Моєму сину двадцять три роки. Він закінчив навчання декілька місяців назад. На роботу не думає йти. Живе на нашій шиї. Мене це обурює.
Жінка ставиться до ситуації по іншому. Вона пилинки здуває з цього ледаря. Син цілими днями сидить за комп’ютером, грає в ігри. Він не виходить на вулицю, не спілкується з друзями, в хаті нічого не робить. Він взагалі не знає де знаходиться раковина. За ним прибирає жінка.
Дружина впевнена на всі сто – це тимчасово. Вона вірить, ніби син вирішив перепочити після навчання, а потім обов’язково знайте роботу. Я ж бачу геть інше. Сину добре на нашій шиї. Ми працюємо, за все платимо, дружина готує та прибирає. Чудове життя!
Коли я хочу серйозно поговорити з сином, жінка втручається. Вона категорично проти моїх намірів. Я всього лише мрію про нормальне життя для нашої дитини. В нього немає нічого, окрім комп’ютера і батьківських бутербродів.
Нарешті мені увірвався терпець. Пішов розмовляти з сином по чоловічому. Прийшов до сина в кімнату. Намагався почати розмову, а той взагалі не реагує на мене. Витріщився в свій монітор і жваво щось бурмотів собі під носа. Довелось витягти шнур комп’ютера з розетки. Після цього, син одразу мене помітив. Кричав, аж піна з рота летіла. Довелося вліпити ляпаса. Він чогось досяг, щоб зараз підвищувати на мене голос в моїх хаті!?
Почав його розуму вчити. Мені набридло таке життя. Він нічого не робить, а ми гнемо спини на роботах. Харчується за наш рахунок, живе на всьому готовому. Справжній паразит! Скільки ж можна?! Це вже він має нам допомагати, а не ми його досі годуємо.
Розповів, цьому невігласу, про його майбутнє. Якщо він за місяць не знайде собі роботу, виставлю з речами за поріг! Мене не хвилює, що це мій син. Він нічого не робить і планує так прожити усе життя. Залишиться сам на сам з проблемами, може за голову візьметься.
Дружина образилась на мене. На її думку, я повів себе з сином занадто жорстоко. Вона досі вважає його маленьким хлопчиком.
Після тієї розмови з сином, дружина не розмовляє зі мною. Вона не розуміє, син псує не тільки наше життя, але й своє. Він, такими темпами, загубить свою молодість та пропустить безліч можливостей. Поки молодий, треба працювати, розвиватися, бачитися з друзями. А він що робить зі своїм життям? Правильно, нічого.
Думаю, з часом дружина зрозуміє користь моїх вчинків для нашого сина. Він потребував прочуханки. Завдяки моїм старанням, через три дні, нарешті, пішов на першу співбесіду. Нехай його візьмуть. Мені байдуже, ким він буде працювати, аби хоть щось робив.
