Сумно старенькій на душі. Сидить вона в самотній кімнаті, ледве освітленій тьмяним світлом і крутить в руці телефон. Цей телефон їй подарував син в день її наpoдження, 18 липня. Тоді її син і дві дочки зробили п’ятдесятирічній жінці дуже приємний сюрприз, вона і не чекала гостей, а вся її сім’я приїхала з подарунками і привітала Олену Вікторівну. А зараз на календарі 18 липня, бабусі виповнилося 78 років, але телефон її мовчить, і в гості ніхто не їде.
Давно вже телефон мовчить, буває, прийде якась смс від оператора, бабуся схопиться, шукає свої окуляри, надіне їх незграбно і намагається розгледіти, що ж там прийшло на телефон, в надії, що це від дітей … Старенька стала погано бачити і чути, але була ще в ясному розумі.
Сиділа-сиділа вона в кімнаті і вирішила зайти до своєї подруги, молодшої за неї на 10 років. Раптом вона просто стала настільки погано бачити і чути, що навіть не бачить пропущених дзвінків? У неї ж сьогодні день наpoдження, їй повинні зателефонувати і привітати.
Або взагалі телефон зламався? Таке теж може бути. Подруга зустріла Олену Вікторівну з радістю. Вона привітала її з днем наpoдження і подарувала якусь дрібничку. Олені Вікторівні було трохи незручно питати знову про телефон, але вона все ж таки зважилася. – А подивися, може мій телефон не працює вже.
Подруга бабусі зітхнула. Брала телефон в руки, повністю оглядала його з ніг до голови, як то кажуть, і відповідала: – Та ні, телефон робочий. Олена Вікторівна не витримала і розплакалася: – Чому ж тоді мої діти не дзвонять мені? Чи не привітають з днем наpoдження … Не забувайте про своїх батьків, телефонуйте їм кожен день! А ще краще – приїжджайте до них!
