Випадок в таборі, який я довго не забуду.
Відвідував сина в таборі, гуляли з ним по території корпусу, і знайшли телефон. Гаджет був ще зовсім теплим, тому у мене цілком закономірно виникла думка, що його тільки що втратив якийсь шибеник. Джерело
Спочатку вирішили з сином віднести телефон до пункту охорони, а потім подумали, що і самі цілком можемо набрати один з номерів телефонної книги, щоб визначити ім’я власника, і повернути йому втрату. Так навіть цікавіше.
У телефонній книзі значилося тільки два номери. Все просто і лаконічно: «Мама» і «Тато». Недовго думаючи, я набрав тата.
– Привіт синок! – почув у слухавці приємний глибокий голос.
– Вибачте, але це не ваш синок! – сказав я йому. – Ми знайшли телефон, і хотіли б повернути його господареві. Цей телефон належить вашому синові?
– Так, сину. – Злегка розгубившись, відповів мені опонент на тій стороні зв’язку. – А де ви взяли цей телефон?
– Я ж сказав – знайшли. Ходили по алеї в таборі, дивимося, в траві лежить телефон. Напевно, випав з кишені. В якому загоні відпочиває ваш син?
– Хто? – на тому проводі явно тупили. Я запізніло подумав, що потрібно було все-таки дзвонити матусі. Але з іншого боку я міг зрозуміти реакцію батька, якому з номера його сина подзвонив якийсь дивний мужик. Тому я терпляче повторив свою тираду.
– Син ваш, в якому загоні відпочиває, або ви не знаєте?
– Він зовсім ні в якому загоні не відпочиває!
– А, так він вихователь! – здогадався я.
– Який вихователь !? Де взагалі ви взяли цей телефон ?!
– Я ж пояснював вже, тут в парку табору!
– На якій території табору?
– Яка належить дитячому парку при таборі!
– Я не зрозумів, це що – якийсь жарт
– Ви знаєте, мені зовсім ніколи займатися жартами. Я просто приїхав в табір, щоб провідати свою дитину. Під час прогулянки по алеях ми знайшли з ним цей телефон в траві. Табір «Дружба». Чули про таке? Ви взагалі в курсі, де знаходиться і відпочиває ваша дитина?
– Я прекрасно знаю, де повинна знаходитися моя дитина! Але до табору це не має ні найменшого відношення. Ви або жартуєте з мене або тут якась помилка!
– Ми зараз легко це перевіримо – сказав я. – Ми якраз підходимо до охоронного пункту.
– Назвіть вік і повне ім’я дитини – попросив я свого співрозмовника.
Поки один із співробітників звіряв дані в журналі, шукаючи потрібне ім’я, чоловік на тому кінці дроту нервово дихав в трубку. Я спеціально підійшов ближче до охоронця, щоб батько дитини міг особисто почути, яку інформацію знайшли співробітники табору.
– Є такий! – нарешті сказав охоронець, повторивши ініціали дитини. Загін шостий, корпус третій.
– Почули? – поцікавився я у співрозмовника. – Зараз я віднесу телефон вашій дитині, а далі самі вирішуйте, ваше це чадо чи ні.
– Добре! – відповів чоловік розгубленим голосом. – А чи не підкажете, де це взагалі знаходиться?
– Все просто…
– Чopт би забрaв! – несподівано розлютився батько.- Що перепрошую? – запитав я. – Щось трапилося?
– Та ні, не переживайте! Все так. Прошу вибачення – відповів чоловік.
І секунду подумавши, несподівано заявив незрозумілим голосом:
– Все начебто так. Незрозуміло тільки одне – якщо син в таборі, то з ким же моя дружина полетіла відпочивати в Єгипет ?! Ось у чому питання!