електричку в село. Але моїм планам не судилося здійснитися. Замість тижні бажаного відпочинку я отримала три дні пекельних мyк, адже моє дозвілля вирішила скрасити свекруха.
Як тільки вона дізналася, що я приїхала на дачу – відразу помчала за мною.
– Мені теж треба дихати свіжим повітрям! А тобі, напевно, нудно тут без чоловіка! Удвох веселіше! – торохтіла вона, а я нутром відчувала, що веселощі тільки-тільки починається.
Спочатку вона перекопала півгазона, поки я зайшла до сусідки за молоком. Коли я почала пояснювати, що ми не збираємося садити що-небудь на цій території, свекруха прочитала мені лекцію про користь буряка для молодого організму, що росте мого чоловіка і його брата. Я не стала псувати собі неpви, а просто сховала весь садовий інвентар під замок.
У будинку свекрусі не подобалася перестановка. Вона спробувала облаштувати кухню під свій лад, перевісити фіранки і поміняти місцями килими. Моя неpвова система дала збій, і я подзвонила чоловіку. Мій благовірний миттєво нейтpалізував загpозу моєму псиxічному здоpов’ю і відвіз матусю додому.
Але тільки за свекрухою зачинилися двері – на порозі з’явився брат чоловіка з сім’єю. Я розгубилася від такого «сюрпризу» і пояснила, що мені теж треба відпочивати. Особливо після візиту їх матінки.
Дружина брата невдоволено хмикнула і зібравши все своє численне сімейство на чолі з муженьком, вирушила в бік залізничної станції. Я не маю нічого проти гостей, але мені набридло обслуговувати рідню. Вони навіть продуктів з собою не брали, а лише спустошували наш холодильник.
З «відпочинку» я повернулася не в кращому настрої. На роботу виходити не хотілося, але вибору не було. Тут зателефонувала невістка. На подив розмова пройшла досить мило і невимушено. Поговорили про дітей, роботу, домовилися через місяць влаштувати шашлики.
На наступний день начальник передзвонив і попросив взяти відпустку ще на тиждень. Якщо чесно, то я дуже зраділи цій новині. Розповіла чоловікові і запропонувала разом поїхати на дачу. Благовірний підтримав ідею. Благо він бухгалтер і при необхідності відмінно справляється зі своїми обов’язками віддалено, а Інтернет ми на дачу провели раніше, ніж завели собаку.
Приїжджаємо ми на дачу і застаємо картину маслом: банька топиться, по двору діти носяться, шашлики смажаться повним ходом.
Виявляється, рідня чоловіка вважає себе співвласниками нашого житла і без докорів сумління вирішила відсвяткувати всім складом день народження племінниці. Тому невістка і дзвонила – уточнити, чи будемо ми на дачі чи ні. Дублікати ключів ці «господарі» зробили ще під час першого візиту.
Я не буду описувати, як кpичав на брата чоловік. Я не стану уточнювати, якими злiсними воpогами ми стали після того, як зіпсували настільки милий сімейне свято в нашому будинку без нас. Що не робиться – робиться на краще!
Через два тижні я прийняла рішення піти з роботи і повністю переїхати на дачу. Чоловік мене підтримав, а через три місяці склав мені компанію. Квартиру ми залишили доньці. Вона вдало вийшла заміж і народила двох чудових дівчаток. Живемо щасливою дружною сім’єю. Дітки постійно у нас, в зятя душі не чаєм. А хитрих родичів, які люблять на халяву відпочити, женемо від себе драною мітлою!
