Як і всі я зустрічалась з хлопцями і розходилась. З кимось розлучалася легко, з іншими важче, але ніколи нікого не наближала до свого серця, завжди була відстань, може, тому й сприймалося все легше. В кожній людині бачила недоліки.
І ось рік тому я зустріла його. В першу нашу зустріч він сказав, що одружений. Ми довго спілкувалися. Розповів, що сім’ї, як такої давно немає, що думає про розлучення, з дружиною живуть, як сусіди. Я відразу позначила межі нашого спілкування – дружнє, не більше.
Час минав, він продовжував писати, дзвонити, ми зустрічалися, проводили разом час. Одного разу він сказав, що хоче бути тільки зі мною. І на наступний день, прийшов з речами, сказав, що залишається, і що розлучається з дружиною
Я була знайома з його друзями. Батьки були в курсі наших відносин і часто говорили йому, що пора знайомитися. Відносини вийшли на той рівень, що він почав говорити про сім’ю, дітей, сказав, що хоче, щоб ми одружилися, і щоб у нас були діти. Мріяли про те, як будемо жити, вибирали імена дітям.
Одного вечора він подзвонив і сказав, що вирішив повернутися до дружини.
А я люблю його. Як бути?
