Не дарма в ірландців є прислів’я, що не варто хвалитися розміром свого гаманця, красою своєї дружини й смаком свого пива.
Я двічі в житті хвалився перед друзями своїми дівчиною. І обидва рази результати були для мене дуже плачевними. Я не тільки втрачав подруг, але і друзів.
Першого друга, який забрав дівчину, я знав з дитячого садка. Дружба була – не розлий вода. Завжди один одного виручали. Я думав, що можна на людину покластися – не підведе. Але він не те що підвів – а повів! Повів мою першу любов.
Вдруге втратив друга, коли прийшов в гості до одруженого друга на Новий рік. Свято виявилось дуже плідним – я втратив дівчину і друга. А вже колишній друг ще й розлучився.
Мені здається, що я проклятий. Що не дівчина – то якесь нещастя. Все ніби нормально – а потім життя котиться під укіс.
Ну хоча б плюс є – всіх своїх друзів розгубив. Більше ніхто не підведе. Довіри до людей – нуль. Життя показало, що зрадити може кожен. Питання лише в тому, коли це станеться.
