22 Листопада, 2024
Син поступив в університет, а я в Америку на кілька років. Думала попрацювати,заробити,  купити Максиму авто і квартиру. Син вчився, я працювала. І ось якось каже , що хоче одружуватися. Я була проти, адже … Crane shot of unrecognizable man walking on city street and pulling suitcase on wheels at sunset. Young businessman looking at his watch and going with luggage to airport terminal. Close up Rear view

Син поступив в університет, а я в Америку на кілька років. Думала попрацювати,заробити, купити Максиму авто і квартиру. Син вчився, я працювала. І ось якось каже , що хоче одружуватися. Я була проти, адже …

У мене є єдиний син Максим. Я практично жила для нього. Коли Максим поступив в університет, я поїхала в Америку на кілька років. Думала трохи попрацювати, щось заробити, мріяла купити Максиму гарне авто і квартиру.

Максим вчився, я працювала. Щодня ми зідзвонювалися. І ось якось в розмові Максим мені повідомив, що хоче одружуватися. Я не дуже була рада цій новині, адже вважаю, що одружуватися в 22 роки – занадто рано. Але це було не найгірше. Син повідомив мені, що його обраниця на сім років старша за нього, до того ж з дитиною.

Я відразу сказала, що я проти.

– Та що ти можеш сам? Ти ще й гривні не заробив, копійки в будинок не приніс! Ти думаєш, я буду утримувати вас усіх?

– А ось і можу! І не збираюся я у тебе гроші брати на свою сім’ю! Я вже влаштувався на роботу. Робота віддалена, навчанню не завадить, до того ж вчитися залишилося всього кілька місяців.

«Господи, я йому не дуже то й потрібна… Він розумний хлопчик: в комп’ютерах розбирається, знає дві іноземні мови, завжди заробить на кусок хліба з маслом.

– Мамо, ну що ти, справді! – син обійняв мене за плечі. – Наталя хороша. Вона розумна, красива, господиня чудова. Вона обов’язково тобі сподобається, ось побачиш! А Артем – чудовий малюк, неймовірно тямущий. Ну, не пощастило Наталі з першим чоловіком. А я зроблю її щасливою.

– Її зробиш щасливою, а мене – нещасною…

– Знову ти за своє… – Максим відсторонився і пішов до своєї кімнати.

– Синку, а може, поживіть для початку не розписуючись? Навіщо поспішати? Зараз багато так живуть, а потім вирішили б, що робити.

– Якби у тебе була дочка, ти їй дала б таку пораду? Знаєш, мамо, в цивільному шлюбі живуть чоловіки, які не хочуть брати на себе відповідальність.

А що, зручно: не сподобалося – зібрав речі і пішов. А так – розлучення, тяганина, поділ майна… Не думав я, що ти до всього так поставишся… Адже ми з тобою завжди були друзями. І не ти казала мені, що чоловік повинен відповідати не тільки за себе, але і за свою жінку?

Знаєш, про що я мріяв всі ці роки, коли ти розійшлася з чоловіком? Що тобі зустрінеться турботливий чоловік і вирішить всі твої проблеми. Або хоча б розділить їх з тобою, поки я був дитиною.

Але цього не сталося. І ти змушена була податися на чужину, щоб забезпечити нам майбутнє. Я тобі за все це безмежно вдячний.

Я, довго не думаючи, зібрала речі і прилетіла додому – рятувати сина. Така невістка мені явно не підходила. Приїхавши, я не розуміла, що мені з усім цим було робити? Порадилася з подругами, їх думки з цього приводу розійшлися. Марія співчувала і пропонувала поговорити з цією Наталею, як жінка з жінкою. Нарікала, що Максим ще зовсім молодий для створення сім’ї. З Анною все було складно: вона сама зустрічалася з чоловіком, на п’ять років молодшим.

Так нічого не придумавши, я вирішила послухати пораду Марії і сходити «в гості». Я набралася мужності і відправилася «на оглядини».

– Здрастуйте, Наталю! Я мама Максима.

– Здрастуйте, я зрозуміла. Проходьте.

У передпокій вибіг хлопчик. Світле волосся і карі очі з пустотливими іскорками, відкрита щира посмішка … Як же він схожий на Максима в дитинстві!

– Вітання! Як тебе звати?

– Вітаю! Я Артем. Малюк з цікавістю мене розглядав.

Я простягнула йому машинки. Радість малюка вихлюпнулася через край.

– Я давно про такі мріяв! Як ви вгадали? Ви чарівниця, так? Мама говорила, що вони дорого коштують! Мамо, дивись, у них дверцята відкриваються, і капот, і багажник!

Знаєте, як я провела наступні дві години? Повзаючи разом з Артем по підлозі і граючи в машинки. А потім ми катали їх по дивану і розглядали, як крутяться коліщатка.

Я закохалась! Остаточно і безповоротно. Артемко заволодів моїм серцем назавжди. І я відчувала, що це взаємно.

Поруч з Артемом мені здавалося, що я така ж юна, як його мама Наталя. А вона й справді красуня … І дуже мила, і інтелігентна дівчина. Жінкою назвати це тендітне створіння язик не повертається.

Мені стало дуже соромно, що я прийшла в дім до цієї молодої жінки з претензіями. Та ще з наміром посварити її з сином.

– Ну, ось і познайомилися, – сказала я, прощаючись.

Всі заздалегідь заготовлені фрази кудись зникли.

– А ви ще до нас прийдете? Приходьте, ви хороша! Я ще не всі свої іграшки вам показав!

– Звичайно, прийду. І ви з мамою приходьте до мене в гості. Обов’язково приходьте!

Скоро у мене з’явиться внучка. Артем дуже переживає, що мама і тато Максим, тепер будуть любити сестричку більше, ніж його.

– А ти, бабусю, будеш любити мене сильно-сильно, я знаю! – заявив мені Артем.

Від таких слів на душі дуже тепло. Добре, що я не зробила помилки і не зіпсувала життя синові. Для щастя в сімейному житті не важливий ні вік, ні статус, я неймовірно щаслива від того, що щасливі мої діти.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *