Надійка була найстаршою дитиною в багатодітній сім’ї.
Вона мала багато завжди багато клопотів, адже була справжньою нянечкою для своїх братів і сестер. Батьки постійно сварилися, через що Надійка завжди себе почувала напружено. Але росла вона красивою та справедливою дівчиною. Та ще й все по дому могла зробити.
Ще до випускного у школі Надія безтямно закохалася у свого однокласниках Валентина. Згодом він почав відповідати дівчині взаємністю. Вони вирішили, що будуть разом танцювати на випускний вечір вальс, але не судилося, адже батьки все вирішили по-іншому.
Одного дня Надійку на фільм запросив хлопець з сусіднього села і вона, звичайно, відмовила. Батьки були надзвичайно розлючені, адже хотіли видати дівчинку заміж за Миколу. Коли Надійці виповнилося 18 років, батьки їй прямим текстом сказали, що вона буде одружуватися з Миколою.
Дівчина в сльозах намагалася переконати матір не робити цього, але все одно сталося так, як сказали батьки. Після весілля на плечі дівчини звалилися щоденні клопоти, з чутливої та добродушної вона перетворилася в черству жінку і нікого не пускала у своє серце. Спасенням жінки були дітки, які отримували від матері всю її любов. Дітки були у неї чудові, дівчатка красиві та вихованні, які теж скоро вийшли заміж.
Хоча Надії було всього лиш 45, у неї вже були онуки.
Через стільки років прийшло до жінки запрошення на зустріч випускників. Вона одягла найкраще плаття та накрутила локони. Прийшла в школу і стала роздивляти нові стенди. Раптово до неї прямував високий, сивочолий чоловік з радісною і приємною усмішкою. Надя підійшла ближче, привіталась, він легенько поцілував її в щоку: “А ти так змінилась, особливо очі…” Вона не знала, що сказати
Вечір був неймовірним. Всі згадували шкільні роки, веселилися. А коли однокласники стали до спільного фото, то Валентин сильно притиснув Надію до себе. В цей момент вона зрозуміла, що почуття в його серці ще не згасли. Від цього ставало ще болячіше.
День, коли батьки змусили Надю вийти заміж за нелюба, зіпсував життя, мінімум двом людям. Валентин побивався в день її весілля, плакав зі словами: “Навіщо вона це зробила? Навіщо? Я ж її люблю! Я хотів з нею одружитися…”
Надія в цей день теж не була щаслива. Вона навмисно жбурнула обручку в калюжу, а за весільним столом геть розплакалася. Їм було байдуже на гостей, які перестали в цей момент співати. Родичі заспокоювали, а їй від цього ставало ще болісніше, вона билась у своїй безпорадності.
А Микола вдавав вигляд, ніби нічого не помічає, і так було усе життя…
Що ви думаєте з цього приводу?
