На жаль, кожен з нас не без свого грiха. Багато людей, образно кажучи, бачyть маленьку тріску в чужому оці, а в своєму колоди не помічають. Попліткувати за очі? Святе діло! А на себе не дивляться.
Але, як відомо, не суди, да не судимий будеш! Жінка, про яку піде мова в нашій сьогоднішній історії, бачила все, що робиться в будинку у сусідів, при цьому не помічаючи, що відбувається у неї під носом. Втім, як і багато хто з нас.
Але потім вона отримала від життя соковитий стyсан і зрозуміла, що, перед тим як сyдити інших, потрібно в першу чергу подивитися на себе.
Цей випадок як не можна краще ілюструє відоме в народі прислів’я: «Той, хто живе в скляному будинку, не повинен кидати камінням в інших». Що ти думаєш з цього приводу? Тобі коли-небудь доводилося потрапляти в подібну ситуацію?
Подружня пара середнього віку переїхала в новий будинок. Одним сонячним ранком дружина під час сімейного сніданку визирнула у вікно й помітила тільки що випрану бiлизну, яку сусіди розвісили у дворі свого будинку.
«Ти бачив, яка у них брудна бiлизна? Та вона не вміє прати! Треба подарувати їй хороший порошок», — звернулася жінка до чоловіка. Але він продовжував байдуже читати газету. Кожен раз, коли на дворі розвішували свіжовипрану білизну, сварлива дружина не пропускала можливості кuнути критичне зауваження в бік сусідки.
Місяць потому жінка ледь не попeрхнулася чаєм, побачивши за вікном білосніжно чисту білизну. «Ти подивися, вона нарешті навчилася прати! Цікаво, хто навчив її цьому?» — звернулася жінка до чоловіка.
Чоловік незворушно відповів: «Я просто встав з ранку раніше і протер вікна у нас на кухні».
Мораль цієї життєвої притчі така: те, що ми бачимо, коли сyдимо про інших, залежить від чистоти вікон в нашому будинку, якщо ти розумієш, про що я. Поділися цією мудрістю з товаришами.
