Тату, а тітка Оля гарна? – Яка ще тітка Оля? – не зрозумів тато. – Петра мама …. – А Петро – це хто? – Який ти неуважний, тату. Петро, він … Він поруч з нами зараз одягався. Ну? – А, цей хлопчик … Тепер зрозуміло. І чого «ну»? Джерело
– Ну, мама його красива? – Поняття не маю . Я на неї навіть не подивився жодного разу. – Погано, тату. Дивитися треба. Тато здивовано подивився на дочку, потім посміхнувся. – Не можна мені дивитися на чужих тітоньок! Мама буде сваритися! – А я б мамі не сказала.
– Ну вже ні, дочко. Я тільки твою маму люблю . І тебе. – Та знаю, знаю … Ліза, чомусь, важко зітхнула. Тато зупинився і уважно на неї подивився. – Ти чому так зітхаєш? – Дочка знову зітхнула.
– Ви вчора з мамою сказали, що внуки часто схожі на бабусь. Так? – Так. Говорили. І чого? – Ну ось. Привітай мене.
– Ліза смішно втягнула голову в плечі і розвела руками. – Петро мене поцілував. – Так? – тато засміявся. – Буває. Значить, ти йому подобаєшся. – Та знаю, знаю … – Ліза недбало махнула рукою.
– А вихователька сказала, що від поцілунків бувають діти. Тато знову засміявся. Ліза подивилася на нього і строго сказала: – Раптом ці діти будуть схожими на тітку Олю? – Он ти про що … – Тато поклав доньці долоню на плече і сказав.
– Вихователька ваша пожартувала. Дорослі, вони іноді жартують, невдало … Не звертай уваги. – Ага … – Ліза кивнула.
– Але ти, тато, все одно, завтра подивися на тітку Олю … А потім мені скажеш … По секрету …
– Стривай, – тато зробив хитре обличчя, – а хіба ти сама не бачиш, красива вона чи ні?
– Який ти забудькуватий, тато. – Ліза докірливо закачала головою.
– Красу жінки можуть оцінити тільки чоловіки, ти ж про це вчора мамі сам говорив!
