Я ніколи не була худою. Завжди була нормальної статури. Повною мене теж не можна було назвати. Залицяльників в молодості було багато, але я вибрала Сергія. Зустрічалися близько року, а потім одружилися. Все спершу, було чудово. Любов і розуміння.
Народився син і тут почалося. Я практично відразу, після пологів набрала кілограм десять. Скинути їх мені не вдавалося. Чоловік став до мене холодно ставитися. Він навіть не намагався приховувати цього. Часто говорив мені: Подивися на кого ти стала схожа. Розпустила себе до невпізнання. Так з тобою навіть вийти кудись соромно.
А мені було прикро. Я старалася як могла. Синок забирав багато часу, і у мене майже зовсім не залишалося часу на себе. Я дивилася на себе в дзеркало і розуміла, що далека від ідеалу. Мені хотілося бути, такий як до того моменту, як я вийшла заміж. А тут ще й чоловік, постійно критикував мене.
Я намагалася стежити за собою, але це давало зовсім не великий ефект. Моя мама каже, що не треба переживати, що просто у нас такий склад фігури. Ще мене заспокоювала постійно свекруха, але і в той же час, говорила, що мені треба зайнятися собою.
Зате брат чоловіка Саня, навпаки говорить мені, що так навіть краще. Він старший за мене років на п’ять і на два роки старший за Сергія. Своєї сім’ї у нього до цих пір немає. Він часто до нас приходить і ми з ним добре спілкуємося. Я питаю його, чому він до сих пір один, каже, що ще не зустрів. Іноді сміється, додає: потрібна така як ти, а сучасні дівчата, все женуться за ідеальним тілом. З ними навіть в ресторан не сходиш. Нічого не їдять, а при них і я не можу їсти. Стає незручно якось.
Всі наші розмову, завжди проходить в легкій і жартівливій формі. Мій чоловік, буває говорить мені що-небудь образливе, про зайву вагу, не соромлячись сторонніх. Навіть брат його Саня, робить йому зауваження, з цього приводу. Дійшло до того, що Сергій, став все частіше затримуватися після роботи, а іноді і зовсім не приходити додому ночувати. Весь час посилається на зайнятість. Але я ж не повна дура.
Так вже і доброзичливці стали доносити, що бачили його з молодою і стрункою дівчиною. Одного разу, біля магазину, я побачила машину чоловіка і в ній дівчину. Підійшла, відкрила двері і запитала хто вона така? Вона не соромлячись, відповіла мені, що майже дружина. Ось це так! Несподівана заява, а хто тоді я?
Тут підійшов Сергій. Я запитала: що це все означає? Він сказав мені: йди додому, потім поговоримо. Сів у машину і поїхав. Я прийшла додому і розревілася. Приїхав Сергій і сказав мені, що подає на розлучення. Він полюбив іншу і йде до неї. Я не стала його зупиняти і не стала навіть плакати при ньому. Він зібрав свої речі і поїхав.
В цей же вечір, заїхав його брат Саша. Він уже все знав. Став мене заспокоювати. Він обняв мене, і мені стало так спокійно. А потім зізнався, що любить мене. Минуло вже пів року, як ми з ним одружені. Він називає мене своєю «коханою булочкою» або «м’яким пончиком». І у мене немає комплексів з приводу своєї фігури.
