Якось почула про дуже дієву схему посадки озимої цибулі. З того часу уже 10 років саджаю тільки так. Стрілки. Забула , що це таке. Урожай більший. І головне – цибулини зберігаються до весни, жодна не гниє. Хочете знати, у чому фокус? Сьогодні про все розповім.
Ви ж знаєте, класика – це коли навесні посадив сівок, улітку доглядай, а до середини липня половина стрільцями пішла. Витяглися, як солдати, сили витягли з цибулини, а сама цибуля так і залишилася розміром із кулак дитини. Ну який це врожай?
Та й зберігання – біда. Здавалося б, урожай зібрав, зв’язав коси, повісив під навіс. А до листопада половина вже підгнила, запах пішов. І хоч плач.
Я довго думав: може, то земля в мене не та? Може, сорт? А виявилося, все набагато простіше. Треба було лише інакше посадити і в інший час. Цікаво? Ось тут і починається найважливіше.
Скажу чесно, що спочатку страшнувато. Озима Це ж треба садити восени, а раптом перемерзне? А раптом випріє?
Але коли я побачив, що в сусідки навесні вже пір’я стирчить, а в мене тільки сівок у руках, стало цікаво.
Я ризикнув. Посадив наприкінці жовтня. Земля вже захолола, але ще не схопилася морозом. Накрив грядку лапником, думав: Що буде, то буде. Весною приходжу, а грядка зелена! І перо бадьоре, і жодної стрілки. І тоді я зрозумів, що це працює
Але увага: озима цибуля – це не просто «посади восени». Там хитрість у схемі посадки. Саме вона й дала мені те, про що мріяв: великі цибулини, відсутність стрілок та відмінне зберігання.
Схема, яка змінила все
Багато років я шукав золоту середину: як посадити, щоб простору вистачало, і земля працювала правильно, і стрілок не було. Зрештою знайшов свою «модну» схему.
Саджу я так. Ряди через 25 см, а між цибулинами залишаю 10-12 см. Не менше! Це здається марнотратством, земля пустує. Але саме ця “розкіш” і дає результат.
Коли цибулини не тиснуть одна одну, вони розвиваються вільно. Їм вистачає сонця, повітря та харчування. У тісноті цибуля завжди прагне піти у стрілку, бо відчуває стрес. А у просторій посадці ніяких стрілок! Цибулина набирає вагу, росте спокійно, без поспіху
І ще один аспект: глибина посадки. Я не кладу сівач «по верхах». Кожну цибулю трохи притоплюю на 4-5 см, щоб зима її не виштовхнула морозом. Весною вона сама пробивається, а потім сидить міцно.
Як доглядаю навесні та влітку
Тут все просто. Озима цибуля навесні стартує швидше за будь-що інше. Поки ви тільки сівок у землю суєте, у мене вже зелене перо тягнеться.
Розпушую міжряддя обов’язково, бо земля після зими злежалася. Потім даю підживлення золою та настоєм кропиви. Все. Жодних хитрих хімікатів, ніякого танцю з бубном.
Секрет тут у двох речах. Перше – це правильна схема посадки. Цибуля не тісниться, не хворіє, у неї немає стресу. Отже, вона міцна, здорова, із щільною шийкою.
Друге – це збирати вчасно. Я не чекаю, поки перо впаде і згниє на грядці. Ледве почало лягати, тоді акуратно викопую, просушую прямо на грядці під сонцем, потім під навісом. Цибулина має висохнути до хрускоту. Тоді зберігається хоч до весни, хоч до врожаю.
