В один морозний день вирішив директор напару з інструктором райкому, головним інженером і начальником дільниці з’їздити в ліс на лісозаготівлі з перевіркою. Кілометрів за п’ять до табору дорога була перекрита трактором з зачекерованними хлистами деревини. Поки трактор старанно пробивав снігову брівку поступаючись УАЗу дорогу, керівництво вийшло покурити. Попутно покликали і тракториста, який все ж зміг зігнати трактор з дороги.
На морозному повітрі інструктор принюхався :
— Так він же п’яний!
— Дійсно п’яний! — підтвердив директор — ти, Ніколаєнко, сьогодні трактор здай, а завтра першим лісовозом в селище, я тебе по тридцять третьої звільню.
Тракторист спочатку начебто щось хотів сказати, відчайдушно показуючи на трактор без вікон і дверей, але подивившись на кам’яні обличчя керівництва, відчайдушно махнув рукою і попрямував до свого залізного коня.
Далі ситуація вийшла з-під контролю, так як через хвилину тракторист повернувся з непоганою таки монтировкою. Не звертаючи уваги на відкриті роти начальників, він садонув монтуванням по лобовим стеклам УАЗа, потім по бічних, почухав потилицю і виніс і заднє вікно. Оглянувши той уазик, він залишився цілком задоволений і діставши з-за пазухи ледь почату пляшку горілки сунув її в руки директору.
Трактор гаркнув, огорнувся сизим димом і хвилин через п’ять зник за поворотом. До селища було сорок п’ять кілометрів, мороз за тридцять, горілку випили кілометрів через п’ять і по приїзду звільнили механіка ділянки, попередивши головного механіка, що слідом піде і він, якщо протягом двох днів всі трактора на дільницях не будуть обладнані вікноми, дверима ну і звичайно грубками. Про тракториста ніхто не вимовив ні слова..
